Постанова № 70587399, 22.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа № 909/1154/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» м.Івано-Франківськ

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2017 р.

у справі № 909/1154/16

за позовом: публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» м. Івано-Франківськ

до відповідача: державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі

44 845, 87 грн.

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю № 49 від 15.05.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 17/1276 від 13.07.2017 р., ОСОБА_4 –

за довіреністю № 17/646 від 31.01.2017 р.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2017 р. у даній справі (суддя Цюх Г.З.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 44 845,87 грн. заборгованості за спожиту недовраховану електроенергію та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Загалом, таке рішення обґрунтоване фактом, встановленим у іншому рішенні господарського суду Івано-Франківської області яке вступило у законну силу і яким встановлено обставини, що не потребують доведення у даному спорі щодо правомірності дій посадових осіб позивача, а також невиконанням зобов’язальних правовідносин відповідачем з посиланням на умови укладеного договору, додатків до нього та на ст.ст. 629, 714, 526, 612 ЦК України.

Не погоджуючись із прийнятим рішення, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Така скарга загалом мотивована тим, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, хоча в силу практики Вищого господарського суду України, викладеної у п. 13 його постанови «Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання», позаобліково спожита електрична енергія – це збитки енергопостачальника, які підлягають доказуванню в силу приписів ст.ст. 225 ГК України та ст.ст.22, 624, 1212, 1213 ЦК України, а позивач у даному позові просить стягнути заборгованість без надання доказів заподіяння збитків з наявністю усіх чотирьох її складових частин: протиправної поведінки; наявністю шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та нанесеною шкодою (збитками); вини заподіювача шкоди (збитків).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги тим, що вказана відповідачем судова практика Вищого господарського суду України регулює інші правовідносини, зокрема, правовідносини стягнення збитків внаслідок не облікового використання електричної енергії за відсутності договірних правовідносин. У даному ж разі, між сторонами був укладений договір, а фактично позовними вимогами є оперативно-господарська санкція, передбачена ст. 235 ГК України, яка була предметом розгляду господарським судом Івано-Франнківської області у іншій справі саме за позовом відповідача у даній справі.

Присутні у судових засіданнях представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені як у апеляційній скарзі, так і у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи названі вище доводи та заперечення сторін, розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, між ПАТ «Прикарпаттяобленерго» (постачальник) та державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (споживач) укладено договір №397 про постачання електричної енергії від 10.03.2010 р.

Пунктами 2.1 вказаного договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ). (а.с. 10-19)

Згідно завдання-акту № 653-і від 15.03.2016 р., позивач передав, а відповідач за підписом уповноваженої особи прийняв електролічильник №379949 із наявним індикатором магнітного поля з галограмою № М9485257. (а.с. 20)

21.04.2016 р. уповноваженими особами ПАТ «Прикарпаттяобленерго» проведено позаплановий технічний огляд електролічильника №379949, за результатами якого, складено акт про порушення № 081295, в якому вказано, що пошкоджено індикатор впливу постійного магнітного поля, який встановлено на кожусі електролічильника. Вказаний акт підписано трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії. В п. 9 акту також зазначено, що з актом ознайомлені представники споживача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які від підпису відмовилися. (а.с. 21)

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про електроенергетику», правопорушенням в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією.

Відповідно до пунктів 6.40, 6.41, 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за № 417/1442 від 02.08.1996 р., в редакції, чинній на момент проведення перевірки та складання акту про порушення ПКЕЕ (надалі Правил), у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору, зокрема, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показників, на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. На підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики.

Пунктами 1.3, 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656 (надалі Методики), передбачено, що з метою запобігання розкраданню електричної енергії на приладах обліку електричної енергії споживача енергопостачальником можуть бути встановлені індикатори дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів (далі - індикатори).

Методика застосовується на підставі акта про порушення складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ: пошкодження приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу тощо), інших дій споживача, які призвели до зміни показників приладів обліку (фіксація індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів (у разі підтвердження факту встановлення та передачі на збереження споживачу цього індикатора), використання фазозсувного трансформатора тощо).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до вказаних вимог закону та підзаконних нормативно-правовоих актів, індикатори дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів встановлюються енергопостачальником на прилади обліку електричної енергії споживача з метою запобігання розкраданню електричної енергії. Підтвердження факту встановлення на прилад обліку електричної енергії споживача таких індикаторів та передачі їх на збереження споживачу, та підтвердження факту фіксації такими індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, свідчить про ознаки втручання в параметри розрахункового приладу обліку з метою зміни його показників, що є порушенням ПКЕЕ, і не потребує додаткового встановлення факту порушення споживачем ПКЕЕ, оскільки цей факт підтверджується зміною кольору таким індикатором, який внаслідок закладених у ньому високотехнологічних властивостей, фіксує вплив магнітного чи електричного полів.

При цьому, відповідно до п. 3.2, 3.3 Правил, відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору та за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Згідно проведених Позивачем на підставі Методики розрахунків, за період з 30.03.2016 р. по 21.04.2016 р., відповідачем було спожито 22762 кВт/год. недоврахованої електроенергії на суму 43 413,50 грн.

На вказану суму було виписано та направлено відповідачу 23.06.2016 р. рекомендованим листом рахунок №240397/5 від 16.06.2016 р., розрахунок зазначеної суми та протокол засідання комісії №42 від 16.06.2016 р. про розгляду акту про порушення №081295.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду даної справи також враховується, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2017 р. у справі №909/21/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 р., у позові ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ПАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі філії Івано-Франківський РЕМ про визнання протиправною бездіяльність комісії, яка виявилась у ненаправленні на експертизу електролічильника №379949 та визнання протиправним та скасування рішення комісії оформленого протоколом №42 від 16.06.2016 р., відмовлено.

Даним рішенням встановлено відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, що не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім зазначеного, 25.03.2016 р. представниками позивача в присутності представника відповідача було проведено обстеження схеми живлення та обліку електроенергії в даховій котельні по вул.Чорновола, 103 у м.Івано-Франківську, за результатами якого складено інший акт про порушення №081282. Даним актом було зафіксовано порушення роботи приладу обліку не з вини споживача – знеструмлення однієї фази в ланцюгах живлення приладу обліку, при почерговому включенні контрольного однофазного навантаження на фазі «А» імпульси обліку лічильника електроенергії не формуються, спожита електроенергія не обліковується.

На підставі п. 6.20 Правил, постачальником (позивачем) електричної енергії на засіданні комісії 09.06.2016 р. прийнято рішення провести розрахунок обсягу недоврахованої електричної енергії по середньодобовому споживанню, визначеному до виявлення порушення за період з 29.02.2016 р. (першого дня розрахункового періоду в якому виявлено порушення) до дати усунення порушення – 05.04.2016 р.

Згідно проведених позивачем розрахунків, за вказаний період на даному об’єкті відповідачем було спожито 751 кВт/год. недоврахованої електроенергії на суму 1 432,37 грн.

На вказану суму було виписано та вручено представнику відповідача 09.06.2016 р. рахунок №240397/5 від того ж 09.06.2016 р., розрахунок зазначеної суми та протокол засідання комісії №36 від 09.06.2016 р. по розгляду акту про порушення №081282.

Таким чином, розмір недоврахованої електроенергії загалом становить 44 845,87 грн.

Відповідно до п. 4.2.3 зазначеного вище договору, споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, передбачених ПКЕЕ або Методикою.

Згідно п.6.43 Правил, п.7 додатку 2 до договору, споживач зобов’язаний оплатити розрахункові документи за недовраховану електроенергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку, неоплата якого і стала підставою звернення із позовом до суду у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 629, 714, 526, 612 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовна вимога позивача про стягнення 44 845,87 грн. вартості недоврахованої електроенергії є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції, враховуючи додаткові нормативні обгрунтування та доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на таку, додатково, що не було враховано судом першої інстанції, зазначає таке.

Дійсно, відповідно до ст. 235, ч.2 ст. 236, ч.1 ст. 237 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що предметом позову, є саме матеріально-правова вимога про стягнення оперативно-господарської санкції, яка передбачена договором, зокрема його п.4.2.3 договору, п. 6.40 Правил та п. 1.3 Методики, а зазначення у позові позивачем вимоги про стягнення заборгованості, замість оперативно-господарської санкції, при умові, що така відповідальність за будь-яких умов, не залежно від найменування, передбачена договором, не є підставою відмови у позові, а правова позиція і заперечення з цього приводу відповідача, є помилковими.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2017 р.

у справі № 909/1154/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2017 р.

ОСОБА_7Матущак

Судді Н.М.Кравчук

ОСОБА_1