Постанова № 70586820, 28.11.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2628/17

Номер провадження 2-а/623/179/2017

ПОСТАНОВА

іменем України

28 листопада 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Гуренко М.О.

з участю: секретаря - Телешевської В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про зобов’язання до вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним до Ізюмського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про зобов’язання до вчинення певних дій. В обґрунтування свого позову посилається на те, що із 1993 року знаходиться на пенсії за віком та отримує щомісячні пенсійні виплати. Місце проживання зареєстроване в Перевальському районі Луганської області в АДРЕСА_1, де і отримував пенсію. У зв’язку з тим, що м. Перевальськ Луганської області відноситься до території, на яких державні органи не здійснюють своїх повноважень, в 2016 року була вимушена виїхати до с. Григорівка Барвінківського району, де управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Перебуває на обліку в Ізюмському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України (Барвінківський відділ).

Положення Конституції України, за якими, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1,3 Конституції України), а право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, є результатом виконання трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту.

З 01 березня 2016 року відповідачем припинена виплата пенсії.

Відповідно до відповіді відповідача № 13254/14-11 від 04.10.2017 року виплата пенсії з 01 березня 2016 року була призупинена на підставі реєстру обміну з УСЗН Барвінківської РДА.

З такими діями Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області позивач висловив незгоду, та посилаючись на ст. 8, 19, 46, 64, 92 Конституції України, ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», п.5 Розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275, ч. 2 ст.14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу із тероризмом», ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вважала, що втручання у її приватне життя з боку відповідача було здійснено поза законом, припинення виплати їй пенсії здійснено поза процедурою, встановленою законом, так як з відповіді відповідача вбачається, що ця процедура була застосована виключно до осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, вважала, що в діях відповідача вбачається дискримінація щодо неї за ознакою місця проживання, оскільки до інших громадян України, проживаючих на території підконтрольній Україні, такі вимоги не висуваються. У зв'язку з чим, просила суд визнати протиправними та дискримінаційними дії Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення виплати їй пенсії, зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату їй пенсії з 01 березня 2016 року.

Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_2 об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області надав заперечення проти позову, просив справу розглядати за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

З досліджених матеріалів справи, а саме: копії паспорту громадянина України та копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.5,5-оборот), копії пенсійного посвідчення (а.с.6), відповіді Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (а.с.7), було встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції і отримує пенсію в Ізюмському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Харківської області, а з 01.03.2016 року виплата пенсії була призупинена, і вказані обставини були визнані сторонами, у зв'язку з чим суд на підставі ч. 3 ст. 72 КАС України вважає ці обставини доведеними.

За статтею 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції країни і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено підстави припинення виплати пенсії та визначено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у п.1 включено м. Донецьк.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закон № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р., ні Законом України від 02.09.2014 р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Таким чином, судом було достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області, не приймаючи рішення відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.03.2016 року зупинив виплату пенсії позивачу ОСОБА_1, доказів наявності судового рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано, жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

У зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправними дій Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення виплати їй пенсії та зобов'язання Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату їй пенсії та виплатити виниклу заборгованість підлягають задоволенню.

Судом було достовірно встановлено, що порушення права позивача на отримання пенсії відбулось з 01.03.2016 р., у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення з 01.03.2016 року виплати пенсії позивачу та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсію.

Що стосується позовної вимоги про визнання дій Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області дискримінаційними, суд приходить до наступного:

Згідно статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до статті 162 КАС України:

1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

2. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з наведеного суд вийде за межі повноважень передбачених статтею 162 КАС України в разі задоволення вимог про визнання дій дискримінаційними, в зв'язку з чим позовна вимога про визнання дій Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області дискримінаційними задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає не доведеним з боку позивача, що вчинення дії відповідачем щодо зупинення виплати пенсії вчинено, мали ознаки дискримінації.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 8-12, 17, 159-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про зобов’язання до вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення з 01.03.2016 року виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 01.03.2016 року.

Відмовити в частині визнання дій Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області дискримінаційними.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ: М.О. Гуренко