Рішення № 70585421, 20.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/94/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017 Справа № 908/1791/17

За позовом: Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11)

про стягнення суми 1 096 087 грн. 85 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 09-18/5445 від 28.12.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 18-73 від 19.12.2016 р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, Донецька область, м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя про стягнення 769 411 грн. 27 коп. заборгованості, 32 035 грн. 51 коп. 3 % річних, 294 641 грн. 07 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017 р., справу № 908/1791/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.09.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1791/17, присвоєно справі номер провадження 27/94/17 та призначено судове засідання на 27.09.2017 р.

Розгляд справи по суті розпочато 27.09.2017 р.

Ухвалою суду від 27.09.2017 р. розгляд справи відкладався на 24.10.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 24.10.2017 р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладався на 14.11.2017 р.

У судовому засіданні 14.11.2017 р. оголошувалася перерва до 20.11.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи по суті.

20.11.2017 р. продовжено розгляд справи № 908/1791/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 20.11.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

20.11.02017 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючий оголошує склад суду та розяснює право відводу суддям відповідно до ст. 20 ГПК України.

Відводів складу суду не заявлено.

Головуючий розяснює на підставі ст. 22 ГПК України права та обовязки учасникам судового розгляду.

У судовому засіданні 20.11.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях та надав заперечення на клопотання відповідача щодо призначення експертизи та залучення третьої особи, вважає клопотання відповідача необґрунтованими, заявленими з метою затягування розгляду справи.

В обґрунтування позову зазначив, що в порушення зобовязань за договором поставки відповідач не виконав умови договору та не здійснив в повному обсязі оплату виставлених рахунків за товар, поставлений згідно Специфікацій №№ 4, 5, 6, 8, 9. У звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 769 411 грн. 27 коп. заборгованості, 32 035 грн. 51 коп. 3 % річних, 294 641 грн. 07 коп. пені.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 1, 2, 5, 22, 54, 66, 67 ГПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та умови договору поставки.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.11.2017 р. проти позову заперечив, на підставах викладених у письмовому відзиві, який наданий до канцелярії суду 24.10.2017 р. (міститься в матеріалах справи), додаткових поясненнях від 13.11.2017 р. та 17.11.2017 р. та надав клопотання про зменшення штрафної санкції (пені) на 80 %, у разі якщо судом буде встановлено обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Азовсталь».

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що умова пункту 5.1 розділу 5 «Приймання продукції» спірного договору, якою передбачено, що «якісні показники, зазначені в звіті про інспекцію якості (% вологи, фракційний склад, зміст зольності), певні при вихідному контролі якості у постачальника являються остаточними при взаєморозрахунках для обох сторін», є несправедливою умовою, оскільки, по-перше, вона порушує принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 ЦК України) та, по-друге, приводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдає шкоди покупцю. Сюрвеєр не підтверджує показники якості і кількості продукції, зазначеної у товаросупровідних документах. Метою інспекції сюрвеєра є: ідентифікація вантажу; нагляд за відбором і підготовкою проб; нагляд за проведенням випробуванням в лабораторії ПРАТ «АКХЗ»; завірення штампом СЖС посвідчення якості виробника. При цьому: дії сюрвеєра обмежені оглядом/наглядом за діями третьої сторони (Позивача), в лабораторії або іншому приміщені третьої сторони, з використанням обладнання, приладів та установок, які застосовувались для відбору проб для отримання результатів з якості вантажу; відповідальність сюрвеєра полягає в тільки присутності під час дій третьої сторони, передачі результатів або підтверджені того факту, що даний процес мав місце, не несуть жодної відповідальності за результати якості наведені в сертифікаті якості, які були отримані в лабораторії спеціалістами ПРАТ «АКХЗ», які наведені в звіті, та сюрвеєр попереджає, що результати можуть мати систематичну погрішність, що точність результатів невідома і необхідно обдумано використовувати наведені дані в сертифікаті якості та товаросупровідних документів. Тому, з врахуванням умови протоколу розбіжностей від 08.10 2015 року до спірного договору до пункту 5.1 спірного договору, відповідачем була здійснена перевірка якості отриманої продукції із залученням третьої сторони - Запорізької ТПП, якою було встановлена невідповідність якості цієї продукції вимогам ТУ У 19.1-00190443-120:2012 "Орешек коксовый. Технические условия" та умовам спірного договору. З врахуванням висновків експертів Запорізької ТПП відповідачем було здійснено перерахунок вартості отриманої продукції, про що позивач був повідомлений. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за спірну продукцію становила 3 727 008 грн. 76 коп. Отже, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 769 411,27 грн. є необґрунтованими. Крім того, позивач не наводить міркувань, з яких він виходив при визначенні саме такого розміру основного боргу, адже умовами відповідних специфікацій порядок та умови оплати коригувальних рахунків не визначені. Відповідач вважає необґрунтованими і вимоги щодо стягнення пені в розмірі 294 641,07 грн. та 32 035,51 грн. трьох процентів річних. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд застосувати позовну давність щодо стягнення пені за рахунками № 91261798 від 09.06.2016 р., № 91268482 від 12.07.2016 р. за періоди з 27.07.2016 р. по 05.09.2016 р., з 27.08.2016 р. по 05.09.2016 р.

В засіданні суду 20.11.2017 р. представник відповідача підтримав клопотання, заявлені в попередньому засідання в порядку ст. 27 ГПК України та ст. 41 ГПК України

Представник позивача в засіданні суду заперечив проти клопотань відповідача, заявлених в порядку ст. ст. 27, 41 ГПК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Господарським судом встановлено, 08.10.2015 р. між Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (покупець) укладено договір поставки № 012/15-14.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобовязання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію коксохімічного виробництва (далі за текстом - Товар) у відповідності з асортаментом, якістю та строками, в об'ємах, по цінах та на умовах, передбачених в Специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах, викладених в цьому договорі.

Згідно п. 2.1 договору постачальник зобов'язується здійснити поточні поставки Товару, обумовленого в Специфікаціях до цього Договору, на умовах РСА залізнична станція Сартана Донецької залізниці (згідно правил ІНКОТРЕМС-2010), що підтверджується залізничними накладними (квитанціями), якщо інші умови поставки не визначені Специфікаціями до цього Договору. Моментом поставки (дата поставки) Товару вважається дата календарного штемпеля (електронного підпису) станції Сартана на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів), якщо інше не передбачене базисними умовами поставки, узгодженими Сторонами в Специфікації.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, на умовах, визначених у договорі.

Під поточними поставками, в ході виконання цього Договору, розуміється поставка запланованого обсягу Товару в поточному календарному місяці (п. 2.3 договору).

Узгодженим обсягом Товару вважається обсяг поставки, зазначений в чинній Специфікації до цього Договору, з моменту підписання цієї Специфікації (п. 2.4 договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поставки сторонами були підписані наступні специфікації: № 4 від 01.06.2016 р., № 5 від 01.07.2016 р., № 6 від 02.08.2016 р., № 7 від 01.09.2016 р., № 8 від 03.10.2016 р., № 9 від 02.11.2016 р.

Відповідно до п. 3 Специфікацій базова ціна на умовах поставки FСА складає еквівалент доларів США/тонну сухої ваги без врахування ПДВ в національній валюті України по курсу НБУ, що діє на дату оплати.

Первинні документи (рахунки), оформлюються за датою відвантаження, вказаної в залізничній накладній, за ціною за 1 тн Товару в безводній вазі без врахування ПДВ, з переведенням базової ціни за офіційним курсом гривні до долару США, встановленому Національним банком України, станом на 00:00 годин дати відвантаження товару. У випадку зміни ціни товару на дату оплати, постачальник виставляє покупцю корегувальні рахунки и розрахунки корегування до податкових накладних.

Відповідно до п. 4 Специфікацій оплата узгодженої сторонами кількості товару, що постачається згідно цієї Специфікації, проводиться протягом ЗО (тридцяти) банківських днів після відправлення покупцю сканованих копій рахунків по електронній пошті або засобами факсимільного зв'язку. Покупець здійснює оплату за поставлений товар виходячи з перерахунку базової ціни в доларовому еквіваленті в національну валюту України за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату здійснення такого платежу (платежів), передбачених умовами специфікації к договору.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки: № 91261798 від 09.06.2016 р. на суму 652 939 грн. 88 коп. (Специфікація № 4); № 91268482 від 12.07.2016 р. на суму 174 774 грн. 65 коп. (Специфікація № 5); № 91271091 від 31.07.2016 р. на суму 167 611 грн. 03 коп. (Специфікація № 5); № 91276159 від 18.08.2016 р. на суму 354 445 грн. 34 коп. (Специфікація № 6); № 91276365 від 19.08.2016 р. на суму 737 095 грн. 00 коп. (Специфікація № 6); № 91292981 від 29.10.2016 р. на суму 260 718 грн. 78 коп. (Специфікація № 8); № 91297975 від 01.11.2016 р. на суму 245 702 грн. 59 коп. (Специфікація № 8); № 91298667 від 10.11.2016 р. на суму 1 127 076 грн. 46 коп. (Специфікація № 8); № 91299606 від 17.11.2016 р. на суму 540 469 грн. 50 коп.

Враховуючи вищевикладені умови Специфікацій, відповідач повідомляв позивача щодо дати здійснення оплати за рахунками, позивач на виконання умов договору виставляв відповідні корегувальні рахунку, оплата яких здійснювалася відповідачем одночасно с частковою оплатою основних рахунків.

Специ фікаціїНомер рахункуДата рахунк УСума рахунку, грнДата оплатиСумма оплатьіСума заборгова ності 49126179809.06.16652 939.8808.08. 16635164.35, а также к/с № 91275390 на сумму - 3544.21 18.01. 1772.60 (81,18 грн. - 8,58 грн. к/с № 91275390 от 08.08.16 г.) 14 158.7259126848212.07.16174 774.6518.01. 17100 219.02 (111418,84 грн. -11199,82 грн. к/с №91313170 от 18.01.17 г.) 74 555.6359127109131.07.16167 611.0318.01. 1794 022.85 (104756,89 грн. - 10734,04 грн. к/с №91313171 от 18.01.17 г.)

69127615918.08.16354445.3418.01. 17278 040.24 (306 201,12 грн. - 28 160,88 грн. к/с от №91313172 от 18.01.17 г.) 76 405.1069127636519.08.16737 095.0018.01. 17660 053.02 (724 529,44 грн. - 64 476,42 грн. к/с от №91313173 от 18.01.17 г.) 77 041.9889129298129.10.16260 718.7818.01. 17123 054.96 (133 162,12 грн. - 10 107,16 грн. к/с от №91313174 18.01.17 г.) 137 663.8289129797501.11.16245 702.5918.01.17117 021.10(126 721,11 грн.-9 700,01 грн. к/с от №91313175 от 18.01.17 г.) 128 681.4989129866710.11.161 127 076.4618.01.171 016 304.44 (1 098 517,21 грн. -82212,77 грн. к/с от № №91313176 от 18.01.17 г. 110 772.0299129960617.11.16540 469.5018.01.17463 925.17 (486 537,71 грн. - 22 612,54 грн. к/с от №91313176 от 18.01.17 г.) 76 544.33 769 411.27Отже, в порушення умов договору поставки № 012/15-14 відповідач лише частково здійснив оплату по вищезазначених рахунках, в результаті чого сума основного боргу склала 769 411 грн. 27 коп.

Крім того, відповідно до п. 2.5 договору допускається щомісячна поставка Товару з відхиленнями за кількістю +/- 10% від обсягів, обумовлених в Специфікаціях.

Відповідно до п. 5.1 договору (з врахуванням Протоколу врегулювання розбіжностей від 23.10.2015 р.) покупець проводить прийом Товару за якістю у постачальника з залученням незалежного сюрвейєра з наступним оформленням звіту про інспекцію якості Товару, попередньо провівши огляд порожнього рухомого складу, у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 зі змінами та доповненнями. У випадку виявлення неякісного Товару відвантаження партії Товару не проводиться. Якісні показники, вказані в звіті інспекції якості (% вологи, фракційний склад, вміст зольності), визначені при вхідному контролі якості у постачальника є остаточними при взаєморозрахунках для обох сторін.

Покупець має право для внутрішнього контролю якості періодично здійснювати відбір проб з вагону на території покупця по ГСТУ 322-12-3-95 п. 5.3.2 за додатком А або по СОУ МПП 75.160.-323:2010 з врахуванням умов цього договору та в частині, що не суперечить договору.

Контроль якості горішка коксового виробництва позивача, відвантаженого на адресу відповідача здійснювалось відділом технічного контролю позивача, що має відповідні документи про атестацію, спільно з ІП «СЖС Україна».

Отримані показники якості вказані у відповідних сертифікатах якості, відповідають результатам спільного визначення та підтверджені печаткою та підписом незалежного сюрвейєра Іноземного підприємства «СЖС Україна», а також відображені безпосередньо у звітах незалежного сюрвейєра Іноземного підприємства «СЖС Україна».

Оскільки факт якості спірної продукції був належним чином та відповідно до умов договору підтверджений, продукція була направлена на адресу відповідача, яка відповідала вимогам якості, ГОСТам та умовам договору 012/15-14 від 08.10.2015 р.

Слід зазначити, що жодним пунктом договору не передбачено здійснення приймання продукції за якістю з залученням Запорізької ТПП та впливу результатів внутрішнього контролю якості, проведеного покупцем, на ціну товару та взаєморозрахунки сторін. Спірним договором не передбачений перерахунок вартості поставленої продукції за результатами внутрішнього контролю якості, здійсненого покупцем, оскільки у випадку виявлення неякісного товару відвантаження партії товару не проводиться.

Акти експертизи Запорізької ТПП, оформлення яких не передбачено умовами договору, не можуть розглядатися як допустимі та належні докази в підтвердження доводів відповідача, а зменшення вартості продукції відповідачем на свій розсуд без будь-яких правових підстав грубо порушує умови договору погоджені сторонами.

Відповідач обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що він повідомляв позивача про результати внутрішнього контролю та заявляв претензії щодо застосування знижки (дисконту). Зазначені претензії відповідача не були задоволені позивачем за відсутністю правових підстав, а саме, виходячи з умов договору, а також з врахуванням наявності документів, що підтверджують належну якість продукції при вихідному контролю якості.

Поставка спірної продукції здійснювалася на умовах FСА залізнична станція Сартана Донецької залізниці, у відповідності до міжнародних правил комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Відповідно всі ризики, щодо поставленої продукції перейшли до відповідача з моменту передачі продукції перевізнику.

Підписуючи спірний договір, протокол врегулювання розбіжностей до нього від 23.10.2015 р. відповідач повністю усвідомлював наслідки даного правочину, в тому числі, щодо порядку здійснення приймання товару за якістю та взаєморозрахунків сторін. Відповідно відсутнє будь-яке порушення принципів добросовісності зі сторони позивача, що могло привести до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків.

Крім того, саме позивач визначав сюрвейєра, що буде залучений до приймання товару за якістю та усвідомлював, що якісні показники, вказані в звіті інспекції якості (% вологи, фракційний склад, вміст зольності) цього сюрвейєра, визначені при вихідному контролі якості у постачальника є остаточними при взаєморозрахунках для обох сторін, в незалежності від обсягу його повноважень.

Станом на час розгляду справи ані спірний договір, ані буді які його пункти не визнані недійсними, а отже вимоги позивача щодо оплати поставленої продукції відповідно до умов договору є законними та обґрунтованими.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договір поставки № 012/15-14 від 08.10.2015 р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобовязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів оплати суми заборгованості у розмірі 769 411 грн. 27 коп. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, Донецька область, м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя про стягнення 769 411 грн. 27 коп. заборгованості доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 32 035 грн. 51 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованої суми 3 % річних в розмірі 32 035 грн. 51 коп. з використанням способу, обраного позивачем та за допомогою компютерної юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

Господарським судом задовольняються позовні вимоги про стягнення з відповідача 32 035 грн. 51 коп.

Вирішуючи спір у частині стягнення суми 294 641 грн. 07 коп. пені, суд враховував наступне.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку прострочки оплати товару, покупець сплачує постачальнику від вартості несплаченого товару пеню за кожний день прострочки оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період виникнення прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобовязання за договором, розрахунок пені зроблений позивачем правильно.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотаннями про зменшення розміру пені до 80 %, на підставі ст. 233 ГК України, п. 3 с. 83 ГПК України зменшити нарахований позивачем розмір пені на 80%. В обґрунтування зазначив наступне: 07.04.2015 р. господарським судом Запорізької області було винесено ухвалу у справі № 908/1749/15-г про затвердження мирової угоди та стягнення з ПАТ «ЗФЗ» на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 390 430 861,57 грн. Примусове виконання зазначеної ухвали про затвердження мирової угоди в органах державної виконавчої служби неодноразово оскаржувалося з боку ПАТ «ЗФЗ» до суду. Були винесені рішення про незаконність дій державної виконавчої служби з відкриття виконавчого провадження. З усіма рішеннями по справі № 908/1749/15-г можливо ознайомитися в єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті www.reyestr.gov.ua. 30.10.2017 р. ПАТ «ЗФЗ» дізналося, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до Заводського відділу ДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області з черговою заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 по справі № 908/1749/15-г. ПАТ «ЗФЗ» звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою по справі № 908/1749/15-г, в якій просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження. Судове засідання у справі № 908/1749/15-г призначено на 22.11.2017 року. При цьому, судовий розгляд подібних скарг в минулих випадках по справі № 908/1749/15-г займав більше пів року (рішення суду апеляційної інстанції). В рамках виконавчого провадження № 55011818 державним виконавцем накладено арешти на грошові кошти боржника (ПАТ «ЗФЗ») у всіх обслуговуючих банках. Постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника додаються. Таким чином, наразі у ПАТ «ЗФЗ» накладені арешти на всі розрахункові рахунки у всіх обслуговуючих банках. На думку ПАТ «ЗФЗ», дії Заводського відділу виконавчої служби з відкриття виконавчого провадження є незаконними, про що свідчить подана ПАТ «ЗФЗ» скарга. На думку ПАТ «ЗФЗ», зазначені обставини є конкретними обставинами в розумінні статті 233 Господарського кодексу України, які повинні бути взяти до уваги під час прийняття рішення про задоволення клопотання про зменшення розміру штрафної санкції (пені). За правовою позицією Вищого господарського суду України (постанова від 19.05.2016 р. у справі № 904/4950/15) наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірні тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Крім того, ПАТ ЗФЗ вважає, що підставою для пом'якшення його господарської відповідальності є: незначність прострочення виконання ним свого господарського обов'язку за договором поставки; відсутність збитків позивача за господарськими операціями з поставки товару, зазначені в позові, у звязку із незначною затримкою оплати відповідних рахунків-фактур.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У пп. 3.17.4 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Підпунктом 6.4 п. 6 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" передбачено, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених вище норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Враховуючи майновий стан сторін, та той факт, що оплата за отриманий товар відповідачем здійснена не в повному обсязі та не виконуються взяті на себе зобовязання за договором поставки № 012/15-14 від 08.10.2015 р. відповідачем більше ніж один рік, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі ступень виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання), суд вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до суми 200 000 грн. 00 коп.

В силу статей 611, 614, 617 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положеннями ст. 217 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Проте відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на здійснення своєчасної оплати товару або доказів, що звільняють його від виконання цього обов'язку у визначений договором строк.

Клопотання відповідача в порядку ст.ст. 27, 41 ГПК України не підлягають задоволенню, як процесуально необґрунтовані, на підставі наступного:

- відсутня потреба в будь-яких спеціальних знаннях щодо оцінки обставин справи, враховуючи те, що п. 8.6 спірного договору покупець не має права розпоряджатися товаром, за яким пред'явлено претензії, без згоди постачальника до моменту врегулювання претензії. При цьому покупець бере на себе всі пов'язані з цим витрати. Відповідач не здійснив збереження спірної продукції, використавши її в господарській діяльності, що також ставить під сумнів його твердження щодо неналежної якості продукції, крім того позивач не скористався своїм правом повернути спірну продукцію позивачу.

За наведених вище обставин, станом на теперішній час не можливо встановити якісні показники спірної продукції, провести з цього питання відповідно судову експертизу щодо її якісних показників.

Відповідач ставлячи перед судом питання про проведення товарознавчої експертизи, щодо визначення обґрунтованості застосованої ним знижки не зазначає, яким чином вона може бути проведена при відсутності безпосередньо спірної продукції.

При цьому, проведення по даній справі товарознавчої експертизи за відсутності продукції лише на підставі письмових документів неможливо, оскільки в наявності є документи в яких зафіксовані різні показники якості спірної продукції.

Отже не зрозуміло яким чином та на підставі чого експерт повинен буде надати перевагу показникам зазначеним в актах експертизи Запорізької торгово-промислової палати, залучення якої не передбачено умовами договору, ніж показникам зазначеним в сертифікаті якості Позивача, що були встановлені з дотриманням вимог ГСТУ 322-12-3-95 и СОУ МПП 75.160-323:2010 відділом технічного контролю позивача, що має відповідні документи про атестацію та підтверджені незалежним сюрвейєра Іноземним підприємством «СЖС Україна».

- відповідач обґрунтовуючи клопотання про залучення у справі в якості третьої особи Іноземного підприємства «СЖС України» зазначає, що третя особа повинна надати суду документи (акти встановлення, порушення відбору проб з вагонів №№ 61149274, 56118078, 55070673, 65225286, 6529038, 58140328, 65772543, 53602314) щодо яких немає інформації про їх існування взагалі та підтвердити чи здійснювало Іноземного підприємства «СЖС України» інспектування якості спірної продукції безпосередньо.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме між відповідачем та Іноземним підприємством «СЖС України» був укладений договір на надання послуг пов'язаних з приймання товару за якістю у позивача з оформленням звіту про інспекцію якості товару, відповідно вся інформація щодо здійснення приймання спірної продукції надавалася Іноземним підприємством «СЖС України» відповідачу та могла бути затребувана ним у особи, яка надає йому послуги у будь-який час з моменту виникнення у 2016 р. суперечностей між сторонами щодо якості продукції.

Акт № 0713 від 11.07.2016 р. Іноземного підприємством «СЖС України» наявний у Відповідача не може прийматися судом до уваги, оскільки незважаючи на його наявність Іноземне підприємство «СЖС України» підтвердило якісні показники, коксового горішку у вагоні № 66940412 зазначені у сертифікаті якості позивача.

Щодо порядку здійснення інспектування прийому товару за якістю у постачальника з залученням незалежного сюрвейєра то необхідності зазначити, що саме відповідач визначав обсяг послуг, що будуть надаватися Іноземним підприємством «СЖС України», підписував акти приймання-здавання виконаних робіт, а отже погодив, що саме таке інспектування здійснене незалежним сюрвейєром буде достатнім для визначення та підтвердження якісних показників продукції, що поставлялась за договором № 012/15-14 від 08.10.2015 р.

Приймаючи до уваги вищевикладене у суду відсутні підстави щодо залучення у розгляді справи в якості третьої особи Іноземного підприємства «СЖС України» для надання неіснуючих документів та підтвердження обставин, що не заперечуються сторонами.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення пені за рахунками № 91261798 від 09.06.2016 р., № 91268482 від 12.07.2016 р. за періоди з 27.07.2016 р. по 05.09.2016 р., з 27.08.2016 р. по 05.09.2016 р. суд зазначає наступне:

Однак, як вбачається з матеріалів справи строк відповідно до рахунків № 91261798 від 09.06.2016 р., № 91268482 від 12.07.2016 р. за періоди з 27.07.2016 р. по 05.09.2016 р., з 27.08.2016 р. по 05.09.2016 р. переривався.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Отже, за даними рахунками за періоди з 27.07.2016 р. по 05.09.2016 р., з 27.08.2016 р. по 05.09.2016 р. строк позовної давності не сплив.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м. Маріуполь, Донецька область до Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) 769 411 (сімсот шістдесят девять тисяч чотириста одинадцять) грн. 27 коп. заборгованості, 32 035 (тридцять дві тисячі тридцять пять) грн. 51 коп. 3 % річних, 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. пені, 16 441 (шістнадцять тисяч чотириста сорок одна) грн. 32 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 28.11.2017 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.С. Дроздова