Ухвала суду № 70588955, 28.11.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Л.А.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"28" листопада 2017 р. Справа № 806/2264/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,

представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" серпня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Бердичівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису №846 від 29.02.2012 про народження в м.Вінниця ОСОБА_4, складеному Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, внести доповнення про національність матері вказати "німкеня";

- зобов'язати відповідача в актовому записі №1852 від 09.08.2011 про шлюб, складеному Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, внести доповнення про національність дружини вказати "німкеня".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2017р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що згідно зі ст. Рамкової конвенції про захист національних меншин, яка ратифікована Хаконом України №703/97-Вр від 09.12.1997р. "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин", кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належить до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в цій Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 02.06.2017р. ОСОБА_3 звернулась до Бердичівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №1852 від 09.08.2011 р., складеного Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо внесення доповнення про національність матері, вказавши "німкеня" та до актового запису про народження №846 від 29.02.2012р., складеного Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, щодо внесення доповнення про національність дружини, вказавши "німкеня".

Проте, 18.07.2017р. Бердичівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області виніс висновок №1132/8-23-82, в якому зазначив, що графа "національність" затвердженими зразками актових записів цивільного стану не передбачена, з зв'язку з чим відсутні підстави для внесення відповідних змін до актового запису про шлюб та актового запису про народження її дитини (а.с.16-17).

Не погоджуючись із вказаним висновком відповідача та вважаючи його протиправним, вказуючи, що оскаржуване рішення створює перешкоди у реалізації позивачем своїх прав та законних інтересів, ОСОБА_3 звернулася із позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Бердичівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області встановив відсутність достатніх підстав для відповідних змін у вказаних актових записах, тому така відмова у внесенні змін до актового запису про шлюб №1852 від 09.08.2011р. та до актового запису про народження №846 від 29 лютого 2012 року є правомірною.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким в позові відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження (ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану").

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

За приписами ч.1 ст.122 Сімейного Кодексу України походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Згідно зі ст. 22 цього ж Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011р. №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011р. за №55/18793 (далі - Правила).

Згідно з п.п.2.1, 2.6 Правил заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа. Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

У відповідності до п.2.12 Правил №96/5 на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову у цьому за наведеною формою. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження у судовому порядку, що відповідає диспозиції норми п.1 ст.22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Крім того, за змістом п.2.15 Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, можливе лише у разі, якщо в актовому записі є перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості.

Вказаними нормами не передбачено можливість зміни або поновлення відомостей про національність, що відповідає діючому нормативному регулюванню питання фіксації національності особи у документах, що посвідчують особу та в актових записах цивільного стану. Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтва про народження" національність не визначається у паспорті громадянина України.

З набуттям чинності "Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні", затверджених наказом від 18.10.2000 №52/5 Міністерства юстиції України, фіксація "громадянства та національності" батька і матері в актовому записі про народження дитини зазначалась лише у випадку, якщо вона зазначена в паспорті батьків.

З 12.09.2002р, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1367, бланк свідоцтва про народження, затверджено без графи, де б визначалась національність батьків. З набуттям чинності Сімейного Кодексу України від 10.01.2002р. №2947-III зазначення національності батьків у свідоцтві про народження дитини не передбачено. Вищенаведене відповідає ст.24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також ст.11 Закону "Про національні меншини в Україні", відповідно до якої громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Національна належність особи, таким чином, є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що шлюб позивача зареєстрований у 2011 році, що підтверджено актовим записом про шлюб №1852 від 09.08.2011, складеним Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області (а.с.12).

Народження дитини ОСОБА_3 зареєстровано у 2012 році, що підтверджено актовим записом про народження №846 від 29.02.2012, який складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області (а.с.14), тобто, вказані актові записи були здійснені після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №1367 тому в них не передбачено графа "національність", у зв'язку з чим вона і не могла бути заповнена.

Також п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року №12 "Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" не передбачає внесення змін щодо національності громадян, а тільки доповнення національності та громадянства, в разі їх відсутності, якщо дані графи передбачені зразками актів цивільного стану та є підстави для їх доповнення.

Крім цього, суд зазначає, що пунктом 2 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 №3307/5), передбачено, що у графі "Для відміток" актового запису цивільного стану робиться відповідна відмітка у випадках, коли окремі графи актового запису цивільного стану не заповнюються у зв'язку з тим, що відомості, які вносяться до них, документально не підтверджені. Графи "національність" в актових записах цивільного стану про шлюб та народження дитини позивача відсутні, в зв'язку з чим відомості про національність не можуть бути внесені до графи "Для відміток" відповідних актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку (ч.3 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану").

Слід звернути увагу, що зазначення національності у паспорті громадянина було обов'язковим відповідно до Постанови від 27.12.1932р. №1917 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов'язкової прописки паспортів», яка діяла до 1992 р. Зазначення національності громадянина України у паспорті громадянина України не передбачається з часу запровадження паспортів громадянина України у 1992 р. відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження».

Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, яка ратифікована Законом України №703/97-ВР від 09.12.1997 р. "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" визначено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належать до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в зазначеній Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими. Частиною 1 статті 11 вказаної Конвенції визначено, що сторони зобов'язуються визнавати за кожною особою, яка належить до національної меншини, право використовувати своє прізвище (по батькові) та ім'я мовою меншини, а також право на їх офіційне визнання, відповідно до умов, передбачених у їх правових системах.

Згідно зі ст.300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до Закону України "Про національні меншини" від 25.06.1992р. №2494-ХІІ, громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи у внесенні змін до актового запису цивільного стану, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки позивачем ані під час звернення до органу реєстрації актів цивільного стану, ані під час судового розгляду не надано доказів на підтвердження того, що у спірних правовідносинах мало місце помилкове внесення до актового запису відомостей, які не відповідають дійсності.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржену постанову винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

Доводи, наведені апелянтом, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" серпня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" листопада 2017 р.