Рішення № 70586142, 24.11.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2969/17

за позовом Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агротех"

про стягнення 10829,74 грн

За участю представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_2, посвідчення адвоката № 156 від 28.12.2009 року.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" (далі – концерн, позивач, постачальник) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агротех" (далі ТОВ "Агротех", відповідач, покупець) про стягнення 22411,78 грн – агентської винагороди за договором поставки від 23.11.2005 №07-05-177, 16580,23 грн – збитків від інфляції, 1877,06 грн – трьох відсотків річних, 3096,45 – збитків від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою від 09.10.2017 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі №912/2969/17, розгляд справи призначив на 20.10.2017.

Ухвалою від 20.10.2017 розгляд справи відкладено до 09.11.2017 на 10:30.

В судовому засіданні 09.11.2017 господарський суд оглянув оригінали документів, наданих представником позивача, копії яких додані до позовної заяви та перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 09.11.2017 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відповідно до умов договору відповідач погасив залишок заборгованості, окрім суми агентської винагороди, яку відповідач повинен був погасити при умові надання позивачем документів на дану техніку, а саме митної декларації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 694 від 08.07.2009 року, тому підстави для стягнення суми агентської винагороди відсутні.

В судовому засіданні 09.11.2017 оголошено перерву до 24.11.2017 на 14:30.

20.11.2017 на адресу господарського суду від Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" надійшли уточнення позовних вимог №07-1/72 від 17.11.2017, у яких позивач зазначає, що 17.11.2017 відповідач погасив заборгованість за додатковою угодою №3 від 12.02.2014 до договору поставки від 23.11.2005 №07-05-177 у розмірі 22411,78 грн. Разом з тим, позивач зменшує суму вимог на оплату реальних збитків від інфляції коштів та 3% річних, а саме за період з моменту отримання відповідачем рахунку №13 від 09.03.2016 про сплату 22411,78 грн – агентської винагороди з 10.03.2016 по 31.10.2017 та збільшує вимоги стягнення додаткових витрат пов’язаних з відновленням свого порушеного права за рахунок відрядження до господарського суду Кіровоградської області на суму 1388,19 грн та просить стягнути з відповідача 5239,87 грн – збитків від інфляції коштів, 1105,23 грн – 3% річних, 4484,64 грн – реальних збитків від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача та 1600,00 грн судового збору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, позивачем надано до суду належні докази направлення вказаної заяви відповідачу, господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви, що надійшла до суду 20.11.2017.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази, господарський суд встановив наступні обставини справи.

23.11.2005 між Українським державним концерном по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агротех", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1999 №76 "Про заходи щодо підвищення ефективності використання закупленої під гарантії Кабінету Міністрів України сільськогосподарської техніки та Порядку розрахунків за неї" і Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" укладено договір поставки №07-05-177 (далі – договір) (а.с. 8-10).

Відповідно до договору постачальник зобов’язувався передати у розпорядження, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах розстрочення кінцевого розрахунку та під відсоток, визначений цим договором (п.2.1. договору).

У розділі 3 сторони погодили номенклатуру, вартість товару, порядок та строки платежів.

Номенклатура, ціна і вартість товару, який поставляється постачальником покупцю, вказана в Додатку 1 до договору і є його невід’ємною частиною (п.3.1. договору).

Відповідно до Додатку 1 до договору №07-05-177 від 23.11.2005 концерн передав у розпорядження ТОВ "Агротех" три трактори ОСОБА_3 8400, заводські номери: RW8400PO22199, RW8400PO21296, RW8400PO022203 (а.с.10).

Факт передачі концерном зазначеної вище сільгосптехніки підтверджується актом передачі-приймання товару №239 від 23.11.2005 (а.с. 12), довіреністю серії ЯЛД №976423 від 22.11.2005 на ім’я ОСОБА_4 (а.с.13), видатковою накладною №239 від 23.11.2005 (а.с.13).

Відповідно до п.3.2. загальна сума платежів за договором становить 107616,00 доларів США та складається з:

- Вартості товару в сумі 91200,00 доларів США,

- Відсотків по обслуговуванню кредиту (4 % річних від розстроченої до сплати суми) в сумі 6384,00 доларів США;

- Першочергових витрат в сумі 3648,00 доларів США в т.ч. ПДВ;

- Агентської винагороди (4% річних від несплаченої частини вартості товару) в сумі 6384,00 доларів США в т.ч. ПДВ.

Покупець проводить постачальнику попередню оплату вартості товару в сумі 27360,00 доларів США без ПДВ (30% вартості товару) в національній валюті України за курсом НБУ на день проведення розрахунку на протязі 5 банківських днів після підписання цього договору (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.4. договору розстрочені платежі вартості товару в сумі 63840,00 дол. США без ПДВ та відсотки по обслуговуванню кредиту в сумі 6384,00 дол. США без ПДВ покупець сплачує постачальнику в національній валюті України за курсом НБУ на день проведення розрахунку у визначені Графіком платежів строки згідно Додатку 2 (далі – графік), який є невід’ємною частиною цього договору.

Першочергові витрати в сумі 3648,00 доларів США, в т.ч. ПДВ покупець сплачує постачальнику не пізніше 5 днів після підписання договору (п.3.6. договору).

Агентську винагороду покупець сплачує постачальнику у визначені Графіком платежів строки згідно додатку 2 до договору. Покупець здійснює оплату в національній валюті України за курсом НБУ на день проведення розрахунку (п.3.7 договору).

Відповідно до п.4.3. договору передача постачальником товару у власність покупця проводиться після кінцевого розрахунку за нього на умовах цього Договору і оформляється актом передачі-приймання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його повного виконання (п.11.9 договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2009 до договору поставки від 23.11.2005 №07-05-177 (а.с.14) покупець підтвердив, що сума несплачених платежів за договором становить 25216,72 дол. США, в тому числі плата за отриманий товар з урахуванням сплати відсотків та витрат по обслуговуванню кредитів в сумі 25216,72 дол. США, без ПДВ. Сторони домовились про відстрочення терміну сплати платежів покупцем за договором в сумі 25216,72 дол. США, без ПДВ до 15.12.2011. А також сторони домовились, що покупець сплачує постачальнику агентську винагороду (7% від несплаченої частини платежів за договором) за весь час відстрочення терміну сплати платежів.

Додатковою угодою № 2 від 12.02.2013 до договору поставки від 23.11.2005 №07-05-177 (а.с.16) покупець підтверджує, що сума несплачених платежів за договором згідно актів звірки взаємних розрахунків від 30.01.2013 №3, №3а становить 6304,18 дол. США, в тому числі плата за отриманий товар з урахуванням відсотків та витрат по обслуговуванню кредиту – 6304,18 дол. США, без ПДВ. Сторони домовилися про відстрочення терміну сплати платежів за договором в сумі 6000,00 дол. США, без ПДВ, до 15.12.2013. А також сторони домовились, що покупець сплачує постачальнику агентську винагороду (7% від несплаченої частини платежів за договором) за весь час відстрочення терміну сплати платежів.

12.02.2014 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору поставки від 23.11.2005 №07-05-177 (а.с. 18), у п.5 якої покупець підтверджує, що сума несплачених платежів за договором згідно актів звірки взаємних розрахунків від 12.02.2014 №4, 4а становить 6304,18 доларів США, в тому числі плата за отриманий товар з урахуванням відсотків та витрат по обслуговуванню кредиту – 6304,18 доларів США, без ПДВ. Сторони домовились про відстрочення терміну сплати платежів за договором в сумі 6304,18 доларів США, без ПДВ до 15.12.2014. Відповідно до п.7. додаткової угоди покупець сплачує постачальнику агентську винагороду (7% річних від несплаченої частини платежів за договором) за час відстрочення терміну сплати платежів.

Відповідач свого обов’язку по оплаті поставленого товару у передбачений додатковою угодою №3 від 12.02.2014 до договору строк не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 ТОВ "Агротех" погасило заборгованість за товар у сумі 149079,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2211 від 17.12.2015 (а.с. 20).

Разом з тим, заборгованість по агентській винагороді в сумі 441,30 дол. США залишилась непогашеною.

Це обумовило звернення концерну з позовом до ТОВ "Агротех".

Розглядаючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарській зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до норм статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до норм ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2016 року позивачем на адресу відповідача було надіслано рахунок №13 від 09.03.2016 про сплату агентської винагороди на суму 22411,78 грн (а.с.21). Відповідач вищезазначений рахунок не оплатив.

У зв’язку з цим, 02.08.2016 концерном було відряджено до ТОВ "Агротех", для врегулювання питання погашення заборгованості, свого представника ОСОБА_5, якого було запевнено, що погашення боргу буде здійснено впродовж 1-2 днів після його відбуття із ТОВ "Агротех".

Проте заборгованість погашена не була.

Відповідно до розрахунків концерну "Украгротехсервіс" (а.с. 27) станом на 01.01.2015 заборгованість з агентської винагороди відповідача складала 441,30 дол. США. Так як, відповідачем борг за товар у розмірі 6304,18 дол. США сплачений позивачу лише 17.12.2015, то позивачем додатково нараховано 404,52 дол. США агентської винагороди за період з 01.01.2015 по 01.12.2015.

Загальна сума боргу по агентській винагороді склала 845,82 дол. США.

Курс долара НБУ на момент виставлення рахунку, тобто станом на 09.03.2016, становив 26,49713000 грн. (845,82 х 26,49713000 = 22411,80 грн).

Таким чином, позивачем правомірно заявлялося до стягнення з відповідача 22411,78 грн агентської винагороди.

Між тим, господарський суд враховує сплату відповідачем суми боргу під час розгляду даної справи в сумі 22411,78 грн і заяву позивача від 17.11.2017 №07-1/72 про уточнення позовних вимог, відповідно, відсутність на час прийняття рішення по справі між сторонами спірних правовідносин в цій частині боргу.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 1105,23 грн 3% річних та 5239,87 грн збитків від інфляції коштів за період з 10.03.2016 по 31.10.2017 (з урахуванням заяви від 17.11.2017 №07-1/72).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Отже, стягнення інфляційних втрат та 3% річних є неможливим, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем визначена у доларах США.

Окрім того, позивач просить стягнути з ТОВ "Агротех" збитки від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача в сумі 4484,64 грн (з урахуванням заяви від 17.11.2017 №07-1/72).

Позивач розглядає свої витрати, пов’язані з відрядженням, як заподіяні з вини відповідача збитки та просить їх стягнути на підставі статті 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, заподіяні управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач вважає, що в розумінні ст. 225 ГК України до додаткових витрат повинні бути віднесені витрати на відрядження як реальні збитки, понесені стороною з метою відновлення її порушеного права. До складу таких витрат позивачем включено витрати на відрядження на підприємство відповідача з метою проведення переговорів та витрати на відрядження до господарського суду Кіровоградської області для участі в судових засіданнях. При цьому такі витрати, позивач вважає, що підприємство мусило зробити для відновлення свого права.

Однак, витрати позивача на відрядження не мають обов'язкового характеру, факт наявності цих витрат і розмір не знаходяться у необхідному зв'язку із заборгованістю, яку просить стягнути позивач.

Збитки, пов'язані з відрядженням не можна розцінювати як збитки у розумінні ст. 611, 623 ЦК України, а витрачена концерном "Украгротехсервіс" грошова сума в розмірі 3096,45 грн на оплату відряджень працівнику, який виїжджав для проведення переговорів до відповідача, не може розглядатися як завдані Концерну безпосередньо відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором..

Разом з тим, в абзаці 2 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Водночас, явка представника позивача у судові засідання обов’язковою судом не визнавалась. Документи, необхідні для розгляду даної справи, були надані до господарського суду поштовим зв’язком.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні 4484,64 грн, повязаних з оплатою витрат на відрядження за рахунок відповідача.

За викладених обставин, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Агротех" 5239,87 грн – збитків від інфляції, 1105,23 грн - 3% річних та 4484,64 грн збитків від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача, слід відмовити

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 29.11.2017

Суддя Г.Б. Поліщук