Постанова № 70587353, 27.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа№ 910/13182/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхіні І.В.

За участю представників:

від позивача: Скачкова У.Р. - представник за довіреністю № 04/08 від 04.08.2017

від відповідача: Тузов В.О. - представник за довіреністю № 8223-К-Н-О від 23.08.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017

у справі № 910/13182/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імперіал Палас»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»

про стягнення 62 285,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог (а.с. 39-40, 60-61), які судом першої інстанції прийняті до розгляду, заявлено про стягнення заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг в сумі 59 832,41 грн., які відповідач має сплачувати як власник об'єкту нерухомого майна у житловому комплексі «Амфітеатр» містобудівного ансамблю «Крутогірний» (м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 35 П), інфляційних втрат в сумі 103,82 грн., 3 % річних в сумі 251,73 грн. та пені в сумі 2 097,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва 09.10.2017, повний текст якого складений 13.10.2017, у справі № 910/13182/17 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість в сумі 59 832,41 грн., 3 % річних в сумі 251,73 грн., інфляційні втрати в сумі 51,81 грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до приписів чинного законодавства особа, яка є власником приміщення в будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання спільного майна незалежно від членства в об'єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку така сума боргу підлягає стягненню, в той час як, сама по собі відсутність договору між відповідачем та позивачем щодо утримання житлового будинку та прибудинкової території та сплати житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території за умови документального підтвердження ОСББ «Імперіал Палас» відповідних витрат, спрямованих на управління, утримання та збереження як власне самого будинку, так і прибудинкової території, та від встановленого законом обов'язку оплати житлово-комунальних послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що заявником невірно обраховано сукупний індекс інфляції за заявлений період, а відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, - на те, що зматеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), в той час як розмір пені актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 по справі № 910/13182/17 та винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що спірне рішення є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:

- при винесенні рішення суду першої інстанції не зважив на доводи відповідача щодо відсутності з боку позивача ініціативи щодо укладення договору та порушення позивачем ст. 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», якою визначені права співвласника;

- згідно з приписами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», управитель має право звернутися до суду у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання, в той час як відповідач не відмовляв позивачеві у сплаті платежів чи укладенні договору на тій підставі, що позивач не звертався з відповідними пропозиціями до відповідача;

- суд першої інстанції розглянув справу за відсутності усіх належних та необхідних документів для її розгляду, зокрема, статуту позивач;

- судом першої інстанції при розгляді справи по суті не надано правової оцінки доводам відповідача щодо порушення позивачем порядку скликання та проведення загальних зборів, на яких були прийняті рішення щодо розміру житлово-комунальних послуг, стягнення яких є предметом цього позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи слідує, що мешканцями житлового комплексу «Амфітеатр» містобудівного ансамблю «Крутогірний», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 35П, прийнято рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

За результатами прийнятого рішення, 30.06.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про проведення державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імперіал Палас» (ідентифікаційний код 406103032), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з вказаного реєстру (а.с. 33).

Загальними зборами позивача, оформленими протоколом № 2 від 30.11.2016 (а.с. 9-13), серед іншого:

1. встановлені та затверджені розмір внесків (платежів) на утримання багатоквартирного будинку № 35П по вул. Володимира Вернадського у місті Дніпрі в таких розмірах:

- для першого поверху та нежитлових приміщень - 15,84 грн. за 1 кв. м.;

- для 2-го - 5-го поверхів 16,43 грн. за 1 кв. м.;

- вирішено створити фонд розвитку будинку № 35П по вул. В. Вернадського у м. Дніпрі, необхідного для організації роботи позивача та для проведення першочергових непередбачених робіт (встановлення вбиральні для працівників позивача, реконструкція системи відеоспостереження, встановлення засобів обліку теплової енергії, засобів обліку холодного водопостачання, розроблення проектів підключення їх до будинку та ін.), а також затверджено розмір одноразових членських внесків в розмірі 11 250 грн. з однієї квартири.

Загальними зборами позивача, оформленими протоколом № 4 від 18.05.2017 (а.с. 14-19), серед іншого, вирішено: замінити трубопровід гарячої та холодної води. Фінансувати проведення вказаних робіт відповідно до представленого кошторису, всім власника житлових приміщень, що фактично мешкають або проводять ремонт, розраховане за формулою: загальна вартість роботи та матеріалів поділена на загальну кількість жилої площі їх квартир та помножена на кількість квадратних метрів кожної квартири; взяти участь у фінансуванні заходів щодо встановлення на об'їзній дорозі двох «лежачих поліцейських» та двох додаткових дорожніх дзеркал; провести ремонтні роботи дорожнього покриття на окремих ділянках дороги та в'їзду у житловий комплекс.

З наявної в матеріалах справи копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 53-55) слідує, що відповідач з 09.12.2016 є власником квартири № 4 загальною площею 241,1 кв.м., яка знаходяться в багатоквартирному будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 35П.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач як власник квартири № 4 загальною площею 241,1 кв.м., яка знаходяться в багатоквартирному будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 35П, зобов'язаний оплачувати позивачу вартість платежів на утримання багатоквартирного будинку, а також інших платежів, необхідність сплати яких та розміри встановлені вищезгаданими рішеннями загальних зборів.

Загальна сума заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг, заявлена позивачем до стягнення, становить 59 832,41 грн. та складається з:

- витрат на утримання будинку і прибудинкової території, нарахованих за період з 09.12.2016 (дата реєстрації за позивачем права власності на квартиру - примітка суду) по серпень 2017 року включно, загальна сума яких становить 34 487,85 грн. При цьому з матеріалів справи слідує, що за період з січня 2017 року сума вказаних платежі розраховувалась виходячи з тарифу 16,43 грн. за 1 кв. м., тобто з розміру, встановленого загальними зборами позивача, оформленими протоколом № 2 від 30.11.2016, а за грудень 2016 року - з тарифу - 15,64 грн., що менше, за тариф, встановлений цим протоколом;

- внесків на реконструкцію системи відеоспостереження, встановлення засобів обліку теплової енергії, засобів обліку холодного водопостачання, розроблення проектів підключення їх до будинку та ін. у розмірі 11 250 грн. Нарахування вказаних платежів та їх розмірі встановлені загальними зборами позивача, оформленими протоколом № 2 від 30.11.2016;

- витрат на заміну трубопроводу гарячої та холодної води, фінансування заходів щодо встановлення на об'їзній дорозі двох «лежачих поліцейських» та двох додаткових дорожніх дзеркал, проведення ремонтних робіт дорожнього покриття на окремих ділянках дороги та в'їзду у житловий комплекс в сумі 14 094,56 грн. Нарахування вказаних платежів та принцип розрахунку їх вартості встановлені загальними зборами позивача, оформленими протоколом № 4 від 18.05.2017, а розмір визначений у відповідних квитанціях на оплату житлово-комунальних послуг.

Суд першої інстанції визнав законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення таких витрат, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 4 ЦК України встановлено, що:

- основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

- основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

- актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу

- цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», до яких відноситься позивач об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна;

Згідно ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Враховуючи, що відповідач є власником квартири № 4 загальною площею 241,1 кв.м., яка знаходяться в багатоквартирному будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 35П, він, відповідно до приписів чинного законодавства, зобов'язаний нести витрати на управління, утримання та збереження спільного майна у цьому багатоквартирному будинку.

Щодо розміру таких витрат колегія суддів зазначає про таке.

Статтею 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що:

- вищим органом управління об'єднання є загальні збори (ч. 2);

- загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників (ч. 3);

- рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників (ч. 5);

- рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (ч. 8);

- до виключної компетенції загальних зборів співвласників, серед іншого, відноситься: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (ч. 9).

Згідно з положеннями ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до обов'язків співвласника, серед іншого, віднесені й обв'язки виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Отже, з огляду на наведені норми чинного законодавства, особа, яка є власником приміщення і, відповідно, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, не будучі членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом про ОСББ, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15) та від 11.11.2015 у справі № 914/189/14 (№ 3-945гс15)).

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Водночас, виходячи зі змісту Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників має бути встановлено рішеннями загальних зборів, які є обов'язковими для всіх співвласників такого будинку. У випадку незгоди співвласника з рішенням загальних зборів, в тому числі і щодо порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників таке рішення може бути ним оскаржене в судовому порядку, проте до відсутності рішення суду про визнання недійсними таких рішень, вони є обов'язковими до виконання всіма співвласниками.

З огляду на вищевикладені правові норми, враховуючи досліджені судом обставин справи, посилання відповідача в заперечення проти позову на те, що судом першої інстанції при розгляді справи по суті не надано правової оцінки доводам відповідача щодо порушення позивачем порядку скликання та проведення загальних зборів, на яких були прийняті рішення щодо розміру житлово-комунальних послуг, стягнення яких є предметом цього позову, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення спору сторін по суті.

Також колегія суддів зазначає про те, що, виходячи з приписів чинного законодавства, факт відсутності між ОСББ та співвласником договору про оплату внесків і платежів на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання не звільняє останнього від обв'язку оплачувати такі платежі та не встановлює, що строк оплати таких платежів розпочинається з дати укладення відповідного договору, а відтак, посилання апелянта на те, що при винесенні рішення суду першої інстанції не зважив на доводи відповідача щодо відсутності з боку позивача ініціативи щодо укладення договору та порушення позивачем ст. 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», якою визначені права співвласника, колегією суддів до уваги не приймаються як безпідставні.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи відсутність договірних відносин з приводу строку сплати житлово-комунальних послуг, такий строк обраховується, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто з моменту пред'явлення вимоги.

З матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідач з відповідними вимогами № 1/02-2017 від 16.02.2017, № 2 від 21.06.2017 (а.с. 29-31), а також направляв квитанції на сплату житлово-комунальних послуг (42-45).

Отримання вимоги № 2 від 21.06.2017 також підтверджується листом відповідача № Е.19.0.0.0/4-80 від 06.07.2017 (а.с. 51), в якому останній, з посиланням на те, що акціонером відповідача є держава, просить для укладення договору про надання послуг з утримання будинку надати певні документи, а також пояснення щодо витрат за грудень 2016 року на суму 11 250 грн. та за травень 2017 року на суму 12 773 грн.

З огляду на викладені вище обставини, а саме на те, що відповідач у встановлений ст. 530 ЦК України строк не виконав своїх зобов'язань щодо оплати житлово-комунальних послуг, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг на загальну суму 59 832,41 грн. Рішення суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 2 097,73 грн. колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 41) слідує, що пеню він нараховує на суму боргу 51 909,87 грн. (вказана сума заборгованості визначена ним як загальна сума заборгованості станом на 01.07.2017 в першій з двох поданих до суду першої інстанції заяв про збільшення розміру позовних вимог - примітка суду) за період з 01.07.2017 по 28.07.2017.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як неустойка (штраф, пеня) сторони мають досягти у письмовому вигляді.

В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами письмового правочину щодо застосування пені за несвоєчасну оплату спірних послуг, а відтак, нарахування пені на несвоєчасну сплату спірних платежів не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 2 097,73 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 103,82 грн. та 3 % річних в сумі 251,73 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано індексу інфляції за серпень 2017 року, в якому він становить менше одиниці (дефляція), що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України, де вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватись за весь час прострочення.

Поняття дефляції наведене в Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 N 519, та у Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 N 265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це - зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. (на відміну від інфляція - зростання)

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97 г. № 62-97р Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел.

При цьому виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні втрати мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Зазначена правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», яким, зокрема, визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 N 62-97р), а також у постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно з п. 3.2 якої до розрахунку індексу інфляції мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції, перерахувавши заявлену позивачем до стягнення суму збитків від інфляції, правомірно частково задовольнив вказані вимоги в сумі 51,81 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 251,73 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі № 910/13182/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі № 910/13182/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі № 910/13182/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13182/17.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна