Постанова № 70588922, 22.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/483/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Вінницький агрегатний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у звязку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, з 21 листопада 2016 року по 02 грудня 2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ТД "Вінницький агрегатний завод" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами: №258/29-IP-14 від 26 лютого 2014 року, №258/31-15-14 від 05 червня 2014 року, №258/30-06-16 від 07 квітня 2016 року, №258/29-2P-16Л від 12 травня 2016 року, №01/07-15-1-ТН від 01 липня 2015 року.

За результатами перевірки складено акт №181/1402/35370339 від 05 грудня 2016 року, яким зафіксовано порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пункту 1 постанови правління НБУ від 04 грудня 2015 року № 863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", пункту 1 постанови правління НБУ від 03 березня 2016 року № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", пункту 1 постанови правління НБУ від 07 червня 2016 року № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по контрактах № 258/29-IP-14 від 26 лютого 2014 року, № 258/31-15-14 від 05 червня 2014 року, № 258/29-2P-16Л від 12 травня 2016 року, № 258/30-06-16 від 07 квітня 2016 року" (т.1., а.с. 29-58).

На підставі акту перевірки, ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 265456,52 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням в частині застосування штрафних санкцій щодо порушень строків надходження виручки по контракту № 258/30-06-16 від 07 квітня 2016 року на суму 78466, 90 грн., позивачем подано скаргу до ДФС України, за наслідком розгляду якої 23 лютого 2017 року відмовлено в її задоволенні.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що порушення термінів, передбачених статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" допущено не було, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення пені.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі Закон №185/94-ВР) встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 4 статті 2 Закону № 185/94-ВР встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі - постанова НБУ від 03 березня 2016 року №140) розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 9 вказаної постанови передбачено, що вона діяла у період з 05 березня 2016 року до 08 червня 2016 року включно.

Аналогічні норми закріплені в пункті 1 постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України". Вказана постанова набрала чинності з 09 червня 2016 року та діяла до 14 вересня 2016 року включно.

Разом з тим, постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 361 (набрала чинності з 29 липня 2016 року) внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року № 342, а саме: збільшено строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із 90 до 120 календарних днів.

Таким чином, у період з 05 березня 2016 року по 28 липня 2016 року виручка нерезидентів у іноземній валюті підлягала зарахуванню на їх рахунки у строк, що не перевищує 90 днів з дати митного оформлення товару, а з 29 липня 2016 року - 120 днів.

Колегією суддів встановлено, що граничною датою надходження валютної виручки за операцією від 22 квітня 2016 року є 21 липня 2016 року.

Таким чином, позивачем при здійсненні експортних операцій з ПП "Рахимов Комилжон Нурматович" за контрактом № 258/30-06-16 від 07 квітня 2016 року, порушено вимоги статті 1 Закону України "Про здійснення розрахунків в іноземній валюті" та пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

Стосовно посилань позивача, що в даному випадку необхідно застосовувати не постанову Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року № 140, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та на дату настання граничного терміну повернення валютної виручки, а постанову Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року № 342, якою внесено зміни до постанови №140 та продовжено граничний строк здійснення розрахунків за експортними операціями в іноземній валюті до 120 днів, колегія суддів зазначає наступне.

Постанова Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" набрала чинності 29 липня 2016 року.

Водночас, порушення граничного строку розрахунку за експортною операцією в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактом настали в період з 22 квітня 2016 року по 21 липня 2016 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Як зазначив Конституційний Суд України, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", у ній жодної вказівки щодо надання зворотної дії в часі даному нормативно-правовому акту не міститься.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів вважає, що оскільки порушення законодавства в сфері розрахунків в іноземній валюті мали місце до набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", норми останньої до спірних правовідносин в частині продовження строків розрахунків до 120 днів не застосовуються.

Щодо визначення моменту з якого виручка в іноземній валюті вважається зарахованою на рахунки резидента у розумінні Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, які виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492).

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 492, клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).

Пунктом 5.2 Інструкції № 492 передбачено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 5.1 Інструкції № 492).

При цьому, згідно з пунктом 5.3 Інструкції № 492, кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки резидентів - юридичних осіб через розподільчі рахунки.

Також постановами правління Національного банку України № 863 від 04 грудня 2016 року, № 342 від 07 червня 2016 року, № 140 від 03 березня 2016 року встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами.

Цими ж постановами закріплено обовязок уповноважених банків попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (далі - розподільчий рахунок). Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України підлягали надходження в іноземній валюті у розмірі 50 процентів. Решта надходжень в іноземній валюті залишалась в розпорядженні резидентів (постанови Національного банку України від 15 листопада 2013 року № 457, від 12 травня 2014 року № 271).

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, балансовий рахунок 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" призначений для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу. За кредитом рахунку проводяться суми надходжень. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань згідно з режимом роботи рахунків.

Таким чином, відповідно до вимог нормативно - правових актів Національного банку України виручка в іноземній валюті за експортними операціями у повному обсязі зараховується на розподільчий рахунок 2603 суб'єкта господарювання.

З цього розподільчого рахунку надходження в іноземній валюті в частині, встановленій нормативними правовими актами Національного банку України, підлягають обов'язковому продажу не раніше наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Решта надходжень в іноземній валюті перераховується на поточні рахунки та залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Згідно постанов Національного банку України на поточні рахунки виручка в іноземній валюті не зараховується.

Таким чином, розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно повязані з поточними рахунками та не можуть відкриватись без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічну функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок.

Отже, нарахування санкцій у сумі 15311,21 грн. обліковуючи момент порушення з дня зарахування виручки саме на поточний, а не розподільний рахунок, - є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував не всі його обставини, тому висновки суду по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у ній обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу про скасування оскаржуваного рішення слід задовольнити з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Згідно з статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Під час апеляційного розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Таким чином, судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме на користь позивача необхідно стягнути 312 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1 в частині застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 15311 грн. 21 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Вінницький агрегатний завод" судовий збір в сумі 312 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 листопада 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5