Постанова № 70584967, 07.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 927/14/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Міністерства юстиції Українина рішеннягосподарського суду Чернігівської області від 14.02.2017та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.07.2017у справі№ 927/14/17 господарського суду Чернігівської областіза позовомМіністерства юстиції УкраїнидоКомунального лікувально-профілактичного закладу Семенівська центральна районна лікарняпровідшкодування збитків 54 445,06 грн.за участю представників сторін: від Міністерства юстиції України - Паламарчук А.Ю.

ВСТАНОВИВ :

Міністерство юстиції України (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області із позовною заявою про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, шляхом стягнення з Комунального лікувально-профілактичного закладу Семенівська центральна районна лікарня (далі по тексту - відповідач) на користь Державного бюджету України 54 445,06 грн збитків, завданих виконанням рішення Європейського суду з прав людини у справі "ПМП "Фея" та інші проти України" за заявою № 27617/06 та 126 інших заяв.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.02.2017 у справі № 927/14/17 (суддя Лавриненко Л.М) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 927/14/17 (головуючий суддя: Коротун О.М., суддя Гончаров С.А., суддя Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 14.02.2017 у справі № 927/14/17 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 14.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 927/14/17, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Міністерства юстиції України задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 у справі № 15/358/17 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" та стягнуто з Семенівської центральної районної лікарні 22 003,00 грн боргу, 220,03 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.02.2004 на виконання рішення від 03.02.2004 у справі № 15/358/17 видано наказ про примусове виконання.

Внаслідок тривалого невиконання зазначеного рішення, Відкрите акціонерне товариство "Чернігівторгбуд" звернулось до Європейського суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 21.02.2013 у справі ПМП "ФЕЯ" та інші проти України за заявою №27617/06 та 126 інших заяв Європейським судом визнано надмірну тривалість невиконання рішень національних судів, винесених на користь заявників, в тому числі за заявою № 35243/08, поданою ВАТ "Чернігівторгбуд", у зв'язку з невиконанням ухваленого на його користь рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 у справі № 15/358/17 за позовом заявника до Семенівської районної лікарні про стягнення коштів; встановлено порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та ст.1 Першого протоколу Конвенції; ст.13 Конвенції; постановлено, що держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців: 3000 (три тисячі) євро спільно заявникам у заявах № 32178/09 та № 50804/09; 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 1 (в тому числі ВАТ "Чернігівторгбуд"), та 1500 (одна тисяча п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу. Зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини Міністерством юстиції України перераховано Державній виконавчій службі України грошові кошти на загальну суму 54 445,06 грн, згідно з платіжними дорученнями: № 3895 від 11.10.2013 на суму 367,82 грн з призначенням платежу "пеня зг.Рішення Євросуду Спр.27617/06 від 21.02.13 "ПМП ФЕЯ та ін.проти Укр". Вимога ДВ № 13-586/11 від 10.09.13 ВАТ "Чернігівторгбуд" Кред.Заб, № 1498 від 02.09.2013 31 736,21 грн з призначенням платежу "грн. екв.3000 євро на 02.09.13 Ріш.Єврос. С.27617/06 від 21.02.13 "ПМП ФЕЯ" П ВП №37116150 ВАТ "Чернігівторгбуд" (кред.заб) та №220 від 20.05.2014 22 341,03 грн з призначенням платежу "Вик. Ріш.Єврос.С.27617/06 від 21.02.13 "ПМП ФЕЯ та інші проти Укр." ВДВ 586/11 Борг Р. госп.с.Черніг.обл. від 03.02.04 ВАТ "Чернігівторгбуд", для подальшої їх виплати Відкритому акціонерному товариству "Чернігівторгбуд".

Платіжним дорученням № 4162 від 12.08.2014, копія якого додана до матеріалів справи, Державна виконавча служба України перерахувала Відкритому акціонерному товариству "Чернігівторгбуд" 54 445,06 грн, як погашення боргу по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини №27617/06 від 21.02.2013.

Предметом заявлених позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі, у вигляді понесених витрат зі сплати на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" 54 445,06 грн, як погашення боргу по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини №27617/06 від 21.02.2013, які включають в себе 367,82 грн пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини; 31 736,21 грн гривневий еквівалент 3000 євро на 02.09.2013 згідно рішення Євросуду Спр.27617/06 від 21.02.2013 "ПМП ФЕЯ та ін. проти України", вказана сума є компенсацією будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат; 22 341,03 грн на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004.

Позовні вимоги Міністерства юстиції України ґрунтуються на порушенні відповідачем норм Конституції України, цивільного законодавства та зволіканні із виконанням рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004, що зумовило звернення ВАТ "Чернігівторгбуд" до Європейського суду з прав людини, та що у свою чергу спричинило негативні наслідки у вигляді нанесення збитків державі в сумі 54 445,06 грн.

17.07.1997 Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка набула чинності 11.09.1997 року.

Згідно зі ст. 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

23.02.2006 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно зі ст. 2 якого рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до вимог ст. 46 вищевказаної Конвенції.

Відповідно до ст. 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у 3-місячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

За приписами частини 5 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", орган представництва зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України

Органом представництва є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень (ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"", таким органом є Міністерство юстиції України.

Таким чином, відповідно до ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звертається до суду за захистом цивільних прав та інтересів держави, шляхом відшкодування заподіяних збитків у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається, що держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, після виплати Відкритому акціонерному товариству "Чернігівторгбуд" на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум за рахунок коштів Державного бюджету України до держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення вини особи в порушенні Україною міжнародних зобов'язань, а також причинного зв'язку між діями винної особи та збитками, завданою таким порушенням.

Із наданих відповідачем статутів Комунального лікувально-профілактичного закладу Семенівська центральна районна лікарня, в редакції 1997, 2004, 2007, 2012 років, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Семенівська центральна районна лікарня є закладом охорони здоров'я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає медичні послуги населенню.

Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Встановлена статутом мета діяльності відповідача надання медичних послуг населенню для досягнення соціальних та інших результатів за рахунок коштів державного / місцевого / регіонального бюджету та відповідно до укладених договорів (без отримання прибутку). Фінансування діяльності Семенівської центральної районної лікарні здійснюється фінансовим управлінням райдержадміністрації за рахунок районного бюджету, передбаченого на охорону здоров'я.

Таким чином, Комунальний лікувально-профілактичний заклад Семенівська центральна районна лікарня є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження" чинному на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи із зазначених норм, державні виконавці мають будь-якими не забороненими законодавством способами виконувати рішення суду, що набрало законної сили, у чітко встановлений Законом України "Про виконавче провадження" строк, необхідний для виконання остаточного судового рішення.

Приписами статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", у зазначеній редакції, було визначено, що державний виконавець вчиняє дії, спрямовані на добровільне виконання рішення національного суду у встановлений постановою строк, який відповідно до статті 24 цього Закону не може перевищувати семи днів.

Згідно статті 25 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ", яка набрала чинності з 19.08.2011. Вказаною постановою було визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідності до пунктів 24, 25 вказаної Постанови, виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів. Державний виконавець виносить протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає, зокрема, про необхідність самостійного виконання боржником рішення про стягнення коштів з його рахунків і подання відповідних підтверджуючих документів або подання боржником повідомлення про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з його рахунків, чи реквізитів рахунків, на яких наявні кошти для безспірного списання.

Судами попередніх інстанцій із наявних матеріалів справи встановлено, що наказ, виданий на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 у справі № 15/358/17, неодноразово пред'являвся на виконання до Державної виконавчої служби Семенівського районного управління юстиції.

23.11.2010 було відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 № 15/358/17 та винесена постанова про арешт коштів на рахунках боржника в межах суми боргу по КЕКВ 2143.

Листом від 15.11.2010 відповідач повідомив Державну виконавчу службу, що за останні 5 років за КЕКВ 2143 кошти не планувались у зв'язку з тим, що фінансування галузі охорони здоров'я обмежено; про борг перед ВАТ "Чернігівторгбуд" відомо голові райдержадміністрації, фінансовому управлінню. У зв'язку з недостатністю фінансування винайти кошти для сплати боргу було неможливо. На 2010 рік в кошторисі лікарні по КЕКВ 2140 (2143) кошти не заплановано.

Фінансове управління Семенівської районної державної адміністрації листом від 15.02.2011 № 84 та Управління Державного казначейства у Семенівському районі листом від 10.02.2011 № 19-17-3-03/135, повідомили відділ Державної виконавчої служби Семенівського районного управління юстиції, що на 2011 рік у річному кошторисі кошти на капітальний ремонт Семенівській центральній районній лікарні не заплановані, кошти на рахунках за відповідним КЕКВ відсутні.

Платіжна вимога № 9 від 30.05.2011, яка була виставлена відділом Державної виконавчої служби Семенівського районного управління юстиції була повернута 31.05.2011 Управлінням Державного казначейства у Семенівському районі без виконання у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень по КЕКВ 2143.

31.05.2011 відділом Державної виконавчої служби Семенівського районного управління юстиції було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна (в тому числі кошти), на яке може бути звернено стягнення.

Як зазначено судом першої інстанції, доказів, які підтверджують, які заходи вживались відділом Державної виконавчої служби Семенівського районного управління юстиції, як органом на який було покладено обов'язок щодо виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 у справі № 15/358/17 в період з 03.02.2004 по 23.11.2010, позивач суду не надано. Окрім того, не надано доказів оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця, пов'язаних із надмірною тривалістю строку виконавчого провадження з примусового виконання рішення національного суду першої інстанції.

Пунктом 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України, в редакції яка діяла з 21.06.2001, та ст. 49 Бюджетного кодексу України, в редакції з 08.07.2010, визначено, що казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підтвердження відсутності коштів на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 у справі № 15/358/17, відповідачем до матеріалів справи надано кошториси Семенівської центральної районної лікарні за 2006-2013 роки, які затверджені Семенівською районною державною адміністрацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45 було внесено зміни до постанови від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" та викладено в новій редакції порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який набрав чинності з 06.02.2013.

Пунктом 24 Порядку, в редакції з 06.02.2013, було визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій із наявних матеріалів справи, 05.12.2013 ПАТ "Чернігівторгбуд" листом № 741 звернулось до Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області із заявою про прийняття до виконання наказу № 15/358/17 господарського суду Чернігівської області.

07.05.2014 в кошторис відповідача на 2014 рік було внесено зміни та передбачені кошти в сумі 22 003 грн по коду 150114 на проведення невідкладних відновлювальних робіт, будівництво та реконструкція лікарень, що підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи довідками про зміни до кошторису на 2014, довідки про зміни до плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків ) на 2014 рік.

Листом від 29.05.2014 року ПАТ "Чернігівторгбуд" повідомило Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області про зміну банківських реквізитів для перерахування стягувачу суми боргу за рішенням суду, а саме: отримувач Публічне акціонерне товариство "Чернігівторгбуд", код 01547657, рахунок 26004000002070 банк "Демарк" у м. Чернігові, МФО 353575.

29.05.2014 рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 у справі № 15/358/17 було виконано повністю та кошти в сумі 22 341,03 грн були перераховані стягувачу, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 11 від 29.05.2014 року на суму 118 грн, № 12 від 28.05.2014 року на суму 220,03 грн, № 13 від 28.05.2014 року на суму 22 003,00 грн; наказом господарського суду Чернігівської області від 16.02.2004 у справі № 15/358/17 з відміткою Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області на зворотньому боці про його виконання; листом Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області від 11.11.2014 № 05-06/548.

Отже, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 у справі № 15/358/17 було виконано в повному обсязі 29.05.2014, тобто до дати виконання позивачем рішення Європейського суду з прав людини №27617/06 від 21.02.2013, яке було виконано фактично 12.08.2014, коли кошти були перераховані безпосередньо стягувачу ПАТ "Чернігівторгбуд".

Як зазначено судами попередніх інстанцій, поданий ПАТ "Чернігівторгбуд" до Європейського суду з прав людини позов обґрунтовано саме тривалим невиконанням рішення національного суду, наказ на примусове виконання якого знаходився в органі Державної виконавчої служби, який зобов'язаний був вчинити необхідні заходи для виконання рішення національного суду.

Підставою для стягнення з держави Україна на користь ПАТ "Чернігівторгбуд" коштів було рішення Європейського суду з прав людини, під час прийняття якого було тривале невиконання рішень, ухвалених на користь заявника, в результаті чого було порушено статтю 13 Конвенції, оскільки заявник не мав ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого він міг би отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Виходячи із положень статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Оскільки, як встановлено місцевим господарським судом, причиною невиконання рішення суду зі сторони відповідача, як бюджетної установи, була відсутність бюджетного фінансування, суд першої інстанції дійшов в оскаржуваному рішенні від 14.02.2017 правомірного висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 у справі № 15/358/17.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, наслідком такої протиправної поведінки.

Приймаючи до уваги, що примусове виконання рішення національного суду здійснювалось органом Державної виконавчої служби, рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 у справі № 15/358/17 відповідачем було виконано в повному обсязі 29.05.2014, тобто до дати виконання позивачем рішення Європейського суду з прав людини №27617/06 від 21.02.2013, місцевий господарський суд дійшов в оскаржуваному рішенні від 14.02.2017 правомірного та обґрунтованого висновку, з яким в оскаржуваній постанові від 11.07.2017 погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між шкодою в розмірі 31 736,21 грн, що складає гривневий еквівалент 3000 євро на 02.09.2013 згідно з рішенням Євросуду Спр.27617/06 від 21.02.13 "ПМП ФЕЯ та ін. проти України", яка є компенсацією будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, та шкодою в розмірі 22 341,03 грн, яка була сплачена на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004, та діями відповідача.

Відповідно, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що також відсутня вина відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між шкодою в сумі 367,82 грн та виною відповідача, оскільки пеня в сумі 367,82 грн була сплачена ПАТ "Чернігівторгбуд" з вини позивача у зв'язку з несвоєчасним виконанням ним рішення Європейського суду з прав людини №27617/06 від 21.02.2013.

За таких обставин, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли в оскаржуваних рішенні та постанові вірного висновку щодо безпідставності позовних вимог позивача - Міністерства юстиції України про стягнення з Комунального лікувально-профілактичного закладу Семенівська центральна районна лікарня 54 445,06 грн збитків, завданих Державному бюджету внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини, та відповідно про відсутність підстав для їх задоволення.

У відповідності до ст. 111-7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України правомірності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 14.02.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 927/14/17 прийняті при повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому правові підстави для їх скасування в даному випадку відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 14.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 927/14/17 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк