Постанова № 70587107, 27.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017 року Справа № 904/10733/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №14-66 від 14.04.2017

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017 у справі №904/10733/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, смт.Васильківка, Васильківський район, Дніпропетровська область

про стягнення 1890148,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (відповідач) про стягнення 1890148,01 грн., з яких: 1008928,30 грн. - пеня, 52732,61 грн. - три проценти річних, 828487,10 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 у справі №904/10733/16 клопотання відповідача про припинення провадження у справі задоволено, припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 у справі №904/10733/16 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017 у справі №904/10733/16 (головуючий колегії ОСОБА_2, суддя Воронько В.Д., суддя Фещенко Ю.В.) в позові відмовлено.

Означене рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що відповідач є теплогенеруючою компанією, основний борг якої був погашений до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", нараховані пеня, інфляційні втрати та три проценти річних підлягають списанню на підставі ч.3 ст.7 зазначеного Закону.

Позивач (ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), не погодившись з рішенням місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального - Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ст.ст. 598-599 Цивільного кодексу України, та процесуального - ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України, права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017 у справі №904/10733/16 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправомірне застосування судом до спірних правовідносин Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки цим Законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості. Позивач вказує, що виходячи з аналізу положень ст. 1-3 Закону, учасниками врегулювання заборгованості (що включає у себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Зазначає, що відповідач не включений до вказаного реєстру і списання заборгованості є неправомірною, а відмова у задоволенні позовних вимог у справі №904/10733/16 незаконною. Вказує, що аналогічна позиція викладена в ряді постанов Вищого господарського суду України, зокрема у справах №910/15010/16, №904/10735/16, №922/4357/14, №910/16766/16, №914/2851/16, №922/1110/15, №922/4355/14, №910/17076/13, №908/3211/16, №910/12374/14, №908/2114/16 та вважає, що у даному випадку суд повинен був дослідити не лише доводи відповідача, але й надати належну оцінку фактичним обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні відносини, чого, на його думку, не було здійснено.

Відповідач (ДП "Васильківкатеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР) у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами позивача та вважає, що єдиною умовою списання заборгованості, нарахованої на природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, є набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Додаткові умови для ненарахування (на думку відповідача, як в цьому випадку) або списання сум неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності вказаного Закону не вимагаються. Тобто, на момент звернення із позовом до суду у позивача було право нараховувати та вимагати сплатити пеню, інфляційні втрати та річні, однак у зв'язку із набуттям чинності Закону України №1730-VIIІ, таке право скасовано. Вказує на те, що зазначені обґрунтування також знайшли своє відображення в постановах Вищого господарського суду України (справи№904/10728/16, 927/1153/16, 904/10747/16, 908/3215/16, 912/3306/16, 911/3324/16, 920/1056/16, 910/19815/16).

У судовому засіданні, яке відбулось 13.11.2017 оголошувалась перерва до 27.11.2017.

В судовому засіданні 27.11.2017 за результатами перегляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Національна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Дочірнім підприємством "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1021/15-БО-3 від 25.11.2014 (надалі - договір), за умовами п.1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах цього договору.

За п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 1600 тис. куб. м (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору ціна до сплати за 1000 куб. м природного газу становила 5568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1113,74 грн., всього з ПДВ - 6682,44 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5. договору).

В подальшому ціна договору неодноразово змінювалась сторонами, шляхом укладання додаткових угод до договору: №1 від 20.01.2015, №2 від 10.02.2015, №3 від 10.03.2015, №4 від 15.04.2015, №5 від 18.05.2015, №6 від 30.06.2015, №7 від 29.07.2015, №10 від 20.10.2015, №11 від 22.10.2015, №13 від 25.11.2015.

Пунктами 3.3. та 3.4. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 7.1. Договору обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що строк у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

На виконання умов зазначеного договору, у січні-грудні 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 10853370,85 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 1861043,00 грн., від 28.02.2015 на суму 1549852,56 грн., від 31.03.2015 на суму 1298279,80 грн., від 30.04.2015 на суму 329720,25 грн., від 31.05.2015 на суму 38179,26 грн., від 30.06.2015 на суму 34674,30 грн., від 31.07.2015 на суму 35391,91 грн., від 31.08.2015 на суму 35569,40 грн., від 30.09.2015 на суму 49209,66 грн., від 31.10.2015 на суму 653579,25 грн., від 30.11.2015 на суму 2150324,83 грн., від 31.12.2015 на суму 2817546,63 грн. (а.с.36-47 т.1).

Оплату за поставлений природний газ за вказаним договором відповідач здійснив повністю, що підтверджується випискою позивача з операцій по договору 1021/15-БО-3 за період з 01.12.2014 по 31.07.2016 (а.с.49 т.1).

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за переданий газ, позивач нарахував відповідачу 1008928,30 грн. пені, 52732,61 грн. трьох процентів річних та 828487,10 грн. інфляційних втрат, стягнення яких є предметом даного спору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України зазначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми та умови договору позивач і нарахував відповідачу суму пені у розмірі 1008928,30 грн. за період з 15.02.2015 по 29.12.2015, суму трьох процентів річних у розмірі 52732,61 грн. за період з 15.02.2015 по 29.12.2015, суму інфляційних втрат у розмірі 828487,10 грн. за період з березня 2015 року по грудень 2015 року.

Відповідач проти позову заперечує та посилається на необхідність застосування до даних правовідносин положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Підприємство вважає, що відсутність заборгованості за природний газ станом на момент набрання чинності цим Законом (з 30.11.2016р.) дозволяють списувати нараховані неустойку, інфляційні та три проценти річних.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що:

- на момент набрання чинності Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованість у Відповідача за спожиті енергоносії була погашена;

- матеріалами справи доводиться те, що на Відповідача поширюється дія вищевказаного Закону, оскільки Відповідач є теплогенеруючою організацією (є відповідна ліцензія);

- імперативними приписами вищевказаного Закону встановлено необхідність здійснення списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності;

- з дня набрання чинності цього Закону Позивач спірні суми не списав, проте, ці обставини не надають Позивачеві права стягувати спірні суми з Відповідача в судовому порядку;

- у зв'язку з цим позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача зазначених нарахувань на погашену суму боргу судова колегія визнає такими, що суперечать положенням вищевказаного Закону.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає висновки місцевого господарського суду передчасними, виходячи з наступного.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIIІ (надалі також Закон України №1730-VIIІ), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 Закону України №1730-VIIІ його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 статті 7 Закону України України №1730-VIII встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України №1730-VIIІ процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Статтею 3 Закону України №1730-VIIІ визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості. Згідно з частиною 1 цієї статті для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України №1730-VIIІ, яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В ч. 2 ст. 3 Закону України №1730-VIIІ наведена процедура включення підприємств до реєстру. Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017р. затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром, відповідно до пункту 4 якого формування та ведення реєстру здійснюється Мінрегіоном шляхом: збирання та оброблення інформації про підприємства; внесення даних до реєстру та змін до них, а також виключення таких даних з реєстру.

Відповідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України №93 у реєстрі зазначаються дані про підприємство, зокрема, інформація щодо обсягу нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.

Законом України №1730-VIIІ не передбачено автоматичного списання зазначених сум і таке списання повинно здійснюватися у порядку, який визначений його положеннями.

Отже, за Законом України №1730-VIIІ праву особи на ненарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних або списанню цих нарахувань, що були здійснені на погашену до набрання чинності цим Законом заборгованості за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, кореспондується обов'язок вчинити певні дії, які необхідні для прийняття участі у процедурі врегулювання такої заборгованості, без чого не настає підстав для припинення відповідних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Таким чином, для списання зобов'язань з оплати неустойки, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому Законом України №1730-VIIІ, ДП "Васильківкатеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР має набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

Відтак місцевий господарський суд правильно встановив факт повного погашення відповідачем заборгованості за спожитий природний газ, поставлений за договором №1021/15-БО-3 від 25.11.2014 до вступу в дію 30.11.2016 Закону України №1730-VIIІ. Проте встановлений факт не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за встановленою Законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Наведене вище надає господарському суду апеляційної інстанції підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, висновки якого не відповідають викладеним у справі обставинам та нормам матеріального права (п.п.3, 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України) з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають відшкодуванню за його рахунок.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення на користь позивача, судові витрати позивача у даній справі в загальному розмірі 62739,66 грн., яка складається з суми 28352.22 грн. витрат на судовий збір за подання позовної заяви, суми 1600,00 грн. та суми 31187,44 грн. витрат на судовий збір за подання першої та другої апеляційних скарг, згідно ст. 49 та п.10 ч.1 ст.105 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 ч.1 п.2, 104 ч.1 п.3 і 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017 у справі №904/10733/16 - скасувати повністю та прийняти нове рішення.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради суму 1008928 грн. 30 коп. пені, 52732 грн. 61 коп. трьох процентів річних, 828487 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 62739 грн. 66 коп. витрат на судовий збір.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видачу відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складений та підписаний – 29.11.2017.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна