Рішення № 70585658, 14.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа №910/10775/17За позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище

до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна»

про стягнення 158 428,83 грн.

Головуючий суддя Демидов В.О.

Судді: Шкурдова Л.М.

Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача Шляпін О.Ю. (дов. №4 від 03.01.2017);

від відповідача Макарчук Л.Л. (дов. №370 від 30.06.2017);

від третьої особи Лисенко О.М. (дов. №5 від 06.09.2017).

встановив :

03.07.2017 Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» міста Монастирище звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії №15 К від 27.02.2013, за Договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2 К-П від 24.12.2015 та за Договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №3 К-П від 06.06.2014 у загальному розмірі 158 428,83 грн., з якої 117 321,06 грн. - основна заборгованість, 1 536,62 грн. - 3% річних, 10 285,42 грн. - інфляційні втрати, 11 488,24 грн. - пеня та 17 797,49 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію відповідно до вказаних вище договорів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2017 порушено провадження у справі №910/10775/17, розгляд справи призначено на 11.07.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у зв'язку із неявкою представників сторін, а також задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 15.08.2017.

10.08.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

15.08.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, за змістом якого не погодився з розрахунком позивача та просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 15.08.2017, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.08.2017.

28.08.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на відзив відповідача.

Судове засідання призначене на 31.08.2017 не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.

Враховуючи те, що суддя Демидов В.О. вийшов з лікарняного, судом відповідно до ухвали від 06.09.2017 справу №910/10775/17 призначено до розгляду на 19.09.2017.

19.09.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2017 за клопотаннями представника відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна», продовжено строк вирішення спору у справі №910/10775/17 та відкладено розгляд справи на 27.09.2017.

27.09.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2017 задоволено клопотання позивача про витребування доказів по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2017 призначено колегіальний розгляд справи №910/10775/17 та з метою визначення складу колегії суддів, відкладено розгляд справи.

За результатами автоматичного розподілу справи №910/10775/17 визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя Демидов В.О., судді Якименко М.М., Шкурдова Л.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Демидов В.О., судді Якименко М.М., Шкурдова Л.М., прийнято справу №910/10775/17 до свого провадження, призначено розгляд справи на 14.11.2017.

03.11.2017 третя особа через загальний відділ діловодства суду подала пояснення по суті заявлених вимог.

14.11.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 14.11.2017 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи, надали пояснення по суті справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 14.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

27.02.2013 між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» від імені якого діє Черкаська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі начальника філії Здоренка О.Г. (далі - відповідача, покупець) та Дочірнім підприємством «Теплокомуненерго» публічного акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» міста Монастирище (далі - позивач, продавець) було укладено договір №15к купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір -1), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець бере на себе зобов'язання постачати товар - теплову енергію на потреби опалення (далі - теплову енергію) покупцеві, який зобов'язаний прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором, а також забезпечити безпечну експлуатацію теплоспоживального обладнання, що ним використовується.

За умовами п. 1.2 догоору-1 продавець зобов'язується поставити покупцеві теплову енергію на потреби опалення приміщення адміністративного будинку, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Монастирище, вул. Гагаріна, 4.

Згідно з п. 2.1 договору-1 продавець постачає покупцеві через централізовану систему опалення в опалювальний період теплову енергію в межах: Q рік = 106,13 Гкал/рік. Максимальне теплове навантаження Q = 49599 ккал/год. Загальна площа приміщення покупця становить 646,9 кв.м. (п. 2.1.1 договору-1).

Відповідно до п. 3.2.7 договору-1 покупець зобов'язується вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та правил користування тепловою енергією.

Згідно з п. 3.2.28 договору-1 покупець зобов'язується щомісячно 25 числа з'явитись до продавця з журналом обліку теплової енергії для складання акту про фактичне використання теплової енергії за звітний місяць. Підписаний акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між покупцем та продавцем. В разі відмови покупця від підписання акту прийому-передачі фактично використаної ним теплової енергії, теплова енергія вважається поставленою незалежно від підписання акту. В разі відсутності показників з приладів обліку покупця у встановлений термін - кількість спожитої теплової енергії за розрахунковий період визначається згідно нормативних вказівок.

Відповідно до п. 5.1 договору-1 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом (по проектному тепловому навантаженню) або за приладами обліку.

За умовами п. 6.1 договору-1 вартість теплової енергії, що постачається покупцеві, обраховується за тарифами, встановленими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №111 від 30 вересня 2011 року, та становить 788,40 грн. за 1 Гігакалорію, ПДВ - 157,68 грн. Разом -946,08 грн.

Сторони домовилися, що у випадку зміни тарифу чи порядку розрахунків за теплову енергію, відповідно до рішення органів влади, нові тарифи чи порядок розрахунків є обов'язковими для сторін за даним договором та не потребує додаткового узгодження сторонами (п. 6.2 договору-1).

Згідно з п. 6.3 договору-1 дата подання покупцем показників з приладів обліку для складання звіту є 25-те число поточного місяця; при відсутності показників з приладів обліку покупця у встановлений термін - кількість спожитої теплової енергії за розрахунковий період визначається розрахунковим методом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.6 договору-1).

Відповідно до п. 6.7 договору-1 розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у відповідності з вимогами п. 7 ст. 276 ГК України, а саме у формі оплати, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів, згідно тарифу, зазначеного у п. 6.1 договору, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 7.1 договору-1 за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,1% вартості теплової енергії з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 1 місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.1, 11.4 договору-1).

24.12.2015 між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» від імені якого діє Черкаська регіональна філія Центру ДЗК (далі - відповідач, замовник) та Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» міста Монастирище (далі - позивач, учасник) було укладено договір №2 К-П про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - договір -2), відповідно до умов п. 1.1 якого учасник бере на себе зобов'язання постачати товар - пару та гарячу воду; постачання пари та гарячої води код за ДК 016:2010 - 35.30.1 (далі - теплову енергію) замовнику, який зобов'язаний прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором, а також забезпечити безпечну експлуатацію теплоспоживального обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість предмета закупівлі становить: Q жовтень-грудень 2015 року = 39,79 Гкал.

Учасник зобов'язується поставити замовнику теплову енергію на потреби опаленя приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Монастирище, вул. Гагаріна, 4 (п. 1.3 договору-2).

Згідно з п. 2.1 договору-2 учасник постачає замовнику через централізовану систему опалення в опалювальний період теплову енергію в межах: Q рік = 106,13 Гкал/рік. Максимальне теплове навантаження Q = 49599 ккал/год. Загальна площа приміщення покупця становить 646,9 кв.м. (п. 2.1.1 договору-2).

Відповідно до п. 3.2.6 договору-2 замовник зобов'язується вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та правил користування тепловою енергією.

Згідно з п. п. 3.2.27, 3.2.28 договору-2 покупець зобов'язується щомісячно 25 числа з'явитись до продавця з журналом обліку теплової енергії для складання акту про фактичне використання теплової енергії за звітний місяць. Підписаний акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між покупцем та продавцем. В разі відмови покупця від підписання акту прийому-передачі фактично використаної ним теплової енергії, теплова енергія вважається поставленою незалежно від підписання акту. В разі відсутності показників з приладів обліку покупця у встановлений термін - кількість спожитої теплової енергії за розрахунковий період визначається згідно нормативних вказівок.

Відповідно до п. 5.1 договору-2 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом (по проектному тепловому навантаженню) або за приладами обліку.

За умовами п.п. 6.1, 6.2 договору-2 вартість цього договору становить 73 946,53 грн. з ПДВ. Вартість теплової енергії, що постачається замовнику, обраховується за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №107 від 30.09.2015 і становить 1858,42 грн. за 1 Гігакалорія з урахування ПДВ.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата фактично наданих послуг за кожний місяць здійснюється на підставі виставлених рахунків (п. 6.7 договору-2).

Відповідно до п. 6.8 договору-2 розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у відповідності з вимогами п. 7 ст. 276 ГК України, а саме у формі оплати, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів, згідно тарифу, зазначеного у п. 6.2 договору, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим або попередню оплату, якщо вона передбачена нормами діючого законодавства.

Відповідно до п. 7.10 договору-2 за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - замовник сплачує на користь учасника пеню в розмірі 0,1% вартості теплової енергії з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015. Відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України, умови договору застосовуються у відносинах між сторонами з 01.01.2015 та діють до 31.12.2015.Дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, сплаченої у попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 11.1, 11.2 договору-2).

Крім того, 06.06.2016 між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» від імені якого діє Черкаська регіональна філія Центру ДЗК (далі - відповідач, замовник) та Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» міста Монастирище (далі - позивач, учасник) було укладено договір № 3 К-П про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - договір -3), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець бере на себе зобов'язання постачати товар - пару та гарячу воду; постачання пари та гарячої води (постачання пари та гарячої води трубопроводами - 35.30.12-00.00; централізоване опалення - 09323000-9) код за ДК 016:2010 - 35.301 (далі - теплову енергію) замовнику, який зобов'язаний прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), в терміни, передбачені цим договором, а також забезпечити безпечну експлуатацію теплоспоживального обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 1.2 договору-3 кількість предмета закупівлі становить: Q 2016р. = 64,50 Гкал.

За умовами п.п. 6.1, 6.2 договору-3 вартість цього договору становить 119 868,09 грн. з ПДВ. Вартість теплової енергії, що постачається замовнику, обраховується за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №107 від 30.09.2015 і становить 1858,42 грн. за 1 Гігакалорія з урахування ПДВ.

У зв'язку з виникненням фактичних відносин між замовником та учасником до укладення даної угоди, згідно ст. 631 Цивільного кодексу України, термін дії договору становить з 01.03.2016 по 31.12.2016 включно. Дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, сплаченої у попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 11.1, 11.2 договору-3).

Інші умови договору-3 аналогічні умовам договору-2.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за вказаними договорами виконував не належним чином, внаслідок чого у останнього за період з листопада 2014 року по березень 2017 року виникла заборгованість у загальному розмірі 158 428,83 грн., з якої 117 321,06 грн. - основна заборгованість, 1 536,62 грн. - 3% річних, 10 285,42 грн. - інфляційні втрати, 11 488,24 грн. - пеня та 17 797,49 грн. - штраф, у зв'язку із чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Наявними у матеріалах справи актами відпуску теплової енергії за вказаний період, рахунками на відпущену теплову енергію, копіями рішень про встановлення тарифів, розпорядженнями про початок опалювального сезону 2013-2017 років, підтверджується виконання Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» міста Монастирище своїх договірних зобов'язань щодо надання відповідних послуг за договорами купівлі-продажу теплової енергії №15 К від 27.02.2013, про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2 К-П від 24.12.2015 та за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №3 К-П від 06.06.2014.

Разом з тим відповідач свої зобов'язання за договорами виконує неналежним чином, внаслідок чого за період з листопада 2014 року по березень 2017 року заборгованість становить 117 321,06 грн.

Також матеріали справи містять лист відповідача від 20.02.2017 №07-004/65, яким останній визнав борг у розмірі 84 170,15 грн., проте зазначав, що у зв'язку з тимчасовим скрутним фінансовим становищем філії з різних причин, не мав змоги сплатити одночасно таку суму заборгованості, але зобов'язався у найкоротший термін сплатити заборгованість частини.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Отже, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 117 321,06 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем заборгованості, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього 1 536,62 грн. - 3% річних, 10 285,42 грн. - інфляційні втрати, 11 488,24 грн. - пеня та 17 797,49 грн. - штраф.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Крім того, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацом другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 7.10 вказаних вище договорів, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - замовник сплачує на користь учасника пеню в розмірі 0,1% вартості теплової енергії з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені в межах шестимісячного строку, 3% річних та інфляційних нарахувань суд дійшов висновку, що позивачем заявлено до стягнення вказані суми у меншому розмірі, ніж встановлено за розрахунком суду, проте враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 536,62 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 285,42 грн. та пеню у розмірі 11 488,24 грн.

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 797,49 грн., суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки 7% від суми заборгованості у розмірі 117 321,06 грн., становить 8 212,47 грн.

Зважаючи на те, що відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код 21616582) на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище (19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Соборна, 122-І, код 25584373) суму основного боргу у розмірі 117 321 (сто сімнадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 06 коп., 3 % річних у розмірі 1 536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн. 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 285 (десять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 42 коп., пеню у розмірі 11 488 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 24 коп., штраф у розмірі 8 212 (вісім тисяч двісті дванадцять) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 65 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 21.11.2017.

Головуючий суддя О.В. Демидов

Судді: Л.М. Шкурдова

М.М. Якименко