Постанова № 70587285, 27.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа№ 910/19516/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхіні І.В.

За участю представників:

від позивача: Білоконь І.В. - представник за довіреністю № 3368/18 від 19.12.2016

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016

у справі № 910/19516/16 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

про стягнення 11 984,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 11 984,80 грн., яке позивачем як страховою організацією за укладеним з ОСОБА_4 договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № ТП 62940а5та від 23.10.2015 було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Тойота Рав4», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДПТ, що сталася з вини ОСОБА_5 - водія автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують яким, застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ № 5823829.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2016, повний текст якого складений 12.12.2016, у справі № 910/19516/16 в позові відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивач не надав суду доказів того, що винною особою в ДТП, яка трапилась 01.05.2016, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля «Тойота Рав4», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, - є ОСОБА_5 (в матеріалах справи відсутня постанова судді, на яку посилається позивач у позовній заяві), а в залученому до матеріалів справи європротоколі, про який в позовній заяві позивачем нічого не зазначено, також не вказано, що винною у ДТП особою є ОСОБА_5.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/19516/16 від 08.12.2016 та винести постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що:

- відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду;

- МТСБУ встановлено відповідний зразок повідомлення про ДТП та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією МВС України протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 затверджено Інструкцію щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якої і було складено спірний європротокол.

Ухвалою від 13.01.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Склад колегія суддів неодноразово змінювався.

Щодо поданого позивачем клопотання про залучення третіх осіб, яке надійшло 22.11.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів та в якому позивач просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_7, а на стороні відповідача - ОСОБА_8, тобто учасників спірного ДТП, з посиланням на те, що необхідність залучення вказаних осіб в судовий процес зумовлено наданням додаткових пояснень по обставинах ДТП, колегія суддів зазначає про таке.

За приписами ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Отже, єдиною підставою для залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є той факт, що рішення у цій справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін, в той час як необхідність надання додаткових пояснень по обставинах справи не може бути підставою для залучення осіб до участі у справі в якості третіх осіб.

Враховуючи, що позивачем не наведено, як саме рішення у цій справі може вплинути на права вказаних осіб, у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_7, а на стороні відповідача - ОСОБА_8 колегією суддів відмовляється.

Відповідач в жодне судове засідання представника не направив, про причини неявки представника у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

23.10.2015 позивач як Страховик та ОСОБА_4 як Страхувальник та Вигодонабувач уклали договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 046.0812514.132 (а.я.19) (далі Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем «Тойота Рав4», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі Автомобіль).

В Договорі окремим пунктом не встановлено строк його дії, проте зі змісту п.п. 12, 14, 17 та 18 слідує, що Договір діє з дати сплати першого страхового платежу (23.10.2015) та з огляду на сплату кожного наступного страхового платежу продовжує свою дію.

01.05.2016 о 13 годині 45 хвилин в м. Тернополі по вул. 15 квітня відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2 (далі Автомобіль 1), під керуванням ОСОБА_5.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом №: АХА2057601 від 16.05.2016 (а.с. 23), з урахуванням того, що франшиза за Договором страхування (безумовна) щодо збитків, завданих ДТП, становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 12 484,80 грн.

Як слідує зі змісту вказаного страхового акту, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунку ТОВ «Кристал Моторс» № СКМ-К-В04285 від 05.05.2016 на суму 12 484,80 (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля) (а.с. 36).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У поданомих позивачу Повідомленні про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заяві на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 05.05.2016 (а.с. 17-19) Страхувальник просить відновити автомобіль та виплатити страхове відшкодування на рахунок ТОВ «Кристал Моторс» (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля) за вказаними у повідомлення реквізитами.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 242 440 від 17.05.2016 (а.с. 25), страхове відшкодування в сумі 12 484,80 грн. перераховано позивачем на рахунок ТОВ «Кристал Моторс».

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Згідно з п. 33.2 ст. 33 Закону:

- у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду;

- у такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання;

- у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

МТСБУ встановлено відповідний зразок повідомлення про ДТП та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією МВС України протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 затверджено Інструкцію щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

З матеріалів справи слідує, що за наслідками спірної ДТП її учасниками складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 16), яке повністю відповідає вимогам, встановленим вищевказаною інструкцією.

Зі змісту вказаного протоколу слідує, що ДТП сталось під час стояння (зупинки) Автомобіля внаслідок зіткнення Автомобіля 1 із задньою частиною Автомобіля.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, є саме водій Автомобіля 1 ОСОБА_5.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що зі змісту Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та Інструкції про її заповнення слідує, що учасники ДТП і не мають визначати особу, винну у такій пригоді.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наявних в матеріалах справи Витягу з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 9) та Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду слідує, що станом на 01.01.2016 (дата спірної ДТП) цивільно-правова відповідальність щодо Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно з полісом АЕ 5823829 (далі Поліс) (страхувальник ОСОБА_5).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Стаття 1 Закону встановлює, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Враховуючи, що матеріли справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_5 неправомірно володів Автомобілем 1 під час скоєння спірної ДТП, його володіння забезпеченим транспортним засобом (Автомобіль 1) під час спірної ДТП вважається правомірним.

Отже, в даному випадку саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, тобто і ОСОБА_5 (особи, яка є винною у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З Полісу слідує, що ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 50 000 грн., а франшиза - 500 грн.

Отже, враховуючи вказані вище обставини, позивач має право на стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 11 984,80 грн.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 у справі № 910/19516/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, відповідно до якого позов задовольняється повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 11 984,80 грн.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» підлягає задоволенню.

Всі судові витрати по справі, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна».

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 у справі № 910/19516/16 задовольнити повнісю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 у справі № 910/19516/16 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) 11 984 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19516/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло