Рішення № 70587690, 28.11.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12620/17

н/п 2/640/2992/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,

при секретарі Газіній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2, в інтересах держави в особі: Харківської міської ради, КЗОЗ «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.А.І.Мещанінова» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради, КЗОЗ «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.А.І.Мещанінова», в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської міської ради заподіяні збитки в сумі 5378,09 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 у березні 2017 року проведено вивчення стану відшкодування збитків, спричинених кримінальними правопорушеннями, за вчинення яких відповідних осіб притягнуто до кримінальної відповідальності.

В ході вказаного вивчення встановлено, що вироком Київського районного суду міста Харкова від 05.12.2016 по справі №640/18054/16-к ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.

У мотивувальній частині вказаного вироку встановлено, що 26.06.2016, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на вулиці, біля будинку №44 за адресою: м. Харків, вул. Л. Сердюка, в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, не маючи наміру на вбивство, не передбачаючи можливість настання смерті потерпілого ОСОБА_2, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, від якого останній впав на землю, вдарившись потиличною областю голови об асфальтоване покриття, в результаті чого потерпілий був доставлений до ХМКЛШНМД ім. проф. ОСОБА_3, де 09.07.2016 від отриманих травм помер.

Відповідно до розрахунків КЗОЗ «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_4» від 06.04.2017, зроблених на підставі на підставі положень п.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, фактичні витрати зазначеного закладу охорони здоровя на лікування ОСОБА_2 склали з 26.06.2016 по 09.07.2016 5387, 09 грн. Оскільки на теперішній час збитки не відшкодовані, маються підстави для пред'явлення такого позову органами прокуратури, з урахуванням бездіяльності вказаного суб'єкту.

Прокурор у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 224 ЦПК Українисуд за згодою позивача вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави, організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (від 14.10.2014 № 1697-VII в редакції Закону від 02.07.2015 №578-VIII) (далі Закон), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 ст. 23 Закону під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом , зокрема, звертатися до суду з позовом, брати участь у розгляді справи .

Згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК України, з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вироком Київського районного суду міста Харкова від 05.12.2016 по справі №640/18054/16-к ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.

У мотивувальній частині вказаного вироку встановлено, що 26.06.2016, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на вулиці, біля будинку №44 за адресою: м. Харків, вул. Л. Сердюка, в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, не маючи наміру на вбивство, не передбачаючи можливість настання смерті потерпілого ОСОБА_2, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, від якого останній впав на землю, вдарившись потиличною областю голови об асфальтоване покриття, в результаті чого потерпілий був доставлений до ХМКЛШНМД ім. проф. ОСОБА_3, де 09.07.2016 від отриманих травм помер.

Відповідно до розрахунків КЗОЗ «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_4» від 06.04.2017, зроблених на підставі положень п.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, фактичні витрати зазначеного закладу охорони здоровя на лікування ОСОБА_2 склали з 26.06.2016 по 09.07.2016 5387, 09 грн.

Згідно ч. 4ст. 61 ЦПК Українивирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова у справі про адміністративне правопорушення, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Обставини, встановлені таким вироком, не підлягають доказуванню

Відповідно до ч.1ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ст. 1206 ЦК України особа, яка скоїла злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладу охорони здоровя на лікування потерпілого, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»покладаючи на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Витрати закладу охорони здоровя на лікування потерпілого також є складовою матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. На це вказує законодавець, який відніс ст. 1206 ЦК України у відповідну главу 82 цього кодексу, а також на це вказує Верховний Суд України у п. 29 постанови Пленуму ВСУ від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Відповідно до п.3 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого , при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних осіб.

Таким чином, вищевказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст. 119 КК України, а тому відповідно до ст.ст. 1166, 1206 ЦК Українивідповідач як винна особа, який завдав шкоди майну юридичної особи злочином, повинна її відшкодувати в повному обсязі.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 1206 ЦК України, якщо заклад охорони здоровя перебуває у комунальній власності, то кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. КЗОЗ «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_4» перебуває у власності територіальної громади в особі Харківської міської ради, отже відповідні кошти повинні бути стягнуті на рахунок Харківської міської ради, а саме як зазначено у листі КЗОЗ, на користь держави в особі Харківської міської ради на р/р 31412544700002, МФО 851011, код 37999649, код призначення платежу 240603, Управління державного казначейства у м. Харкові ГУ ДКСУ в Харківській області.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 не відшкодував витрати на лікування потерпілого в рамках кримінального провадження та КЗОЗ «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_4» не звернулась з відповідним позовом до суду, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Харківської місцевої прокуратури №2.

Відповідно до п. 6ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"позивач звільняється від сплати судового збору за подання позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На підставі наведеного, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 16, 22, 1166, 1206 ЦК України, керуючись ст.ст.11,79,88,197,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Харківської місцевої прокуратури - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави в особі Харківської міської ради на р/р 31412544700002, МФО 851011, код 37999649, код призначення платежу 240603, Управління державного казначейства у м. Харкові ГУ ДКСУ в Харківській області, заподіяні збитки в сумі 5378,09 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави судовий збір в розмірі 640 /шістсот сорок/ гривень.

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, які брали участь у розгляді справи до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В. Ніколаєнко