Постанова № 70587524, 23.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р. Справа № 921/55/17-г/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Вальчук Олександри Петрівни б/н від 15.09.2017

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2017

у справі № 921/55/17-г/13

за позовом Державного підприємства "Укрриба", м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Вальчук Олександри Петрівни, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості на загальну суму 39 901,90 грн.

за участю представників:

від позивача: Ільчук Н.В.-представник;

від відповідача: ОСОБА_5 - представник;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2017 у справі № 921/55/17-г/13 (суддя С.Г. Стопник ) позов задоволено. Стягнено з Вальчук О.П. на користь ДП "Укрриба" - 22 353,92 грн. основного боргу , 4 248,24 грн. пені, 1528,26 грн. 3% річник, 11771,48 грн. інфляційних втрат та 1600,00 грн в повернення сплаченого судового збору.

ФОП Вальчук О.П. подано апеляційну скаргу б/н від 15.09.2017, в якій просить скасувати рішення Тернопільської області від 17.02.2017 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ДП "Укрриба" до ФОП Вальчук О.П. відмовити за безпідставністю, посилаючись на те, що рішення суду є незаконне та необгрунтоване.

Зокрема, скаржник зазначає, що у зв»язку із її відсутністю під час розгляду справи в період з грудня 2013 по січень 2017 інтереси останньої до 31.12.2016 представляв ОСОБА_5, а з 17.01.2017 скаржник припинила свою підприємницьку діяльність.

Окрім того, скаржник зазначає, що 14.01.2014 ОСОБА_5 уклав від імені скаржника з Філією «Тернопільриба» ДП «Укрриба» договір про розірвання договору на зберігання гідротехнічних споруд №1-Ф/12 від 12.04.2012. Згідно з умовами якого сторони 14.01.2014 за взаємною згодою розірвали договір на зберігання гідротехнічних споруд рибницьких ставів в с.Мухавка та с.Свидова Чортківського району і у с.Текліївка Гусятинського району Тернопільської області, які були передані зберігачем поклажодавцю до підписання цього договору в технічно справному стані.

З огляду на викладене, будь-які договірні відносини з 14.01.2014 між Філією «Тернопільриба» ДП «Укрриба» і ФОП Вальчук О.П. припинено і будь-яких правових підстав для звернення ДП «Укрриба» з позовними вимогами про стягнення заборгованості до відповідача відсутні.

ДП "Укрриба" подано відзив 11-09/262 від 06.11.2017, в якому просить залишити апеляційну скаргу Вальчук О.П. без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим.

Окрім того, позивач просив залучити в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 та відкласти розгляд справи. Зокрема, як на підставу залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 позивач зазначає ту обставину, що виходячи з договору про розірвання договору на зберігання гідротехнічних споруд №1-Ф/12 від 12.04.2012, який був наданий скаржником та про який позивачу не було відомо, порядок припинення основного договору був порушений, крім того колишній директор філії "Тернопільриба" стверджує, що даний документ він не підписував та не засвідчував печаткою.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 судовою колегією відхилено зазначене клопотання, оскільки з матеріалів справи не вбачається яким чином судове рішення у даній справі може вплинути на права та обов"язки ОСОБА_6

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 12.04.2012 між Філією "Тернопільриба" Державного підприємства "Укрриба", яка діяла на підставі Положення про філію "Тернопільриба", затвердженого 14.03.2012 наказом директора ДП "Укрриба" №21-ОД, і довіреності №11-13/26 від 16.03.2012р. (поклажодавець) та Фізичною особою-підприємцем Вальчук Олександрою Петрівною (зберігач) укладено договір зберігання державного майна №1-Ф/12, відповідно до умов якого (п.1.1) поклажодавець, за участю уповноважених представників сторін передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 6 травня 2003 року №126/752.

Згідно з п.1.3 договору, зазначене майно розташоване за адресою: с.Мухавка та с.Свидова Чортківського району і с.Текліївка Гусятинського району Тернопільської області.

Вартість переданого зберігачу майна визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається по кожному найменуванню (інвентарному номеру) в акті приймання-передачі майна, який є невід'ємним додатком до цього договору (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.2 договору зберігач взяв на себе зобов'язання вживати всі заходи для збереження майна, його цілісності, комплектності протягом всього строку дії договору відповідно до вимог гл.66 Цивільного кодексу України.

У п.4.1 договору сторони погодили щомісячний розмір плати за відповідальне зберігання майна, який складає 10 грн., в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що останній набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 12 квітня 2012 року по 12 квітня 2022 року.

Як свідчать матеріали справи, на виконання пунктів 1.1., 2.1 договору, Філією "Тернопільриба" Державного підприємства "Укрриба" на підставі акту приймання-передачі від 12.04.2012 передано, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів) балансовою вартістю 29 617,97 грн., яке розташоване в с. Мухавка і с. Свидова Чортківського та Гусятинського районів Тернопільської області згідно наведеного в Акті переліку.

За приписами ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

17.04.2012 між сторонами укладено додаткову угоду до договору зберігання державного майна №1-Ф/12 від 12.04.2012, відповідно до умов якої позивач, керуючись положеннями статті 944 Цивільного кодексу України, надав згоду відповідачеві на користування майном, переданим останньому на зберігання, за його цільовим призначенням (п.1.1 додаткової угоди).

За змістом п.1.3 додаткової угоди, зберігач зобов'язався здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі. Ціна за користування майном становить 1 220,18 грн. в т.ч. ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 10 числа місяця наступного за звітним. Також визначено, що розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, сторони погодили, що зберігач сплачує поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.1.4 додаткової угоди).

Відповідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як стверджує позивач, з 03.02.2014 відповідач не сплачував плату за умовами п.1.3 додаткової угоди до договору зберігання державного майна. У зв'язку з чим, в порядку передбаченому п.6.5 договору, останній було достроково припинено та складено 05.05.2015 комісійний акт. Таким чином, на думку позивача, 05.05.2015 вважається датою повернення майна позивачу і з вказаної дати припинено нарахування оплати за користування майном. У зв'язку із наведеним, до стягнення в судовому порядку заявлено заборгованість, що виникла за період з лютого 2014 по травень 2015, в розмірі 22 353,92 грн. і яка станом на 21.12.2016 відповідачем не погашена.

З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції, посилаючись на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у спростування обставин, викладених у позовній заяві, а також доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції, визнав позовні вимоги щодо стягнення 22 353,92 грн. заборгованості обгрунтованими.

Однак в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 14.01.2014 ОСОБА_5 уклав від імені скаржника з Філією «Тернопільриба» ДП «Укрриба» договір про розірвання договору на зберігання гідротехнічних споруд №1-Ф/12 від 12.04.2012. Згідно з умовами якого сторони 14.01.2014 за взаємною згодою розірвали договір на зберігання гідротехнічних споруд рибницьких ставів в с.Мухавка та с.Свидова Чортківського району і у с.Текліївка Гусятинського району Тернопільської області, які були передані зберігачем поклажодавцю до підписання цього договору в технічно справному стані (копія зазначеного договору подана представником відповідача в матеріали справи). В матеріалах справи також знаходиться копія довіреності видана 10.10.2013, якою СПД Вальчук О.П. надала право представляти законні інтереси ОСОБА_5 з термінос дії до 31.12.2014.

Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що оскільки з 14.01.2014 договірні відносини між Філією «Тернопільриба» ДП «Укрриба» і ФОП Вальчук О.П. припинено правові підстави для звернення ДП «Укрриба» з позовними вимогами про стягнення заборгованості до відповідача відсутні.

У зв»язку із відсутністю основної заборгованості, відсутні підстави і для стягнення 4 248,24грн. пені, 1 528,26грн. 3 % річних, та 11 771,48грн. інфляційних.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Посилання позивача на те, що про існування договору про розірвання договору на зберігання гідротехнічних споруд №1-Ф/12 від 12.04.2012, який був наданий скаржником позивачу не було відомо, а також, що колишній директор ОСОБА_7 філії "Тернопільриба" даний документ не підписував та не засвідчував печаткою, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи. Окрім того, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача відмовився від проведення судової почеркознавчої експертизи для встановлення ідентичності підпису директора філії "Тернопільриба" ОСОБА_6. Договір б/н від 14.01.2014 про розірвання договору на зберігання гідротехнічних споруд №1-Ф/12 від 12.04.2012 підписаний належими представниками та завірений печатками підприємства та ФОП Вальчук О.П., від імені якої діяв ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції переглядається на момент його прийняття судом першої інстанції з врахуванням тих доказів, які були в матеріалах справи саме на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції в матеріалах справи був відсутній договір укладений від імені скаржника ОСОБА_5 з Філією «Тернопільриба» ДП «Укрриба» договір про розірвання договору на зберігання гідротехнічних споруд №1-Ф/12 від 12.04.2012.

В даному випадку позивачем надано новий, додатковий доказ в суді апеляційної інстанції та у зв»язку із неможливістю подання зазначеного доказу відповідачем в суд першої інстанції судова колегія приймає цей доказ як належний.

Як вбачається із апеляційної скарги, відповідачем належно обгрунтовано неможливість явки представника в судові засідання суду першої інстанції та неможливість подання доказів в обгрунтування заперечень позовних вимог. Окрім того, з 17.01.2017 ФОП Вальчук О.П. припинено підприємницьку діяльність, що підтверджується Витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису 26460060005008364).

Окрім того, судова колегія зазначає, що підставою звернення з позовом до суду, є невиконання суб'єктом підприємницької діяльності зобов'язання за договороми зберігання державного майна. Тобто між сторонами виник спір, пов'язаний з виконанням умов господарського договору, який згідно зі статтею 12 ГПК підвідомчий господарським судам.

Відповідно до статті 1 ГПК громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх прав.

Згідно зі статтею 609 ЦК зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 52 ЦК ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

ФОП, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Зокрема, відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зі змісту наведених норм убачається, що немає підстав для припинення провадження у справі в порядку п.6 ст. 80 ГПК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13 та від 09.08.2017 у справі №3-788гс17).

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вальчук Олександри Петрівни б/н від 15.09.2017 задоволити.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2017 у справі № 921/55/17-г/13 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська, 82/а, м.Київ, код 25592421) на користь Вальчук Олександри Петрівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1760,00грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Тернопільської області видати наказ..

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу направити у Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.