Ухвала суду № 70587, 07.08.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

08 серпня 2006 року

Справа № 2-25/6079-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Голика В.С.,

Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Шугалка Дмитро Іванович, довіреність №61138/9/10-2 від 17.05.05;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 13.06.2006 року у справі № 2-25/6079-2006А

за позовом Приватного підприємства "Стройсервіс-2000" (вул. Данілова, 43,Сімферополь,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Стройсервіс-2000" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.02.2006 року №0000881503/0, №0000891503/0, №0000901503/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 3005,26 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 13.06.2006 року у справі № 2-25/6079-2006А задоволено позов Приватного підприємства "Стройсервіс-2000" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим №№ 0000881503/0, 0000891503/0, 0000901503/0 від 01.02.2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що податковою інспекцією не були враховані дані уточнюючої декларації з податку на землю за 2005 рік, згідно з якою позивач зменшив суму податкового зобов’язання, тому неправомірно було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату сум узгодженого податкового зобов’язання з податку на землю.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки позивачем було самостійно розраховано суму податкового зобов’язання з податку на землю, яке є узгодженим, та не сплатив його в граничний строк, що і стало підставою для застосування штрафних санкцій.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду Коваля В.М. від 08.08.2006 року у зв’язку з відпусткою судді Шевченко Н.М. та відпусткою судді Черткової І.В. у складі колегії було замінено на суддів Голика В.С та Дугаренко О.В.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 08.08.2006 року, не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю представника позивача, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим 30.01.2006 року було проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасної сплати до бюджету земельного податку Приватним підприємством "Стройсервіс-2000" у період з 30.02.2005 року до 16.01.2006 року. По результатах перевірки було складено акт №462/15-3/30450943 від 30.01.2006 року.

В ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення Приватним підприємством "Стройсервіс-2000" встановлених строків сплати земельного податку.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією 01.02.2006 року були прийняти податкові повідомлення рішення про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”: №0000881503/0 –у розмірі 243,03 грн., №0000891503/0 –у розмірі 347,46 грн., №0000901503/0 від 2410,77 грн., всього на суму 3005,26 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Згідно з статтею 14 Закону України „Про плату за землю”, який є спеціальним законом з питань оподаткування податком на землю, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до статті 17 цього Закону Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Керуючись зазначеними нормами, позивачем 24.03.2005 року було самостійно розраховано суму податкового зобов’язання з податку на землю на поточний 2005 рік та надано податкову декларацію до податкової інспекції, в якій сума податку склала 10423,56 грн. за рік, тобто по 868,63 грн. щомісячно.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було сплачено податок на землю 29.03.2005 року у сумі 900,00 грн. та 25.04.2005 року у сумі 900,00 грн.

28.07.2005 року позивачем було надано уточнену податкову декларацію, у зв’язку з тим, що в первісній декларації було допущено помилку при розрахунку податку на землю, а саме суму податку було завищено. Помилку було допущено у зв’язку з тим, що податок на землю був спочатку розрахований по коефіцієнтах, які застосовуються до земель комерційного використання –2,50, але об’єкт, якій належить позивачу, є об’єктом незакінченого будівництва, тому в подальшому було застосовано коефіцієнт 0,50. Сума податку на землю згідно з уточнюючою декларацією склала 2941,78 грн. за поточний 2005 рік, тобто 245,15 грн. щомісячно.

Таким чином, сума податку, яка повинна бути сплачена позивачем за сім місяців 2005 року, склала 1716,05 грн., а фактично сплачено було на той момент 1800,00 грн., тому судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем було своєчасно сплачено суму податкового зобов’язання та не було підстав для застосування штрафних санкцій.

Твердження відповідача, що подання уточнюючого розрахунку не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату сум податку, не засновано на законі.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Тому судова колегія вважає, що законних підстав для неврахування даних уточнюючої декларації у податкової інспекції не було.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, я її доводи не заснованими на законі, та не знаходить підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006 року у справі № 2-25/6079-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді В.С. Голик

О.В. Дугаренко