Рішення № 70585158, 27.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2017 Справа № 905/2215/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬККОКС", м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м.Маріуполь Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 4144551,02 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 27.11.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДОНЕЦЬККОКС", м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м.Маріуполь Донецька область про стягнення 4144551,02 грн.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою від 26.09.2017р. суд порушив провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.10.2017р.

Ухвалою від 31.10.2017р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Ілліча, б.54, блок 4).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 1, 2, 5, 22, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 193, 509, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи (у копіях): договір поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р.; протокол розбіжностей від 03.04.2015р.; протокол узгодження розбіжностей від 26.05.2015р.; додаткову угоду №2 від 30.12.2015р.; специфікації: №1 від 14.05.2015р., №2 від 12.03.2016р., №3 від 04.04.2016р., №4 від 13.04.2016р., №5 від 21.04.2016р., №6 від 23.06.2016р., №15 від 17.10.2016р., №12 від 08.09.2016р., №11 від 01.09.2016р., №10 від 22.08.2016р.; №7 від 28.07.2016р., №14 від 01.10.2016р., №8 від 12.08.2016р., №9 від 17.08.2016р., №13 від 16.09.2016р.; довіреність на представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: письмові пояснення щодо відсутності первинних документів та про те, що в провадженні господарських судів або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між позивачем та відповідачем про цей предмет та немає рішень цих органів з такого спору; витяг з ЄРДР; письмові пояснення щодо обґрунтування знаходження витребуваних судом документів на території, що не підконтрольна українській владі.

09.10.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів (первинної документації) здійснення поставки товару.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 27.11.2017 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресами, визначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також надсиланням телефонограм.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" (покупець) та Публічним акціонерним товариством «Донецьккокс» (продавець) укладений договір поставки №741/14-Ф (далі договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити покупцю лом та відходи чорних металів (ДСТУ4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови»), в подальшому іменовані «металобрухт» та організувати його доставку на адресу вантажоотримувача, а покупець зобов’язався прийняти металобрухт та оплатити його вартість.

Ціна, номенклатура та кількість поставленого металобрухту визначається сторонами в специфікаціях до договору, які є невід’ємними його частинами (п.2.1 договору).

Умови поставки металобрухту автомобільним транспортом - FCA склади постачальника, вказані у відповідних специфікаціях до даного договору. Умови поставки розуміються у відповідності з «Інкотермс» (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, строки поставки металобрухту визначаються у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник зобов’язується письмово (заявкою) попереджати покупця про майбутню фактичну дату відвантаження металобрухту не менше ніж за 2 доби, з врахуванням вихідних та святкових днів.

При поставці автомобільним транспортом, постачальник повинен забезпечити погрузку металобрухту, зважування металобрухту, оформлення та підписання приймально-здавальних і товарно-супровідних документів протягом 4 годин з моменту подачі транспортного засобу покупця відповідно до письмових заявок постачальника (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, право власності на металобрухт та ризик випадкового знищення або пошкодження металобрухту переходить від постачальника до покупця з моменту поставки металобрухту в узгодженому місці поставки та оформлення всіх необхідних документів, в т.ч. підписання сторонами акту приймання металів чорних (вторинних). Моментом виконання зобов’язань постачальника передати металобрухт покупцю, а також датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання металів чорних (вторинних). Датою відвантаження металів вважається дата приймання вантажу експедитором в товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 4.7 договору, загальна ціна даного договору є величиною змінною, складається із суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору та орієнтирно складає 1000000,00грн.

Поставка металобрухту здійснюється по цінам, вказаним в специфікаціях (які визначені у відповідності з умовами поставки), які включають в себе всі податки, збори та інші обов’язкові платежі, а також будь-які витрати постачальника пов’язані з поставкою металобрухту (4.1 договору).

Покупець здійснює оплату вартості металобрухту в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому була здійснена поставка металобрухту, відповідно до оформлених сторонами актів приймання металів (чорних) вторинних, підтверджуючих відповідність поставленого металобрухту умовам даного договору. Покупець має право достроково (повного або часткового) виконати свої зобов’язання з оплати металобрухту (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2015р.), постачальник зобов’язаний надати покупцю разом з партією металобрухту, оригінали наступних документів: оригінал документу про якість, у відповідності до вимог п. 7.1 ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови»; оригінал посвідчення про вибухобезпечність, хімічної та радіаційної безпеки лома чорних металів у відповідності з Додатком «г» до ДСТУ4121-2002; оригінал транспортних супровідних документів; акт прийомки металів чорних (вторинних).

За фактом передачі вагона залізниці постачальник зобов’язаний направити покупцю на електронний адрес: metinvest-resource@metinvestholding.com: копію документа про якість у відповідності з вимогами п. 7.1 ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови»; копію посвідчення про вибухобезпечність, хімічної та радіаційної безпеки лома чорних металів у відповідності з Додатком «г» до ДСТУ4121-2002; фотоматеріали укриття вагону (номер вагону, поверхня транспортного засобу після завантаження металобрухту).

Постачальник зобов’язаний надати покупцю рекомендованим листом або під підпис в отриманні в строк до 3-го числа місяця наступним за місяцем поставки: оригінал накладної, оформленої на підставі актів приймання металів чорних (вторинних); рахунок на оплату металобрухту.

Відповідно до умов договору, сторони підписали специфікації №1 від 14.05.2015р., №2 від 12.03.2016р., №3 від 04.04.2016р., №4 від 13.04.2016р., №5 від 21.04.2016р., №6 від 23.06.2016р., №15 від 17.10.2016р., №12 від 08.09.2016р., №11 від 01.09.2016р., №10 від 22.08.2016р.; №7 від 28.07.2016р., №14 від 01.10.2016р., №8 від 12.08.2016р., №9 від 17.08.2016р., №13 від 16.09.2016р. до договору поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р., в яких узгодили найменування, кількість, ціну, загальну вартість товару, строк поставки продукції.

Відповідно до п. 8.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2015р.), даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє по 31.12.2016р.

Як зазначає позивач, він здійснив поставку металобрухту за договором поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р. на загальну суму 4144551,02грн. за специфікаціями №1 від 14.05.2015р., №2 від 12.03.2016р., №3 від 04.04.2016р., №4 від 13.04.2016р., №5 від 21.04.2016р., №6 від 23.06.2016р., №15 від 17.10.2016р., №12 від 08.09.2016р., №11 від 01.09.2016р., №10 від 22.08.2016р.; №7 від 28.07.2016р., №14 від 01.10.2016р., №8 від 12.08.2016р., №9 від 17.08.2016р., №13 від 16.09.2016р.

Відповідач своє зобов’язання з оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав.

Враховуючи викладені вище обставини, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з розглядуваним спором.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом, в договорі поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р. та специфікаціях до нього, сторонами було узгоджено строки та порядок поставки товару.

Зокрема, згідно п. 3.4 договору, право власності на металобрухт та ризик випадкового знищення або пошкодження металобрухту переходить від постачальника до покупця з моменту поставки металобрухту в узгодженому місці поставки та оформлення всіх необхідних документів, в т.ч. підписання сторонами акту приймання металів чорних (вторинних). Моментом виконання зобов’язань постачальника передати металобрухт покупцю, а також датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання металів чорних (вторинних). Датою відвантаження металів вважається дата приймання вантажу експедитором в товарно-транспортній накладній.

На підтвердження факту поставки товару відповідачу за договором поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р., позивач посилається на додані до матеріалів справи специфікації №1 від 14.05.2015р., №2 від 12.03.2016р., №3 від 04.04.2016р., №4 від 13.04.2016р., №5 від 21.04.2016р., №6 від 23.06.2016р., №15 від 17.10.2016р., №12 від 08.09.2016р., №11 від 01.09.2016р., №10 від 22.08.2016р.; №7 від 28.07.2016р., №14 від 01.10.2016р., №8 від 12.08.2016р., №9 від 17.08.2016р., №13 від 16.09.2016р.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій тощо, що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу – одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Специфікації до договору поставки 741/14-Ф від 30.12.2014 не відносяться до розрахункових, платіжних і інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

У зв’язку з наведеним, суд позбавлений можливості встановити, що товар, визначений у договорі 741/14-Ф від 30.12.2014 та специфікаціях №1 від 14.05.2015р., №2 від 12.03.2016р., №3 від 04.04.2016р., №4 від 13.04.2016р., №5 від 21.04.2016р., №6 від 23.06.2016р., №15 від 17.10.2016р., №12 від 08.09.2016р., №11 від 01.09.2016р., №10 від 22.08.2016р.; №7 від 28.07.2016р., №14 від 01.10.2016р., №8 від 12.08.2016р., №9 від 17.08.2016р., №13 від 16.09.2016р. до договору поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р., на які посилається позивач, поставлений та отриманий відповідачем.

Будь-яких інших документів, які б підтверджували факт поставки позивачем товару відповідачу за договором поставки №741/14-Ф від 30.12.2014р., всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність позивачем факту поставки товару за договором №741/14-Ф від 30.12.2014р., недоведеним також є факт порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 4144551,02грн. підлягають залишенню без задоволення як недоведені.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬККОКС", м.Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 00191112) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС", м.Маріуполь Донецька область (ЄДРПОУ 24819472) про стягнення заборгованості у розмірі 4144551,02грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2017р.

Суддя Я.О. Левшина