Постанова № 70586441, 13.11.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

13.11.2017 Справа № 638/12496/17

Пр. № 2-А/638/663/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Семіряд І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщені суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

19.08.2017 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформлене протоколом № 14 від 07.07.2017 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2, зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням страхового стажу, заробітної плати для обчислення пенсії, підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 27, ч. З ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення - 05.07.2017 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що до 1992 року ОСОБА_2 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. 05.07.2017р. представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 особисто звернулася до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про призначення пенсії за віком (додаток 2 до Порядку № 22-1). До заяви додано всі необхідні та достатні для призначення пенсії за віком документи. Рішенням Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформленим протоколом № 14 від 07.07.2017р., в призначенні пенсії відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що відповідно до п. 2.9 Порядку особа яка звертається за пенсією повинна пред’явити паспорт, або інший документ, що підтверджує місце проживання (реєстрації).

Позивач вважає протиправним рішення Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2

Крім того, позивач вказує, що вона є громадянкою України, на час звернення за призначенням пенсії вік ОСОБА_2 складав 67 років, страховий стаж складає - 23 роки 5 місяців 19 днів, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набула право на призначення пенсій за віком та має право, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

07.11.2017 Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова надало до суду письмові заперечення, в яких позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні. На обґрунтування своїх заперечень посилались на ст. 49, 51 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном. Крім того свої запереченнях відповідач зазначив, що щодо необхідності при поданні заяви про призначення пенсії надавати паспорт та довідку про заробітну плату тільки в оригіналах. Паспорт громадянина України у ОСОБА_2 відсутній, оскільки він був зданий при виїзді на постійне місце проживання за кордон до Ізраїлю.

Згідно зі ст. 183-2 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню у порядку скороченого провадження. При цьому суд відзначає, що оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені у позові, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_2 народилися в Україні та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.

05.07.2017р. представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 особисто звернулася до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про призначення пенсії за віком (додаток 2 до Порядку № 22-1).

Рішенням Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформленим протоколом № 14 від 07.07.2017р., в призначенні пенсії відмовлено.

Положеннями ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст. 25 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У п.7 Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) заявника.

Згідно п.16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

За приписами п.29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно дост.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Таким чином, позивач є громадянами України і у відповідності до ч.1ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набув право на отримання пенсії за віком, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України і пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Частиною 3 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється зокрема на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 51 вказаного Закону під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст. 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_4 Суд України. ОСОБА_4 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Рішенням ОСОБА_4 Суду України від 07 жовтня 2009 року №25рп/2009 у справі №1-32/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49 і другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV визнано такими, що не відповідають Конституції України та втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_4 Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, вищевказане рішення ОСОБА_4 Суду України є безумовною підставою для поновлення виплати пенсії, як що вона призначалася.

З урахування рішення Конституційного суду України, реєстрація місця проживання жодним чином не впливає на обов'язок виплати пенсії. Відсутність реєстрації в Україні не є підставою відмови в призначенні виплати пенсії.

Таким чином, відповідач неправомірно не прийняв документи щодо призначення пенсії. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у ст. 44 передбачає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Тобто, мотив відсутності реєстрації на території України є помилковим, про що зазначено вище.

Суд враховує також позицію Вищого адміністративного суду у постановах від 20.03.2014 К/800/64034/13, від 06.11.2014 К/800/46110/14.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки віку 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року.

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

Вік позивача ОСОБА_2 складає 67 років, страховий стаж на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії складає - 23 роки 5 місяців 19 днів, а тому відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 набула право на призначення пенсій за віком.

Крім того, ОСОБА_2 має право, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, по даній категорії справ обов'язок доведення покладено на відповідача.

Нормою ст.. 71 КАС України, встановлено, що за загальним правилом , що випливає з принципу змагальності , кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається , або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень , дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази , довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав , свобод чи інтересів.

Суб’єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов’язаний подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали , які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також вивчивши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, що складаються з судового збору у сумі по 640 грн. суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 8, 9, 11, 17, 71, 99, 122, 159, 160-163,171-2, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним рішення Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформлене протоколом № 14 від 07.07.2017 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2.

Зобов'язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням страхового стажу, заробітної плати для обчислення пенсії, підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 27, ч. З ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 05.07.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківській апеляційний адміністративний суд через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя: Семіряд І.В.