Постанова № 70584868, 21.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Сибіги О.М.,

Плюшка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року у справі № 916/3628/16 господарського суду Одеської області за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб "Одеса-2009" про визнання недійсними угод та додатків до угод,

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_3, дог. № 01/07-11-17 від 07.11.2017 року,

Відповідача 1: не з'явився,

Відповідача 2: не з'явився.

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб "Одеса-2009" (далі - ТОВ "Яхт Клуб Одеса-2009", Товариство, Відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди державного майна № КД-7786 від 01.09.2005 року, а саме: додаткової угоди № КД-7786/3 від 01.09.2009 року та додатку № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до цієї додаткової угоди, додаткової угоди № КД-7786/5 від 01.07.2010 року та додатку № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до цієї додаткової угоди, а також додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 року та додатку № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до цієї додаткової угоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2016 року, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача було залучено Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України").

В наступному, ухвалою цього ж господарського суду від 09.02.2017 року ДП "Адміністрація морських портів України" було залучено до участі у справі в якості іншого Відповідача (далі - Відповідач 1).

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2017 року у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено - визнано недійсними: додаткову угоду № КД-7786/3 від 01.09.2009 року до договору оренди державного рухомого майна № КД-7786 від 01.09.2005 року та додаток № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до додаткової угоди № КД-7786/3 від 01.09.2009 року; додаткову угоду № КД-7786/5 від 01.07.2010 року до договору оренди державного рухомого майна № КД-7786 від 01.09.2005 року та додаток № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до додаткової угоди № КД-7786/5 від 01.07.2010 року; додаткову угоду № КД-4761/3 від 01.07.2010 року до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 року та додаток № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 року.

У поданій касаційній скарзі, ДП "Адміністрація морських портів України", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 6, 11, 241, 627 - 630, 632, 641, 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у даній справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ДП "Адміністрація морських портів України", викладених у цій скарзі, просив залишити таку скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у даній справі - без змін.

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вказувалось вище, вимогами Позивача у даній справі є визнання недійсними додаткових угод до договору оренди державного майна № КД-7786 від 01.09.2005 року: додаткової угоди № КД-7786/3 від 01.09.2009 року та додатку № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до цієї додаткової угоди, додаткової угоди № КД-7786/5 від 01.07.2010 року та додатку № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до цієї додаткової угоди, а також додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 року та додатку № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до цієї додаткової угоди, з посиланням на ст.ст. 16, 92, 202, 203, 215, 241, 654, 795 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, і на те, що вказані угоди було підписано особою без відповідних на те повноважень, оскільки на момент підписання угод директором ОСОБА_6, набрала чинності постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року у справі № 30/171-10-4698 про визнання недійсними загальних зборів учасників ТОВ "Яхт Клуб Одеса-2009" про призначення ОСОБА_6 на посаду директора цього Товариства.

Суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 16, 92, 203, 215, 261 Цивільного кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України, п. 8.4.8. Статуту ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", та представлених доказів у справі, встановивши, що Позивачем не було надано доказів на підтвердження обставин, що ДП "Адміністрація морських портів України" на момент укладання спірних додаткових угод знала саме про наявність порушень, пов'язаних з корпоративними відносинами ОСОБА_2 і ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", та діяла недобросовісно і нерозумно, тоді як на момент підписання таких угод ОСОБА_6 являвся керівником ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" та, відповідно, був особою, уповноваженою представляти інтереси цього Товариства та здійснювати юридичні дії від його імені, у тому числі - укладати спірні правочини, а на дату їх укладання Відповідач 1, як орендодавець, не міг знати про наявність будь-яких обмежень чи порушень з боку директора ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", оскільки ОСОБА_2 було поновлено на посаді директора цього Товариства тільки 05.07.2011 року, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Щодо заяви Відповідача 2 про застосування строків позовної давності у даному спорі, відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, то суд першої інстанції, посилаючись на те, що судом не встановлено порушення прав та інтересів Позивача, вказану заяву залишив без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові та приймаючи нове рішення - про його задоволення, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.ст. 92, 145, 203, 215, 241, 762, 632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 167, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 50, 58, 59 Закону України "Про господарські товариства", п.п. 8.3.1., 8.4.8. Статуту ТОВ "Яхт Клуб Одеса-2009", представлені матеріали справи, вказував на те, що спірні додаткові угоди було укладено директором ОСОБА_6 з перевищенням повноважень, наданих йому на те Статутом Товариства та чинним законодавством України, про що знав Відповідач 1 на момент підписання спірних угод, а тому, не можна вважати, що такі угоди було вчинено з дотриманням основних принципів цивільних відносин та відповідно до корпоративних прав учасників Товариства, тоді як сам факт користування предметом оренди, як і часткова оплата орендних платежів, не може свідчити про схваленням Відповідачем 2 укладання додаткових угод, якими було підвищено розмір орендної плати, а доказів схвалення таких правочинів саме загальними зборами Товариства, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2, як учасника ТОВ "Яхт Клуб Одеса-2009" з часткою у статутному капіталі останнього у розмірі 30%.

При цьому, у зв'язку з поданою Відповідачем 1 заявою про застосування у даному спорі позовної давності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Позивач не мав реальної можливості з даним позовом до господарського суду раніше, ніж у період до поновлення його на посаді директора Відповідача 2, оскільки дізнався про наявність спірних додаткових угод тільки 03.11.2016 року, тобто - після поновлення його на посаді, а тому, строк позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, в даному випадку ще не минув.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В той же час, ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює підстави недійсності правочину, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також, статтею 241 цього ж Кодексу встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому, статтею 239 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Отже, юридична особа є учасником цивільних відносин та наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України).

При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України).

Також, юридична особа через свої органи вчиняє правочини, що з огляду на положення ст. 237 Цивільного кодексу України, утворює правовідносини представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Також, органи товариства здійснюють управління цим товариством через загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України).

За системним аналізом норм Цивільного кодексу України (ст.ст. 99, 145, 147), Господарського кодексу України (ст. 89), Закону України "Про господарські товариства" (ст.ст. 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (п. 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням ТОВ "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищевказане, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

Тому, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. При цьому частиною 4 статті 92 цього ж Кодексу передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак, закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень, не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст.ст. 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

При цьому, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, тоді як загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 98 Цивільного кодексу України, та приписів ст.ст. 92, 203, 215, 241 цього ж Кодексу, рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте, для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно якого виконавчий орган діяв на момент укладення договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно, тобто, третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

При цьому, закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (ст. 12 Цивільного кодексу України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, та вбачається з матеріалів справи, 26.12.2003 року між ДП "Одеський морський торговельний порт", в особі начальника порту (Орендодавець) і ТОВ "Морський клуб ТЦФ", в особі генерального директора (Орендар) було укладено договір оренди державного рухомого майна № КД-4761 (далі - Договір оренди № КД-4761), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно згідно додатку № 1 , що знаходиться на балансі Орендодавця, а саме: гребінкові яхт-пірси з колонками для подачі води та електроенергії (16 од.), пальчикові яхт-пірси (16 од.), 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії (2 частини по 5 понтонів (всього 10 од.), з метою надання послуг по сервісному обслуговуванню моторних катерів та яхт. Загальна вартість майна щодо експертної оцінки на 09.07.2003 року становить 1173077,00 грн. Строк дії Договору: з дати його підписання - до 31.12.2006 року.

Додатковою угодою № КД-4761/1 від 01.12.2008 року преамбулу Договору оренди № КД-4761 було викладено у новій редакції у зв'язку із перереєстрацією та зміною назви Орендаря, а саме: "Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", в особі начальника порту (Орендодавець) і ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", в особі директора, що діє на підставі Статуту (Орендар), уклали цей договір про нижченаведене".

Додатковою угодою № КД-4761/02 від 01.01.2010 року, яку від імені ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" підписав директор ОСОБА_6, що діяв на підставі Статуту, у зв'язку із зміною назви Орендаря, сторони змінили преамбулу Договору оренди та зазначили, що Орендарем за Договором оренди № КД-4761 є ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", а інші умови Договору оренди № КД-4761 залишилися без змін та сторони підтвердили свої зобов'язання по них.

Додатковою угодою № КД-4761/3 від 01.07.2010 року, яку від імені ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" підписав директор ОСОБА_6, що діяв на підставі Статуту, сторони виклали у новій редакції п. 3.1. Договору оренди №КД-4761 та встановили, що "орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року, із змінами та доповненнями, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2010 року) - 25557,80 грн., виходячи з орендної ставки 11% (розрахунок орендної плати є додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до норм діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (травень 2010 року) на індекси інфляції від базового до першого включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць". Крім того, сторони домовилися, зокрема, що Договір оренди № КД-4761 набуває чинності з дати його підписання, акту приймання-передачі, та діє до 31.12.2015 року, а розрахунок орендної плати до Договору оренди вважати таким, що втратив чинність. Інші умови Договору оренди № КД-4761 залишилися без змін та сторони підтвердили свої зобов'язання по них. Додатком № 1 до цієї додаткової угоди є розрахунок орендної плати.

Додатковою угодою № КД-4761 /4 від 13.06.2013 року, яку від імені ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" підписав директор ОСОБА_8, що діяв на підставі Статуту, у зв'язку із реорганізацією ДП "Одеський морський торговельний порт", а також переходом прав та обов'язків за Договором оренди № КД-4761 до правонаступника - ДП "Адміністрація морських портів України", сторони внесли зміни до преамбули Договору оренди та визначили, що сторонами за цим договором є ДП "Адміністрація морських портів України" (Орендодавець) і ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" (Орендар). Інші умови Договору оренди № КД-4761 залишилися без змін та сторони підтвердили свої зобов'язання по них.

Також, 29.09.2014 року ДП "Адміністрація морських портів України" (Орендодавець) і ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", від імені якого діяв директор ОСОБА_8 на підставі Статуту (Орендар), підписали угоду про розірвання Договору оренди № КД-4761. Угода набирає чинності з дати її підписання. У той же день сторонами був підписаний акт повернення рухомого майна із оренди.

В наступному, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 року у справі №3916/1878/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року, було визнано недійсною угоду від 29.09.2014 року про розірвання Договору оренди № КД-4761, у зв'язку з чим, 13.04.2016 року ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" і ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" склали акт прийому-передачі рухомого майна, що передається ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009".

Крім того, 01.09.2005 року між ДП "Одеський морський торговельний порт", в особі начальника порту ОСОБА_7 (Орендодавець) і ТОВ "Морський клуб ТЦФ", в особі генерального директора ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди державного рухомого майна № КД-7786 (далі - Договір оренди № КД-7786), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, що знаходиться на балансі Орендодавця, а саме: заправна станція (понтон 11), понтон № 2, понтон № 4, понтон № 6, понтон № 8, понтон № 10, апарель, з метою використання для потреб Орендаря. Загальна вартість майна щодо експертної оцінки станом на 18.05.2005 року становить 924600 грн. Строк дії Договору: з дати його підписання і до 31.12.2006 року.

Відповідно до п. 10.5. Договору № КД-7786 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно п. 10.7. Договору № КД-7786 його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 3.1. Договору № КД-7786 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року, із змінами та доповненнями. Орендна плата за базовий місяць оренди (травень 2005 року) визначена у відповідності до Методики, Звіту експертної оцінки та складає 4581,66 грн., у тому числі: заправної станції (понтон № 11, інв. № 061123) - 1458,33 грн., виходячи з орендної ставки 10%; понтонів та апарелі (інв. №№ 061070, 061072, 061074, 061076, 061078, 061124) - 3123,33 грн., виходячи з орендної ставки 5% (розрахунок орендної плати є додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до норм діючого законодавства України. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Додатковою угодою № КД-7786/1 від 16.04.2007 року сторони виклали п. 3.1. Договору № КД-7786 у новій редакції та встановили, що "орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року, із змінами та доповненнями. Орендна плата за базовий місяць оренди (грудень 2006 року) визначена у відповідності до Методики та складає 8974,96 грн., у тому числі: заправної станції (понтон № 11, інв. № 061123) - 1698,70 грн.; понтонів та апарелі (інв. №№ 061070, 061072, 061074, 061076, 061078, 061124) - 7276,76 грн., виходячи з орендної ставки 10% (розрахунок орендної плати є додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до норм діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (грудень 2006 року) на індекси інфляції січня та лютого 2007 року включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць". Згідно п. 3 цієї Додаткової угоди, вона набрала чинності з дати її підписання.

Додатковою угодою № КД-7786/2 від 01.12.2008 року у зв'язку із перереєстрацією та зміною назви Орендаря, сторони внесли зміни у преамбулу Договору № КД-7786 та визначили, що Орендарем є ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009". Інші умови Договору № КД-7786 залишилися без змін.

В наступному, Додатковою угодою № КД-7786/3 від 01.09.2009 року, що оспорюється Позивачем, яку від імені ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" підписав директор ОСОБА_6, що діяв на підставі Статуту, сторони виклали п. 3.1. Договору № КД-7786 у новій редакції, а саме: "орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року, із змінами та доповненнями, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2009 року) - 20829,48 грн., у тому числі: заправної станції (понтон №11, інв. № 061123) - 3942,42 грн.; понтонів та апарелі (інв. №№ 061070, 061072, 061074, 061076, 061078, 061124) - 16887,06 грн., виходячи з орендної ставки 15% (розрахунок орендної плати є додатком №1 до цієї додаткової угоди). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до норм діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (липень 2009 року) на індекси інфляції серпня та вересня 2009 року включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць".

Крім того, сторони домовилися, зокрема, продовжити строк дії Договору № КД-7786 до 31.12.2010 року та виклали п. 10.5. цього договору у новій редакції, а саме: "цей договір може бути подовжений за взаємним письмовим погодженням сторін. Додатком № 1 до додаткової угоди є розрахунок орендної плати".

Додатковою угодою № КД-7786/4 від 01.01.2010 року, яку від імені ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" також підписав директор ОСОБА_6, що діяв на підставі Статуту, у зв'язку із зміною назви Орендаря, сторони змінили преамбулу Договору № КД-7786 та зазначили, що Орендарем за Договором № КД-4761 є ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009". Інші умови Договору № КД-7786 залишилися без змін та сторони підтвердили свої зобов'язання по них.

Додатковою угодою № КД-7786/5 від 01.07.2010 року, яку від імені ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" підписав директор ОСОБА_6, що діяв на підставі Статуту, сторони виклали п. 3.1. Договору № КД-7786 у новій редакції, а саме: "орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затв. Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року, із змінами та доповненнями, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2010 року) - 31307,69 грн., виходячи з орендної ставки 21% (розрахунок орендної плати є додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до норм діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (травень 2010 року) на індекси інфляції від базового до першого включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць". Крім того, сторони, зокрема, домовилися продовжити строк дії Договору №КД-7786 до 31.12.2015 року, та вважати таким, що втратив чинність розрахунок орендної плати до додаткової угоди № КД-7786/3 від 01.09.2009 року.

Додатковою угодою № КД-7786/6 від 13.06.2013 року, яку від імені ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" підписав директор ОСОБА_8, що діяв на підставі Статуту, у зв'язку із реорганізацією ДП "Одеський морський торговельний порт", а також переходом прав та обов'язків за Договором №КД-7786 до правонаступника - ДП "Адміністрація морських портів України", сторони внесли зміни до преамбули Договору № КД-7786 та визначили, що сторонами за цим договором є ДП "Адміністрація морських портів України" (Орендодавець) і ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" (Орендар).

Крім того, 29.09.2014 року ДП "Адміністрація морських портів України" (Орендодавець) і ТОВ "Яхт Клуб Одеса-2009", від імені якого діяв директор ОСОБА_8 на підставі Статуту (Орендар), підписали угоду про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005 року. Угода набирає чинності з дати її підписання. У той же день сторонами було підписано акт повернення рухомого майна із оренди.

Разом з цим, вищезгаданим рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 року у справі № 3916/1878/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року, було визнано недійсною угоду від 29.09.2014 року про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005 року, у зв'язку з чим, 28.03.2016 року Орендодавець - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" і Орендар - ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" склали акт прийому-передачі рухомого майна, що передається ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", згідно якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв таке майно: заправна станція - 1 од., понтон № 2 - 1 од., понтон № 4 - 1 од., понтон № 6 - 1 од., понтон № 8 - 1 од., понтон №10 - 1 од., апарель - 1 од.

При цьому, як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 01.06.2011 року на адресу ДП "Одеський морський торговельний порт", який останнім було отримано 29.06.2011 року, Позивач повідомив Відповідача 1 про те, що з 05.07.2011 року його права у Відповідача 2 є поновленими, і він являється законним учасником та керівником ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", та несе відповідальність за виконання взятих цим Товариством господарських зобов'язань, у тому числі - по укладеним з ДП "Одеський морський торговельний порт" та РВ ФДМУ по Одеській області господарським договорам, у зв'язку, з чим, просив утриматись від вчинення будь-яких дій щодо переоформлення, розірвання та укладення нових договорів щодо майна, яке передано в оренду цьому Товариству.

У свою чергу, ДП "Адміністрація морських портів України" своїм листом від 29.06.2011 року повідомило ОСОБА_2 про прийняття до уваги його листа від 01.06.2011 року.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, ОСОБА_2, як підставу позову, вказував на те, що спірні угоди були підписані директором ОСОБА_6 з перевищенням наданих йому на те Статутом Товариства відповідних повноважень.

При цьому, Позивач, з посиланням на положення, зокрема, ст.ст. 16, 92, 202, 203, 215, 241, 654, 795 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, та положення Статуту ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" вказував і на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року у справі № 30/171-10-4698, яка набрала законної сили, було визнано недійсними загальні збори учасників ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" про призначення ОСОБА_6 на посаду директора цього Товариства.

Розглядаючи та вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд відхилив вказані доводи Позивача, обґрунтовано вказуючи на те, що після укладення договорів оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 року та № КД-7786 від 01.09.2005 року сторони цих угод в подальшому неодноразово вносили до них зміни і, зокрема, як щодо найменування товариств, у зв'язку із зміною їх назви, так і щодо розміру та порядку розрахунку орендної плати, а також, стосовно терміну дії цих договорів, що у свою чергу свідчить про схвалення Відповідачем 2 укладених між сторонами вказаних договорів.

Водночас, щодо посилання Позивача на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року у справі № 30/171-10-4698, якою було визнано недійсними загальні збори учасників ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" про призначення ОСОБА_6 на посаду директора цього Товариства, то суд першої інстанції вказував на те, що визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства про призначення ОСОБА_6 його директором, не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність укладеного останнім договору, оскільки такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав тільки у випадку, якщо буде встановлено, що сама третя особа - контрагент юридичної особи за таким договором, діяла недобросовісно і нерозумно, тоді як в даному випадку, Відповідач 1 на момент укладання спірних додаткових угод не знав про наявність спорів, пов'язаних з корпоративними відносинами Позивача та Відповідача 2, а тому, не можна вважати, що Відповідач 1 діяв недобросовісно та нерозумно, оскільки на дату підписання спірних додаткових угод ОСОБА_6 являвся керівником ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" і, відповідно, був уповноваженою особою представляти інтереси цього Товариства.

На думку суду касаційної інстанції, вказані висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм матеріального права, і є законними та обґрунтованими, тоді як Позивачем не було наведено суду інших обґрунтованих доводів та наявність підстав для задоволення його позову.

У зв'язку з цим, зважаючи на безпідставність позову ОСОБА_2, суд першої інстанції також правомірно залишив без задоволення клопотання ДП "Адміністрація морських портів України" про застосування строків позовної давності у даному спорі.

Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 11112 Господарського процесуального кодексу України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього ж Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приділив у повній мірі уваги, як вимогам вищезазначених норм матеріального права, так і обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення даної справи, а тому, на думку колегії суддів касаційної інстанції, дійшов невірних висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Так, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку з цим, розглядаючи даний спір, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 47, 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, не проаналізував належним чином усіх представлених доказів та обставин справи і, зокрема, листа Позивача від 01.06.2011 року, у якому останній фактично погодився з усіма змінами, внесеними до договорів оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 року і № КД-7786 від 01.09.2005 року, та зазначав про те, що несе відповідальність за виконання взятих Товариством господарських зобов'язань, у тому числі - і по укладеним господарським договорам з ДП "Одеський морський торговельний порт", у зв'язку з чим, дійшов передчасних та невірних висновків про наявність правових підстав для задоволення даного позову.

Також, в порушення вищевказаних приписів процесуальних норм, суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст. 241 Цивільного кодексу України, обмежився тільки встановленням та аналізом обставин щодо неправомірності підписання додаткових угод директором ОСОБА_6, не приділивши при цьому у повній мірі належної уваги обставинам саме виконання спірних додаткових угоди, а також, внесенню до них відповідних змін, що також має істотне значення для повного, об'єктивного і правильного вирішення спору, на чому наполягав у своїх доводах та запереченнях і Відповідач 1, що однак, фактично, залишилось поза увагою суду цієї інстанції.

Зокрема, дійшовши формального висновку про те, що сторонами не було надано суду належних та допустимих доказів подальшого схвалення ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009" укладених додаткових угод до договорів оренди, не врахував того, що положення ст. 34 Господарського процесуального кодексу України слід застосовувати у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 43 цього ж Кодексу, цим самим, у випадку такої необхідності, фактично ухилився від витребування для вирішення даної справи, відповідних доказів.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вказане, постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про відмовлено у позові ОСОБА_2, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому така підлягає скасуванню.

Водночас, місцевий господарський суд, повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку у сукупності та вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди державного майна № КД-7786 від 01.09.2005 року, а саме: додаткової угоди № КД-7786/3 від 01.09.2009 року та додатку № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до цієї додаткової угоди, додаткової угоди № КД-7786/5 від 01.07.2010 року та додатку № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до цієї додаткової угоди, а також додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 року та додатку № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до цієї додаткової угоди, а тому, прийняте судом першої інстанції судове рішення підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга ДП "Адміністрація морських портів України" - її задоволенню.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги Відповідача 1, з урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл судових витрат, господарський суд відшкодовує витрати стороні, на користь якої відбулося рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року скасувати повністю, а рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2017 року у справі № 916/3628/16 залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 1653,60 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят три гривні 60 коп.) судових витрат, пов'язаних з розглядом касаційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Сибіга О.М.

Плюшко І.А.