Рішення № 70585322, 27.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2017 Справа № 905/2209/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬККОКС", м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м.Маріуполь Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область

про: стягнення 5363745,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 27.11.2017 суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДОНЕЦЬККОКС", м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м.Маріуполь Донецька область про 5363745,10грн.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою від 26.09.2017р. суд порушив провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.10.2017р.

Ухвалою від 31.10.2017р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Ілліча, б.54, блок 4).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 1, 2, 5, 22, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 193, 509, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи (у копіях): договір поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р.; додаткову угоду №2 від 30.12.2016р.; специфікації: №1-Е від 10.05.2016р., №2-Е-АВТО від 24.06.2016р., №3-Е-АВТО від 27.07.2016р., №4-Е-АВТО від 25.08.2016р., №5-Е-АВТО від 27.09.2016р., №6-Е-АВТО від 18.10.2016р., №7-Е-АВТО від 25.11.2016р., №8-Е-АВТО від 16.12.2016р., №9-Е-АВТО від 18.01.2017р., №10-Е-АВТО від 14.02.2017р.; довіреність на представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: письмові пояснення щодо відсутності первинних документів та про те, що в провадженні господарських судів або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між позивачем та відповідачем про цей предмет та немає рішень цих органів з такого спору; витяг з ЄРДР; письмові пояснення щодо обґрунтування знаходження витребуваних судом документів на території, що не підконтрольна українській владі.

09.10.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів (первинної документації) здійснення поставки товару.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 27.11.2017 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресами, визначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також надсиланням телефонограм.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" (покупець) та Публічним акціонерним товариством «Донецьккокс» (продавець) укладений договір поставки №27-ОПиЗ (далі договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити відповідачу метали чорні вторинні (ДСТУ4121-202 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови»), в подальшому іменовані «металобрухт» та організувати його доставку на адресу вантажоотримувача, а покупець зобов’язався прийняти металобрухт та оплатити його вартість.

Ціна, номенклатура та кількість поставленого металобрухт визначається сторонами в специфікаціях до договору, які оформлюються окремо по кожному з вантажоотримувачів металобрухт (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2016р.), загальна ціна даного договору є величиною змінною, складається із суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору та орієнтировочно складає 15000000,00грн.

Постачальник здійснює поставку металобрухту залізничним (автомобільним) транспортом з відповідним товарно-супровідними документами на умовах DDP- цех або склад вантажоотримувача, вказаного у відповідній специфікації до даного договору. Умови поставки розуміються у відповідності з «Інкотермс» (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, строк поставки металобрухту визначається у відповідних специфікаціях до договору. Поставки металобрухту на умовах даного договору і відповідної специфікації здійснюються постачальником в період, на який затверджена така специфікація.

Згідно п. 3.6 договору, датою відвантаження металобрухту є: а) при поставці металобрухту залізничним транспортом – дата штемпеля станції відправника, вказана в графі 56 залізничної накладної при оформленні перевізного документу на паперовому носії (при оформленні перевізного документа в електронній формі – дата, вказана в графі 56 електронної залізничної накладної); б) при поставці металобрухту автомобільним транспортом – дата виписки вантажоотримувачем приймально-здавального акту форми №19.

Датою поставки металобрухту вважати дату виписки вантажоотримувачем приймально-здавальних актів встановленої форми (ф.№69 або ф. №19).

Постачальник зобов’язується до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надати покупцю кур’єрскою почтою або зазначеному представнику «з рук в руки» під підпис, оригінали наступних документів: накладні, виписані на весь об’єм поставленого металобрухту протягом місяця відповідно приймально-здавальним актам ф. №69 або ф. №19; акт прийому-передачі металобрухту (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2016р.).

Відповідно до п.5.4 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2016р.), постачальник протягом доби з моменту відвантаження металобрухту зобов’язаний надати покупцю данні про відвантажений металобрухт, шляхом передачі на електронну почту заявки на електронний адрес resource.supplyers@metinvestholding.com, в якому вказується: дата відвантаження, номер вагону, вид лома, вага, споживач, найменування вантажовідправника, станція відвантаження, постачальник, № ж.д. накладної (к шаблону заявки не обходимо приложить копію ж.д. накладной або електронного перевізного документа!). Також, необхідно вказати індивідуальний електронний адрес підприємства для ідентифікації власника лома.

Постачальник зобов’язується здійснювати відвантаження металобрухту на адресу вантажоотримувача, з дотриманням рівномірності та ритмічності відвантаження, відповідно до затвердженого покупцем щомісячного графіку відвантаження металобрухту (п. 5.5 договору).

Відповідно до умов договору, сторони підписали специфікації №1-Е від 10.05.2016р., №2-Е-АВТО від 24.06.2016р., №3-Е-АВТО від 27.07.2016р., №4-Е-АВТО від 25.08.2016р., №5-Е-АВТО від 27.09.2016р., №6-Е-АВТО від 18.10.2016р., №7-Е-АВТО від 25.11.2016р., №8-Е-АВТО від 16.12.2016р., №9-Е-АВТО від 18.01.2017р., №10-Е-АВТО від 14.02.2017р. до договору поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р., в яких узгодили найменування, кількість, ціну, загальну вартість товару, умови поставки продукції.

Дані специфікації визначають порядок і строк оплати – оплата поставленого металобрухту повинна бути здійснена не пізніше 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому була здійснена поставка, відповідно до виписаних вантажоотримувачем приймально-здавальних актів ф. №69 або ф. №19, які підтверджують відповідність поставленого металобрухту умовам даного договору. Покупець має право достроково (повного або часткового) виконання своїх зобов’язань з оплати металобрухту.

Відповідно до п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з 06.05.2016р. та діє по 31.12.2017р. включно.

Як зазначає позивач, він здійснив поставку металобрухту за договором поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р. на загальну суму 5569024,90грн. за специфікаціями №1-Е від 10.05.2016р., №2-Е-АВТО від 24.06.2016р., №3-Е-АВТО від 27.07.2016р., №4-Е-АВТО від 25.08.2016р., №5-Е-АВТО від 27.09.2016р., №6-Е-АВТО від 18.10.2016р., №7-Е-АВТО від 25.11.2016р., №8-Е-АВТО від 16.12.2016р., №9-Е-АВТО від 18.01.2017р., №10-Е-АВТО від 14.02.2017р.

Відповідачем було сплачено частину коштів за поставлений товар у розмірі 205279,80грн. Таким чином, як вказує позивач, сума боргу відповідача за отриманий за договором поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р. товар становить 5363745,10грн.

Враховуючи викладені вище обставини, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з розглядуваним спором.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом, в договорі поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р. та специфікаціях до нього, сторонами було узгоджено строки та порядок поставки товару.

Зокрема, згідно п. 3.4 договору, право власності на металобрухт та ризик випадкового знищення або пошкодження металобрухту переходить від постачальника до покупця з моменту поставки металобрухту в узгодженому місці поставки та оформлення всіх необхідних документів, в т.ч. підписання сторонами акту приймання металів чорних (вторинних). Моментом виконання зобов’язань постачальника передати металобрухт покупцю, а також датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання металів чорних (вторинних). Датою відвантаження металів вважається дата приймання вантажу експедитором в товарно-транспортній накладній.

На підтвердження факту поставки товару відповідачу за договором поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р. позивач посилається на додані до матеріалів справи специфікації №1-Е від 10.05.2016р., №2-Е-АВТО від 24.06.2016р., №3-Е-АВТО від 27.07.2016р., №4-Е-АВТО від 25.08.2016р., №5-Е-АВТО від 27.09.2016р., №6-Е-АВТО від 18.10.2016р., №7-Е-АВТО від 25.11.2016р., №8-Е-АВТО від 16.12.2016р., №9-Е-АВТО від 18.01.2017р., №10-Е-АВТО від 14.02.2017р.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій тощо, що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу – одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Специфікації до договору поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р. не відносяться до розрахункових, платіжних і інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

У зв’язку з наведеним, суд позбавлений можливості встановити, що товар, визначений в договорі поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р. та специфікаціях №1-Е від 10.05.2016р., №2-Е-АВТО від 24.06.2016р., №3-Е-АВТО від 27.07.2016р., №4-Е-АВТО від 25.08.2016р., №5-Е-АВТО від 27.09.2016р., №6-Е-АВТО від 18.10.2016р., №7-Е-АВТО від 25.11.2016р., №8-Е-АВТО від 16.12.2016р., №9-Е-АВТО від 18.01.2017р., №10-Е-АВТО від 14.02.2017р. до договору поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016, на які посилається позивач, поставлений та отриманий відповідачем.

Будь-яких інших документів, які б підтверджували факт поставки позивачем товару відповідачу за договором поставки №27-ОПиЗ від 06.05.2016р., всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність позивачем факту поставки товару за договором №27-ОПиЗ від 06.05.2016р., недоведеним також є факт порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 5363745,10 грн. підлягають залишенню без задоволення як недоведені.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬККОКС", м.Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 00191112) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м.Маріуполь Донецька область (ЄДРПОУ 24819472) про стягнення заборгованості у розмірі 5363745,10 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2017.

Суддя Я.О. Левшина