Постанова № 70587236, 22.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа№ 910/23585/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Чорної Л.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 22.11.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 (повне рішення складено 10.03.2017)

у справі №910/23585/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Широківського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№75)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ"

про стягнення 119 415,20 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРІЗОНТ" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9 Б, код ЄДРПОУ 39559857) на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Широківського відправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 75)" (53734, Дніпропетровська область, Широківський район, село Водяне, вул. Молодіжна, 33, код ЄДРПОУ 08679735) 96 730 грн. 00 коп. основного боргу, 15334 грн. 08 коп. пені та 1 680 грн. 95 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Яковлєв М.Л., Гаврилюк О.М. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

24.05.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 07.06.2017.

Представником позивача на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 - без змін.

24.05.2017 представником відповідача, через канцелярію суду, подано клопотання про призначення експертизи, в якому просить призначити у справі №910/23585/16 судову почеркознавчу та технічну експертизу. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що жодних договорів з позивачем не укладали, директор підприємства відповідача, на той час, ОСОБА_2 такого договору не підписував, підпис є підробленим, тощо, тому існує необхідність призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 призначено судово-почеркознавчу та судову-технічну експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі №910/23585/16 зупинено до отримання висновку експерта.

27.07.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від директора ДП СП ДКВС України №75 надійшло клопотання про долучення оригіналу претензії № 75/10-261 від 03.11.2016 для дослідження під час експертизи. Також, позивач просить витребувати оригінали документів зазначених в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 21.06.17 у відповідача.

31.07.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №12705/17-32/12706/17-33 від 03.10.2017 про неможливість виконання призначеної судово - почеркознавчої та судово-технічної експертизи у справі №910/23585/16, оскільки попередня оплата за проведення експертизи не була здійснена, ухвалу суду було залишено без виконання.

09.08.2017, від представника відповідача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові документи та квитанція №0.0.823441511.1 від 10.08.2017 про оплату експертизи у розмірі 4653,00 грн.

В свою чергу, на виконання листа Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, представником відповідача надано оригінал квитанції №133F8B20D7 від 14.08.2017 про оплату експертизи у розмірі 4572,60 грн.

Однак, 13.10.2017 до канцелярії суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №12705/17-32/12706/17-33 від 10.07.2017 про неможливість виконання призначеної судово- почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у господарській справі №910/23585/16, оскільки сторонами не надано витребувані документи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 у складі : головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді : Чорна Л.В., Гаврилюк О.М. поновлено провадження у справі.

Представник відповідача приймав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення, підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення - скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача приймав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення, заперечував проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Широківського відправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 75)" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ГОРИЗОНТ" (постачальник за договором, відповідач у справі) було укладено договір № Г-126 від 24.05.2016 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар: Жниварка валкова причіпна ЖВП-4,9 (клас 16000000-5 - сільськогосподарська техніка, 28.30 - машини сільськогосподарські та лісогосподарські), а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Розділами 2 - 9 договору сторони узгодили ціну та порядок розрахунків, якість товару, порядок та строк поставки, пакування та маркування, обов'язки та права сторін, їх відповідальність, вирішення спорів тощо.

Пунктом 10.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та поширює свою дію згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України на відносини, що склалися між сторонами з 01.04.2016 до 30.04.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що постачається за цим договором, визначені в специфікації (Додаток № 1) (далі - специфікація), яка є його невід'ємною частиною.

Так, в матеріалах справи наявна специфікація № 1 до договору на поставку Жниварки валкової причіпної ЖВП-4,9 (клас 16000000-5 - сільськогосподарська техніка, 28.30 - машини сільськогосподарські та лісогосподарські) в кількості 1 штука, за ціною 96730,00 грн. з ПДВ.

Датою поставки товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару, згідно з підписаною сторонами видатковою накладною (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 2.4. договору сума цього договору становить 96 730,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 121,67 грн.

Так, в матеріалах справи наявний рахунок - фактура № СФ-0000029 від 27.04.2016 на суму 96730,00 грн. з ПДВ, виставлений ТОВ "Євро Горизонт" на оплату покупцеві.

При цьому розділом 2 договору визначений порядок оплати товару. Зокрема, відповідно до п. 2.2. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем в порядку 100 % передплати.

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.3. договору).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № СФ-0000029 від 27.04.2016, платіжним дорученнями № 7608 від 12.05.2016 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця - ТОВ "Євро Горизонт" грошові кошти у сумі 96730,00 грн. із зазначенням призначення платежу "передоплата за основні засоби зг.рах. №СФ-0000029 від 27.04.2016", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного платіжного доручення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, у грудні 2016 року Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Широківського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№75) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" про стягнення 119 415,20 грн.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню, з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З огляду на зауваження скаржника та поданням клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, колегією суддів було досліджено матеріали справи, зокрема Договір № Г-126 від 24.05.2016.

З останньої сторінки даного правочину вбачається, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" міститься підпис із зазначенням підписанта - директор ОСОБА_2 Також, на цій же сторінці, вірно зазначено назву підприємства - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" ( ТОВ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" ), код ЄДРПОУ - 39559857 і адресу: 01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАЛА ЖИТОМИРСЬКА , будинок 9 Б.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що помилка лише на першому аркуші договору в назві підприємства, а саме ТОВ "ЄВРО ГОРІЗОНТ", замість вірного - ТОВ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" та в прізвищі директора - ОСОБА_4, замість вірного - ОСОБА_2 є технічною опискою та не впливає на суть договору.

Крім того, вказаний підпис на правочинах скріплено печаткою підприємства, проти якої не заперечує відповідач.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідність вказаного відтиску печатки сторонами не оспорювалась, будь - які заперечення щодо дійсності вказаного відтиску печатки на договорі - відсутні, як і відсутні докази того, що печатка, якою було завірено підпис директора, була втрачена або викрадена.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому приписи вказаної статті кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, слід відзначити, що наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Аналогічна правова позиція щодо відтиску печатки викладена в постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2011 № 21/235-09, від 13.03.2013 №5028/7/17/2012.

Між тим, доказів втрати підприємством відповідача печатки та доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять.

Відтак, вищенаведене в сукупності спростовує твердження відповідача про те, що договір № Г-126 від 24.05.2016 між сторонами не укладався.

Крім того, колегією суддів досліджено листи, комерційна пропозиція, рахунок-фактура ТОВ «ЄВРО ГОРИЗОНТ», які містяться у матеріалах. У вказаних документах також містяться реквізити постачальника ТОВ «ЄВРО ГОРИЗОНТ». Всі зазначені документи скріплено печаткою підприємства.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки. У даному випадку матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Отже, відтиск штампів підприємства, наявний на документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Наведена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2016 № 911/5426/15.

Апелянт також стверджує, що бланків подібного зразку, які містяться в матеріалах справи, ТОВ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" ніколи не використовувало, проте доказів на підтвердження вказаної обставини, представником не надано, зокрема належним чином завіреної копії бланків ТОВ "ЄВРО ГОРИЗОНТ", які використовував у своїй діяльності відповідач і які використовує бланки на даний час.

Таким чином, надаючи оцінку спірним правовідносинам, враховуючи вищевикладене та оцінюючи доводи відповідача, колегія суддів на підставі встановлених обставин справи дійшла висновку, що договір та інші докази справи, які підписано обома сторонами та скріплено їх печатками, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення правовідносин, зокрема у відповідності до договору № Г-126 від 24.05.2016.

Відтак, з огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали даної справи та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку про достатність доказів для прийняття рішення у даному спорі.

Отже, як вже зазначалось вище, між Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Широківського відправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 75)» (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ГОРИЗОНТ» (постачальник за договором, відповідач у справі) було укладено договір № Г-126 від 24.05.2016 (далі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар: Жниварка валкова причіпна ЖВП-4,9 (клас 16000000-5 - сільськогосподарська техніка, 28.30 - машини сільськогосподарські та лісогосподарські), а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Часиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що постачається за цим договором, визначені в специфікації (Додаток № 1) (далі - специфікація), яка є його невід'ємною частиною.

Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявна специфікація № 1 до договору на поставку Жниварки валкової причіпної ЖВП-4,9 (клас 16000000-5 - сільськогосподарська техніка, 28.30 - машини сільськогосподарські та лісогосподарські) в кількості 1 штука, за ціною 96730,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4.2. договору датою поставки товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару, згідно з підписаною сторонами видатковою накладною.

Відповідно до п. 4.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Сума договору становить 96 730,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 121,67 грн (п. 2.4. Договору).

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Місцевим господарським судом також встановлено, що в матеріалах справи наявний рахунок - фактура № СФ-0000029 від 27.04.2016 на суму 96730,00 грн. з ПДВ, виставлений ТОВ «Євро Горизонт» на оплату покупцеві.

При цьому, розділом 2 договору визначений порядок оплати товару. Зокрема, відповідно до п. 2.2. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем в порядку 100 % передплати.

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.3. договору).

На виконання умов договору на підставі рахунку-фактури № СФ-0000029 від 27.04.2016, платіжним дорученням № 7608 від 12.05.2016 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця - ТОВ «Євро Горизонт» грошові кошти у сумі 96730,00 грн. із зазначенням призначення платежу «передоплата за основні засоби зг.рах. № СФ-0000029 від 27.04.2016», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного платіжного доручення.

Факт перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача не заперечувався представником ТОВ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" в судових засіданнях апеляційної інстанції .

Також відсутні будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання ДП «Сільськогосподарське підприємство Широківського відправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 75)» умов договору в частині внесення передоплати в 100% розмірі виставленого постачальником рахунку.

На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належно виконані зобов'язання щодо здійснення 100% передплати за товар в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного між ними договору та узгодженого сторонами рахунку - фактури №СФ-0000029 від 27.04.2016, а факт перерахування позивачем грошових коштів по договору належним чином підтверджено матеріалами справи.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару протягом 3-х робочих днів з моменту підписання даного договору. Порядок поставки самовивіз.

При цьому за умовами п. 4. 5 договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця у місці поставки (склад покупця).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням умов п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар протягом 3 робочих днів, зокрема, з моменту підписання даного договору, тобто до 27.05.2016 р. включно.

Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором, в матеріалах справи відсутні.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в порушення зазначених умов договору відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачені договором, зокрема, специфікацією № 1, здійснена не була. Про що, не заперечується представником апелянта в судових засіданнях.

Доказів поставки товару як у встановлені в договорі строки, так і поза ним відповідачем, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції - не надано.

Крім того, в матеріалах справи наявний інформаційний лист відповідача №30/05 від 30.05.2016, в якому ТОВ «Євро Горизонт» підтверджено отримання сплачених позивачем коштів та повідомлення про готовність жниварки 90%, а також гарантії відвантаження товару не пізніше 03.06.2016.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором в частині поставки товару (а саме жниварки валкової причіпної ЖВП-4,9) в строк до 27 травня 2016 р. включно належним чином не виконав, в зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 75/10-134 від 29.06.2016 з вимогою про повернення здійсненої передплати в сумі 96730,00 грн., факт надсилання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків № 5542, 5543 від 01.07.2016 р. та відповідного опису вкладення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надсилались на адресу відповідача претензія № 2 від 03.11.2016 (вих. № 75/10-261) з вимогою про повернення здійсненої позивачем передплати за Договором в сумі 96730,00 грн., отримання якої відповідачем підтверджується підписом директора ТОВ «Євро Горизонт» ОСОБА_2 на наданій позивачем копії вказаної претензії. Зазначені претензії залишено без задоволення, грошові кошти повернуті покупцю не були.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. ч. 1, 2 ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд першої інстанції вірно зверну увагу, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.11.11 у справі № 43/308-10).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок щодо поставки товару - жниварки валкової ЖВП-4,9 загальною вартістю 96730,00 грн. на суму здійсненої позивачем відповідної передплати, всупереч умовам договору, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що договір № Г -162 від 24.05.2016 або його окремі частини не укладеними чи недійсними в судовому порядку не визнавалися. Доказів про розірвання договору, матеріали справи також не містять.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку,що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 96 730,00 грн. перерахованих коштів (передплати) за непоставлений за вказаним договором товар (жниварку валкову), а тому, в цій частині рішення слід залишити без змін.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 22685,20 грн. В цій частині суд першої інстанції задовольнив частково та стягнув з відповідача пеню, у розмірі - 15 334,08 грн. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 7.2. Договору у випадку порушення постачальником строків поставки товару, визначених у п. 4.1. Договору, постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, як зазначається у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар. Зобов'язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов'язанням.

Та обставина, що умовами договору за порушення постачальником строку поставки, покупець має право нарахувати та стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого (не поставленого) товару за кожен випадок такого прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням.

Відтак, у господарського суду при розрахунку пені відсутні підстави для застосування законодавства України, яким встановлюється відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому у позові в частині стягнення пені слід відмовити.

Таким чином, в частині стягнення пені, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині слід залишити без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що описку, яку допустив Господарський суд міста Києва, а саме невірно зазначив назву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРІЗОНТ", замість вірного - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ", не є підставою для скасування законного по суті рішення суду першої інстанції.

Місцевий господарський суд вправі виправити допущену ним описку в рішення згідно з ст. 89 ГПК України. В свою чергу, позивач також не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про виправлення вищевказаної описки, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду - скасувати в частині стягнення пені у розмірі 15 334,08 грн. В іншій частині залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГОРИЗОНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23585/16 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 15 334,08 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАЛА ЖИТОМИРСЬКА , будинок 9 Б, код ЄДРПОУ 39559857) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№75)" (53734, Дніпропетровська обл., Широківський район, село Водяне, ВУЛИЦЯ МОЛОДІЖНА, будинок 33, код ЄДРПОУ 08679735) 1451,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині залишити без змін.

3.Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№75)" (53734, Дніпропетровська обл., Широківський район, село Водяне, ВУЛИЦЯ МОЛОДІЖНА, будинок 33, код ЄДРПОУ 08679735) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРО ГОРИЗОНТ" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАЛА ЖИТОМИРСЬКА , будинок 9 Б, код ЄДРПОУ 39559857) 374,20 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Матеріали справи № 910/23585/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Л.В. Чорна