Рішення № 70586039, 27.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/16857/17Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом'янка"

про стягнення 127 928,27 грн.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О. - представник за довіреністю № 17092101 від 21.09.2017 р.;

від відповідача: Качараба В.П. - представник за довіреністю № б/н від 20.01.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом'янка" про стягнення 127 928,27 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.11.2008 року між ним та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії №311181.

В порушення умов договору на норм чинного законодавства відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.02.2016 року по 01.05.2016 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2017 року становить 103 448,01 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 103 448,01грн., 3% річних в розмірі 5 592,41 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 19 887,85 грн. та витрат із сплати судового збору в розмірі 1 918,92 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.10.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.10.2017 р.

В судове засідання 24.10.2017 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39297420, але 23.10.2017 р. до канцелярії суду подав документи по справ, відзив на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 04.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від24.10.2017 року розгляд справи відкладено на 27.11.2017 року.

27.11.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав пояснення по справі, заяву про розстрочку виконання рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача частково заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню з розстрочкою виконання рішення на шість місяців.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.11.2008 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка змінила найменування на публічне акціонерне товариство "Київенерго" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-Солом'янка» (споживач) укладено договір № 311181 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

У відповідності до положень п. 2.1 договору, сторони зобов'язались при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державної адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п. 9 якого передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул.. Жилянська, будинок №63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором порушив, внаслідок чого за період з 01.02.2016 року по 01.05.2016 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2017 року становить 103 448,01 грн., що підтверджується копіями облікових карток та відомостей обліку споживання теплової енергії.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено частину основного боргу в розмірі 10 00,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2135 від 17.11.2017 року.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором № 311181 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.11.2008р. у розмірі 10 000,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Факт наявності основної заборгованості за договором № 311181 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.11.2008р. за період з 01.02.2016 року по 01.05.2016 року в розмірі 93 448,01 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем зазначено, що в період часу з 08.07.2014 року по 24.10.2014 року позивач не здійснював постачання теплової енергії за договором, натомість за жовтень 2014 року (розрахунковий період 25.09.2014р. - 23.10.2014р.) позивач здійснив нарахування відповідачу до оплати 23 158,20 грн. за нібито поставлену теплову енергію в розмірі 65,38123 ГКал та надав для підписання акт №10/2014-311181 від 31.10.2014р. приймання-передавання товарної продукції за жовтень 2014 року, який не був підписаний відповідачем.

Вищезазначені твердження відповідача відхиляються та не приймаються до уваги, оскільки предметом розгляду у даній справі є заборгованість за період з 01.02.2016 року по 01.05.2016 року.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 4 592,41 грн. та індекс інфляції в розмірі 19 887,85грн. за період з березень 2016 року по серпень 2017 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором на постачання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 4 592,41 грн. та індексу інфляції в розмірі 19 887,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні представником відповідача підтримав подане клопотання про розстрочку виконання судового рішення, в якому просив розстрочити його виконання на 12 (дванадцять) місяців, шляхом щомісячної сплати до 25 числа рівними частинами основного боргу, 3 % річних та інфляційної складової боргу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2 вищевказаної постанови).

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що товариство не ухиляється від виконання своїх зобов'язань, та по мірі надходження коштів від боржників здійснює сплату боргу ПАТ «Київенерго». А також, що зважаючи на те, що ТОВ "Житлосервіс-Солом'янка" є обслуговуючою організацією, яка здійснює надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок коштів, що сплачуються власниками або користувачами квартир та нежитлових приміщень, одразу погасити заборгованість перед позивачем є неможливим.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення на 6 місяців, шляхом щомісячної сплати до 25 числа рівними частинами основного боргу, 3% річних та інфляційної складової, а саме: до 25 грудня 2017 року - 19 654,71 грн., до 25 січня 2018 року - 19 654,71 грн., до 25 лютого 2018 року - 19 654,71 грн., до 25 березня 2018 року - 19 654,71 грн., до 25 квітня 2018 року - 19 654,71 грн., до 25 травня 2018 року - 19 654,71 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, 1-1 ч. 1 ст. 80, ч.2 ст. 80, п.6. ч.1 ст. 83, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом'янка" (01013, м. Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5, ідентифікаційний код 35431134) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 93 448 (дев'яносто три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 4 592 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 41 коп., індекс інфляції в розмірі 19 887 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 85 коп. розстрочивши виконання рішення на 6 місяців та встановивши наступний порядок оплати:

до 25 грудня 2017 року - 19 654,71 грн.,

до 25 січня 2018 року - 19 654,71 грн.,

до 25 лютого 2018 року - 19 654,71 грн.,

до 25 березня 2018 року - 19 654,71 грн.,

до 25 квітня 2018 року - 19 654,71 грн.,

до 25 травня 2018 року - 19 654,71 грн.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом'янка" (01013, м. Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5, ідентифікаційний код 35431134)) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 918 (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять) грн. 92 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.11.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий