Рішення № 70584583, 23.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1592/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2017 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім’єю без шлюбу, визнання спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно в порядку виділу частки із спільної сумісної власності та виключення майна зі складу спадщини,

УСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майно: житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Фурманова, 53, вартістю 750000 грн.; автомобіль NISSAN PATHFINDER, номерний знак ВА 1001АО, дата реєстрації 05.07.2013 р., вартістю 750000 грн., автомобіль FIAT DOBLO, номерний знак НОМЕР_1, дата реєстрації 05.07.2013 p., вартістю 210000 грн.; автомобіль FIAT QUBO, номерний знак НОМЕР_2, дата реєстрації 11.03.2014 p., вартістю 250000 грн.; м'який куточок в столову вартістю 1500 грн.; стіл столовий вартістю 3000 грн.; меблевий кухонний гарнітур вартістю 6000 грн.; електроплита на 4 конфорки ВЕКО вартістю 5000 грн.; кондиціонер SAMSUNG, модель AQ07XAN, серійний номер 2218PDAP300398F, придбаний 24.05.2007 p., вартістю 5000 грн.; витяжка кухонна PIRAMIDA вартістю 5000 грн.; мікрохвильова піч SAMSUNG, модель СЕ 1072R, дата придбання 28.06.2008р. вартістю 1000 грн.; комплект меблів у спальні: 3 шафи, комод на 3 шухляди, дзеркало, 2 приліжкові тумби вартістю 8000 грн.; ліжко м'яке з підйомним механізмом, 2 крісла вартістю 12 000 грн.; кондиціонер SAMSUNG модель AQ07XAN/SEU, серійний номер 2218PDAP300795M, придбаний 24.05.2007 р. вартістю 5000 грн., м'які стільці - 6 шт. загальною вартістю 3600 грн.; душова кабіна вартістю 2000 грн.; дзеркало, умивальник з тумбою вартістю 2500 грн.; шафа-купе шириною 2,5 м. вартістю 4000 грн.; шафа-купе вмонтована на 2 поверсі будинку вартістю 4000 грн.; меблевий гарнітур (маленька спальня перший поверх) - диван, 2 крісла, 2 пуфи загальною вартістю 5000 грн.; холодильник - морозильник INDEZIT, модель В18, серійний номер 609183214*58392040000, придбаний 18.10.2006 р., вартістю 6000 грн., бойлер (в приміщенні котельні) вартістю 2000 грн.; бойлер (в приміщенні сауни) вартістю 2000 грн.; пральна машина-автомат , придбана в 2010 р. вартістю 4000 грн.; електрокотел для опалення будинку марка ЕКОК6/6 380V, заводський №357, придбаний 28.05.2006 р. вартістю 5000 грн.; котел опалювальний тривалого горіння на твердому паливі, марка «Енергія ТТ», придбаний 24.04.2014 р. з регулятором температури «Комфорт ЕКО» вартістю 20 000 грн.

В порядку виділу частки із спільного сумісного майна просила визнати за нею право власності на наступне майно: автомобіль NISSAN PATHFINDER, номерний знак НОМЕР_3, дата реєстрації 05.07.2013 р. вартістю 750000 грн.; автомобіль FIAT QUBO, номерний знак НОМЕР_2, дата реєстрації 11.03.2014 р. вартістю 250000 грн.; стіл столовий вартістю 3000 грн.; ліжко м'яке з підйомним механізмом, 2 крісла загальною вартістю 12000 грн.; кондиціонер SAMSUNG модель AQ07XAN/SEU, придбаний 24.05.2007 р., серійний номер 2218PDAP300795M, вартістю 5000 грн.; м'які стільці - 6 шт. вартістю 3600 грн.; пральна машина-автомат, придбана в 2010 р. вартістю 4000 грн.

Просила виключити зі складу спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер 16.06.2015 року, наступне майно: автомобіль NISSAN PATHFINDER, номерний знак НОМЕР_3, дата реєстрації 05.07.2013 р. вартістю 750000 грн.; автомобіль FIAT QUBO, номерний знак НОМЕР_4, дата реєстрації 11.03.2014 р. вартістю 250000 грн.; стіл столовий вартістю 3000 грн.; ліжко м'яке з підйомним механізмом, 2 крісла загальною вартістю 12000 грн.; кондиціонер SAMSUNG модель AQ07XAN/SEU, серійний номер 2218PDAP300795M, придбаний 24.05.2007 р. вартістю 5000 грн.; м'які стільці - 6 шт. вартістю 3600 грн.; пральна машина - автомат, придбана в 2010 р. вартістю 4000 грн.

Стягнути з відповідачів різницю в сумі 8200 грн., яка виникла між вартістю 1/2 частки спільного сумісного майна та майна, яке виділено ОСОБА_4 в натурі, по 4100 (чотири тисячі сто) грн. з кожного відповідача.

В обґрунтування позову зазначала, що 16 червня 2015 року у віці 60 років помер ОСОБА_5, з яким вона проживала однією сім’єю як чоловік та дружина з грудня 2005 року до дня його смерті. У покійного ОСОБА_5 є дві доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (відповідачі у справі), які мають право на отримання спадщини після смерті батька як спадкоємці першої черги. Оскільки позивач не перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5, то не має права на отримання спадщини у першу чергу разом з його дітьми. При цьому відразу після смерті ОСОБА_5 між його спадкоємцями та позивачем виник спір щодо її прав на майно, яке спільно нажите за час сімейних відносин з ОСОБА_5, тому вона має намір в судовому порядку довести свої майнові права на 1/2 частину майна, яке відповідачі відносять в цілому до спадкової маси.

Посилалась на те, що в період з грудня 2005 року по 16.06.2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, повноцінно, реально та взаємно виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім’єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в органах РАЦС, у шлюбі з іншими особами не перебували.

Вказувала, що восени 2005 року вони вирішили спільно проживати, а з грудня 2005 року стали разом мешкати за адресою м. Новоукраїнка вул. К. Лібкнехта, 6 в будинку, який успадкував ОСОБА_5 від своїх батьків. 08.01.2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як сім’я разом організовували похорони брата ОСОБА_5 - Леоніда, який помер в м. Суми. Згодом спільно було вирішено побудувати або придбати для своєї сім’ї інший новий будинок. У квітні 2006 року ними було придбано житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Фурманова, 53. На придбання будинку було витрачено спільні кошти сім’ї ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які формувались за рахунок доходів обох членів сім’ї, у період їх спільного проживання обоє працювали.

Нотаріальний договір купівлі-продажу зазначеного спірного будинку оформлено на ім'я ОСОБА_5 Після придбання цьому будинку їхня сім'я продовжувала проживати в 2006 році в будинку по вул. К.Лібкнехта, 6, а в ході проведення ремонту будинку по вул. Фурманова, 53, виникла необхідність переїхати і проживати в ньому, що і було вчинено восени 2006 року за їх спільної згоди. За час спільного проживання сім’єю в указаному будинку по вул. Фурманова, 53, позивач та ОСОБА_5 разом провели капітальний ремонт усіх житлових та господарських приміщень, частково здійснили перепланування внутрішніх приміщень будинку, переобладнали приміщення сараю на літню кухню та сауну, добудували до будинку терасу з балконом, здійснили благоустрій двору та території навколо будинку, поставили новий паркан з воротами, обладнали свердловину для постачання води в будинок та господарські приміщення. Орієнтовна вартість будинку в сумі 750000 грн. обрахована позивачем з урахуванням інформації щодо продажу подібних об’єктів по Кіровоградській області.

Крім будинку за період існування сім'ї за спільні кошти сімейного бюджету було придбане інше рухоме майно, що є предметом позову, вартістю 1321600 грн., а загальна вартість майна, на яке позивач вважає, що має право на 1/2 частину спірного майна, складає 2 071600 грн..

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2017 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім'єю без шлюбу з грудня 2005 року по 16.06.2015 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наступне майно:

- житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою Кіровоградська область, м.Новоукраїнка, вул.Фурманова,53, вартістю 750000 грн.;

- автомобіль NISSAN PATHFINDER, номерний знак ВА 1001АО, дата реєстрації 05.07.2013 р., вартістю 750000 грн. ;

- автомобіль FIAT DOBLO, номерний знак НОМЕР_1, дата реєстрації 05.07.2013 p., вартістю 210000 грн.;

- автомобіль FIAT QUBO, номерний знак НОМЕР_2, дата реєстрації 11.03.2014 p., вартістю 250 000 грн.;

- м'який куточок в столову вартістю 1500 грн.;

- стіл столовий вартістю 3000 грн.;

- меблевий кухонний гарнітур вартістю 6000 грн.;

- електроплита на 4 конфорки ВЕКО вартістю 5000 грн.;

- кондиціонер SAMSUNG, модель AQ07XAN, серійний номер 2218PDAP300398F, придбаний 24.05.2007 p., вартістю 5000 грн.;

- витяжка кухонна PIRAMIDA вартістю 5000 грн.;

- мікрохвильова піч SAMSUNG, модель СЕ 1072R, дата придбання 28.06.2008р. вартістю 1000 грн.;

- комплект меблів у спальні: 3 шафи, комод на 3 шухляди, дзеркало, 2 приліжкові тумби вартістю 8000 грн.;

- ліжко м'яке з підйомним механізмом, 2 крісла вартістю 12000 грн.;

- кондиціонер SAMSUNG модель AQ07XAN/SEU, серійний номер 2218PDAP 300795M, придбаний 24.05.2007 р. вартістю 5000 грн. ;

- м'які стільці - 6 шт. загальною вартістю 3600 грн.;

- душова кабіна вартістю 2000 грн.;

- дзеркало, умивальник з тумбою вартістю 2500 грн.;

- шафа-купе шириною 2,5 м. вартістю 4000 грн.;

- шафа-купе вмонтована на 2 поверсі будинку вартістю 4000 грн.;

- меблевий гарнітур (маленька спальня перший поверх) - диван, 2 крісла, 2 пуфи загальною вартістю 5000 грн.;

- холодильник - морозильник INDEZIT, модель В18, серійний номер 609183214*58392040000, придбаний 18.10.2006р. , вартістю 6000 грн. ;

- бойлер (в приміщенні котельні) вартістю 2000 грн.;

- бойлер (в приміщенні сауни) вартістю 2000 грн.;

- пральна машина-автомат , придбана в 2010 р. вартістю 4000 грн.;

- електрокотел для опалення будинку марка ЕКОК6/6 380V, заводський №357, придбаний 28.05.2006 р. вартістю 5000 грн.;

- котел опалювальний тривалого горіння на твердому паливі, марка «Енергія ТТ», придбаний 24.04.2014 р. з регулятором температури «Комфорт ЕКО» вартістю 20 000 грн.

В порядку виділу частки із спільного сумісного майна визнано право власності ОСОБА_4 на наступне майно :

- автомобіль NISSAN PATHFINDER, номерний знак НОМЕР_3, дата реєстрації 05.07.2013 р. вартістю 750 000 грн.;

- автомобіль FIAT QUBO, номерний знак НОМЕР_2, дата реєстрації 11.03.2014 р. вартістю 250 000 грн.;

- стіл столовий вартістю 3000 грн.;

- ліжко м’яке з підйомним механізмом, 2 крісла загальною вартістю 12000 грн.;

- кондиціонер SAMSUNG модель AQ07XAN/SEU, серійний номер 2218PDAP300795M, придбаний 24.05.2007 р. вартістю 5000 грн.;

- м'які стільці - 6 шт. вартістю 3600 грн.;

- пральна машина-автомат, придбана в 2010 р. вартістю 4000 грн.

Виключити зі складу спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер 16.06.2015 року, наступне майно:

- автомобіль NISSAN PATHFINDER, номерний знак НОМЕР_5, дата реєстрації 05.07.2013 р. вартістю 750000 грн.;

- автомобіль FIAT QUBO, номерний знак НОМЕР_4, дата реєстрації 11.03.2014 р. вартістю 250000 грн.;

- стіл столовий вартістю 3000 грн.;

- ліжко м'яке з підйомним механізмом, 2 крісла загальною вартістю 12000 грн.;

- кондиціонер SAMSUNG модель AQ07XAN/SEU, серійний номер 2218PDAP300795M, придбаний 24.05.2007 р. вартістю 5000 грн.;

- м'які стільці - 6 шт. вартістю 3600 грн.;

- пральна машина - автомат, придбана в 2010 р., вартістю 4000 грн.

Стягнуто з відповідачів різницю в сумі 8200 грн., яка виникла між вартістю 1/2 частки спільного сумісного майна та майна, яке виділено ОСОБА_4 в натурі, по 4100 грн. з кожного відповідача.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачами ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначено, що суд неповно з’ясував фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Поза увагою суду залишилися розбіжності в показах позивача щодо періоду, з якого вона почала проживати з ОСОБА_5, спочатку зазначала, що вони почали проживати із середини грудня 2005 року, а потім, що після смерті брата – Леоніда, тобто з 08.01.2006 року. Крім того, допитані в суді свідки також плуталися із свідченнями про початок спільного проживання позивача з померлим та обставини набуття майна, а свідок ОСОБА_6 взагалі пояснив суду, що йому не відомо про обставини спільного проживання позивачки з померлим і з якого часу теж, тому суд мав критично віднестися до показів свідків, а не брати їх за докази при задоволенні позову. Померлий ОСОБА_5 придбав спірний будинок за власні кошти, в той період він тільки почав зустрічатися із ОСОБА_4 Позивач не надала доказів про наявність у неї коштів і вкладення їх у придбання спірного будинку. Суд, як доказ спільного проживання взяв спільні фотокартки позивача з померлим ОСОБА_5, проте не звернув уваги на вказані позивачем дати виникнення зображення і те, що інші письмові докази: листівки, запрошення, стосуються періоду після 24.08.2006 року, при цьому відсутні будь-які доказати, в тому числі фотографії, рахунки, поштова кореспонденція, щодо спільного сумісного проживання на час придбання ОСОБА_5 спірного будинку. Вважають, що позивачем не надано суду належних, достовірних та допустимих доказів проживання однією сім’єю з ОСОБА_5 на момент придбання ним спірного домоволодіння, та факту придбання будинку за спільні кошти, а також не доведено здійснення ремонту вказаного домоволодіння в період їх спільного проживання та/чи за спільні кошти, оскільки матеріали справи не містять документально підтверджених доказів наявності у позивача коштів які вона могла чи вкладала в спірне майно. Транспортні засоби придбані померлим за власні кошти, одержаних від продажу інших належних йому автомобілів та спадкового майна, і є його особистою приватною власністю та не можуть бути спільним майном подружжя. Матеріали справи містять докази про загальну суму доходу ОСОБА_5 за період після 31.12.2005 року в розмірі 225505,95 грн., а загальна сума доходу ОСОБА_4 за період з 01.01.2016 року по дату розгляду справи складала 47139,30 грн., що підтверджується інформацією органу фіскальної служби. За таких підстав, відповідачі вважають, що позов не підлягає задоволенню. Крім того, суд дав належної оцінки висновку експертного дослідження №89 від 07.12.2016 року, наданого позивачем, не врахував, що експертиза була проведена поза судовим розглядом та на особисте звернення позивача, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність, експертним дослідженням встановлювалася ринкова вартість об’єкта та проведення ремонтних робіт станом на 2016 рік, а не на 2006 рік, коли відбувався ремонт, також експертом не була досліджена вся документація, яка стосується будинку та інших споруд для обслуговування житла. Суд безпідставно відмовив у застосуванні до даних спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, зазначивши про відсутність таких підстав. Як вказувала сама ОСОБА_4 про те, що будинок зареєстровано як особиста приватна власність ОСОБА_5 їй було відомо ще в 2006 році, проте до суду вона не зверталася, а загальна позовна давність згідно ст.257 ЦК України встановлена у 3 роки.

Заслухавши пояснення відповідачів та їх представника ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, позивача та її представника ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що на підставі пояснень сторін і показань свідків беззаперечно встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 проживали спільно протягом тривалого часу до дня смерті ОСОБА_5 Ця обставина підтверджується також і дослідженими фотографіями, на яких ОСОБА_4 зображена спільно із покійним ОСОБА_5 та його дочками – відповідачами (а.с.11-23 т.1), листівками-запрошеннями на урочистості, які адресовані спільно ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (а.с.25-26 т.1). Стійкість подружніх зв’язків між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 також доводиться фактом їх спільного проживання протягом тривалого часу (10 років).

Таким чином, на думку суду першої інстанції, логічними та правдивими є твердження позивача про спільний вибір і придбання спірного житлового будинку, вкладення в нього спільних коштів.

Судом зазначено, що із стовідсотковою впевненістю довести факт спільного вкладення коштів у придбання майна в будь-якому випадку є ускладненим, так як не вбачається можливість прослідкувати, хто саме з подружжя та в якій частині вкладає грошові кошти, тим більше після смерті одного з подружжя. Тому в даному випадку суд застосуовав презумпцію спільного та рівного вкладення зі сторони ОСОБА_4 і ОСОБА_5 грошових коштів у придбання як житлового будинку, так і іншого рухомого майна, зважаючи на їх єдиний намір придбання власного житла, іншого майна, в т.ч. і предметів побуту, виходячи із характеру сім’ї та подружжя, який передбачає рівність прав та обов’язків, зважаючи на відсутність між ними претензій щодо спільно нажитого майна.

При цьому послався на письмові докази: копію трудової книжки ОСОБА_4О.(а.с.47 т. 1), довідку про отриману заробітну плату ОСОБА_5 протягом 2000-2005 рр. (а.с. 203 т.1), довідку про рух коштів у період з 30.06.20015 р. по 28.07.2015 р. по рахунку ОСОБА_5, який помер 16.06.2015 р. (а.с.2 т. 2), довідку про рух коштів по рахунку ОСОБА_5 у період 2010-2011 рр. ( а.с. 80,81 т. 2), інформацію та виписку по рахунках ОСОБА_5 за період 2011-2014 рр. (а.с.112-122 т.2), які можуть свідчити про спільність спірного майна, оскільки і ОСОБА_4, і ОСОБА_5, в період знайомства та подальшого проживання мали власні кошти, офіційно працювали, мали грошові заощадження (зі слів позивачки), також остання отримала значний дохід від продажу успадкованого будинку, а будь-яких договорів щодо сумісно нажитого майна ОСОБА_5 і ОСОБА_4 між собою не укладали.

Крім того в обгрунтування своїх висновків щодо реальної можливості рівної участі у придбанні будинку та наявності підстав для визнання спірного житлового будинку спільним сумісним майном ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суд послався на надані позивачем показання про наявність у неї власних коштів в сумі 8,5 тис. доларів США.

З цих же підстав суд зазначив, що, поза розумним сумнівом, робить висновок про те, що й інше придбане під час спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 майно являється спільно нажитим, а отже й спільним сумісним майном, в т.ч. автомобілі Ніссан, Фіат Добло, Фіат Кьюбо (а.с.232,234-237 т.1), вартість яких підтверджена висновками експертів (а.с.139,148,155 т.3).

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом із тим, згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно зі ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. ОСОБА_6 мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Встановлено і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що 16.06.2015 року помер ОСОБА_5 (а.с.48 т.1), правонаступниками якого є відповідачі у справі - його доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спідкове майно, яке є предметом даного спору.

ОСОБА_5 був власником будинку по вул. Аграрній (Фурманова), 53 у м. Новоукраїнка Кіровоградської області, який належав йому на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями від 14 квітня 2006 року (а.с.184, 204-205, 226-230 т.1).

Позивач має у власності інше житло, де постійно зареєстрована на разом зі своїм сином, що не заперечувалось нею.

Згідно комп’ютерної бази даних станом на 16.06.2015 року за ОСОБА_5 було зареєстровано: автомобіль NISSAN PATHFINDER, номерний знак НОМЕР_5, дата реєстрації 05.07.2013 р.; автомобіль FIAT DOBLO, номерний знак НОМЕР_1, дата реєстрації 05.07.2013 p.; автомобіль FIAT QUBO, номерний знак НОМЕР_2, дата реєстрації 11.03.2014 p.; автомобіль ВАЗ2103, номерний знак В3343ЕІ, дата реєстрації 31.01. 1995 року, що підтверджується інформацією начальника центру ДАІ №3505 від 02.07.2015 року (а.с.44 т.1).

Встановлюючи факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім’єю без шлюбу в період з грудня 2005 року до по 16.06.2015 року, суд вважав доведеними обставини, на які посилалась позивач, поклавши в основу своїх висновків показання свідків та пояснення сторін.

Також зазначив, що ця обставина підтверджується дослідженими фотографіями, на яких ОСОБА_4 зображена спільно із покійним ОСОБА_5 та його дочками – відповідачами (а.с.11-23 т.1), листівками-запрошеннями на урочистості, які адресовані спільно ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (а.с.25-26 т.1).

Не зважаючи на розбіжності у показаннях свідків і поясненнях сторін, що полягає у початковому моменті такого спільного проживання, суд вважав правдивими показання позивача ОСОБА_4, надані нею під присягою, оскільки повідомлені нею обставини та події з приводу поховання брата ОСОБА_5, з приводу огляду та придбання спірного будинку є чіткими та детальними, що свідчить про їх достовірність, вони логічно узгоджуються та підтверджуються показаннями інших свідків зі сторони позивача, які надали послідовні та узгоджені між собою пояснення з приводу початку спільного проживання сторін, характеру їх взаємовідносин, місця проживання, спільного побуту та спільного ведення господарства, що переконує суд в тому, що сторони проживали у фактичному конкубінатному шлюбі, їх відносини мали стійкий характер, притаманний подружнім правовідносинам, оскільки останні у спірний період не перебували в будь-якому зареєстрованому шлюбі, спільно проживали з грудня 2005 року спочатку у будинку ОСОБА_5, згодом спільно придбавали спірний житловий будинок по вул. Аграрній (Фурманова), 53 м. Новоукраїнка, в якому робили ремонт і спільно проживали, як стверджували свідки, сторони весь цей час були разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, повноцінно, реально та взаємно виконували права та обов'язки подружжя, а тому усі ці обставини свідчать про тісні взаємовідносини як фактичного подружжя.

Заперечення відповідачів щодо моменту початку взаємовідносин ОСОБА_5 і ОСОБА_4 суд не взяв до уваги, оскільки вважав їх зацікавленими у розгляді справи як спадкоємців першої черги після смерті батька ОСОБА_5, зазначив, що показання свідка ОСОБА_9 є суперечливими, спростовуються показаннями інших свідків, показання свідків ОСОБА_10 також не можуть бути враховані, позаяк в судовому засіданні встановлено наявність неприязних стосунків між ними та позивачкою, що викликає розумні сумніви у їх повноті та об’єктивності.

При цьому суд врахував як достовірні показання свідка ОСОБА_11, який є незацікавленою особою та ствердно повідомив суду про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 спільно оглядали будинок перед його придбанням. Також про вказаний позивачем початок спільного проживання ствердно зазначили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції і вважає, що встановлюючи факт проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу у конкретний проміжок часу суд проігнорував відсутність доказів щодо ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї.

Вирішуючи питання щодо виділу частини належного померлому ОСОБА_5 рухомого майна та визнання права власності на це майно за ОСОБА_4 суд зазначав, що предметом спору є житловий будинок по вул. Аграрній, 53 м. Новоукраїнка Кіровоградської області, три автомобіля, інше рухоме майно, склад і наявність якого сторонами не оспорюється, а тому суд вважав, що спір виник лише щодо вартості нерухомого майна, а також вартості здійснених у житловому будинку покращень внаслідок проведеного ремонту.

Суд розцінив твердження відповідачів та свідків ОСОБА_10 невірогідними в частині зберігання ОСОБА_5 чемодана із коштами в 100 тис. доларів США у ОСОБА_10, оскільки в цей час ОСОБА_5 вже проживав однією сім’єю із ОСОБА_4, а тому нелогічним і неправдоподібним є зберігання ним такої значної суми коштів у сторонніх осіб. Таку позицію відповідачів суд вважав наміром ввести суд в оману.

В той же час без будь-яких підтверджень належними і допустимими, в тому числі письмовими доказами, суд вважав доведеним факт наявності у позивача власних коштів в сумі 8,5 тис. доларів США і внесення їх до спільного бюджету з померлим ОСОБА_5 та придбання спільних коштів спірного будинку та іншого рухомого майна, визнавши його спільним сумісним майном, що стало підставою визнання за позивачем права власності на визначене нею майно і виключення його зі складу спадщини.

При цьому суд першої інстанції частково погодився з твердженнями відповідачів, що у ОСОБА_5 могли бути більш значні кошти, внаслідок відчуження ним власних транспортних засобів або з інших джерел, проте не вважав це суттєвим для визначенні часток у спільному майні, оскільки дійшов висновку, що ОСОБА_4 змушена була звільнитися із роботи за наполяганням ОСОБА_5, який бажав, щоб вона більше займалась домашнім господарством, а тому, хоча остання й мала менше доходів, але своїми зусиллями забезпечувала сімейний затишок, тобто між ними були розподілені ролі та ступінь участі кожного із них у веденні спільного господарства та спільного побуту.

Суд вважав, що невизнання відповідачами права позивачки на спільно нажите із ОСОБА_5 майно зумовлює необхідність судового захисту її права шляхом визнання за нею такого права.

Згідно правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року у справі 6-2253цс15, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Обов’язокдоказування своєї трудової та/або фінансової участі у створенні спільної сумісної власності поза шлюбом належить позивачці

Із змісту положень ст. 74 СК України, ч. 1 ст. 60 та ч. 1 ст. 259 ЦПК України випливає, що у разі пред’явлення позову про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, позивач повинен довестипочаток і кінець такого проживання, а також набуття в цей період спірного майна. Обставини проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу, існування між ними відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, а також набуття ними спільного майна у цей період має бути підтверджено належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст.60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 ст.57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, необхідно встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім’єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання цих осіб, а й ті обставини, що спірне майно було придбане ними внаслідок спільної праці.

Проте наведені судом підстави не є такими, з якими закон пов’язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та на майно яких поширюються положення СК України про спільність сумісної власності подружжя.

ОСОБА_4 суду не було надано належних та допустимих документально підтверджених доказів спільного проживання з ОСОБА_5 на час придбання спірного майна, того, що вони були пов’язані спільним побутом, вели спільне господарство, та того, що майно придбане за їх спільні сумісні кошти або спільною працею.

Докази, на які посилається позивач, а саме: копії листівок (а.с.24-27 т.1), ксерокопії фотокарток в колі інших людей, з відсутньою інформацією про час їх здійснення (а.с.11-23 т.1), листівки із «Бон Прікс», ООО «Юнимейл Украина» та інших організацій (а.с.56-61 т.2), не доводять факту проживання сторін у справі однією сім’єю без реєстрації шлюбу, що надавало б підстави для застосування ст. 74 СК України до виниклих між ними відносин.

Наявні в матеріалах справи фотографії, на які послався суд, свідчать про знайомство сторін, про спільне коло знайомих і проведення разом вільного часу, але не може доводити факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та інше.

Зазначені судом першої інстанції докази не підтверджують доводи позивача щодо існування між нею та ОСОБА_5 відносини, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат та набування майна в інтересах сім'ї.

Доводи позивача про вкладення нею особистих коштів у придбання спірного майна, взятих нею із особистих фінансових збережень, а також того, що нею було продано особисте майно, є необґрунтованими та безпідставними.

Судом не встановлено, та відсутні такі докази в матеріалах справи, наявності у ОСОБА_4 фінансових збережень, доходів, особистого рухомого чи нерухомого майна, яке було продано нею з метою вкладання коштів у придбання майна разом з померлим ОСОБА_5

Заповіт від 11 травня 2005 року, зроблений ОСОБА_14 яким вона заповіла все належне їй майно, в тому числі житловий будинок, ОСОБА_13 та ОСОБА_4 (т.2 а.с.44-45), довіреність, видана ОСОБА_15 на ім’я ОСОБА_4 для продажу належної йому ? частини житлового будинку з господарчими будівлями (т.2 а.с.46), та копія свідоцтва про смерть ОСОБА_14, яка померла 18.05.2005 року (а.с.49), не є доказами, які підтверджують факт одержання ОСОБА_4 коштів від продажу належного їй особистого майна.

Крім того, покази свідків не є однозначними й суттєво різняться, а тому на їх дані не можна вважати належними, об’єктивними та допустимими доказами для встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім’єю в період придбання спірного майна.

Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_5 ще до зазначеного позивачем періоду їх знайомства мав у власності транспортні засоби, які відчужив перед придбанням спірних автомобілів.

Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в Кіровоградській області від 15.01.2016 року № 27/11-51 за даними НАІС ДДАІ МВС України за громадянином ОСОБА_5:

- у період з 17.08.2002 року по 29.12.2006 року на обліку значився автомобіль марки ОРEL Omega 2.5 ТD, 1995 р.в., сірого кольору, державний номерний

знак 48650ОН, свідоцтво про реєстрацію ЕІС215091 від 19.11.2002 року (підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу №430 від 16.08.2002р.), який був знятий з обліку для реалізації 29.12.2006 року та 01.02.2007 року перереєстрований на нового власника гр. ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, державний номерний знак НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію

СРБ413218;

- у період з 26.10.2004 року по 07.10.2005 року на обліку значився автомобіль марки СНЕVROLЕТ NIVА 21230 Б, 2004 р.в., сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію ЕІС261763 від 26.10.2004 року (підстава для реєстрації: довідка-рахунок КUС232366 від 23.10.2004р.), який був знятий з обліку для реалізації 07.10.2005 року та 13.10.2005 року перереєстрований на нового власника гр. ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, державний номерний знак ВА71 ПАВ, свідоцтво про реєстрацію КХС706487;

- у період з 08.10.2005 року по 30.10.2007 року на обліку значився автомобіль

марки SAFE Suv СС6460DY, 2005 р.в., чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію КХС554586 від 08.10.2005 року (підстава для реєстрації: довідка-рахунок КІВІ79680 ві06.10.2005р.), який був знятий з обліку для реалізації 30.10.2007 року, та перереєстрований на іншого власника, проживаючого за межами Кіровоградської області. Надати інформацію про даного власника не

можливо у зв’язку з тим що на даний час НБД «Автомобіль» не працює по

технічним причинам.

Вартість вказаного автомобіля на дату його придбання ОСОБА_5 06.10.2005 року, яку за довідкою-рахунком він сплатив становила 104000 грн. (а.с.53 т. 2).

- з 11.03.2014 року по теперішній час на обліку значиться автомобіль марки

FIAT QUBO, 2013 р.в., чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію САТ690303 від 11.03.2014 року (підстава для реєстрації: довідка-рахунок ВІА213050 від 05.03.2014р., ТОВ «Автолідер-Кіровоград»). Вартість автомобіля з ПДВ 173900 грн.;

- з 16.03.2013 року по теперішній час на обліку значиться автомобіль марки

FIAT DOBLO, 2010 р.в., сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію САР886247 від 05.07.2013 року (підстава для реєстрації: довідка-рахунок ААА021608 від 14.03.2013р., ПП «Леон-Поділля»). Вартість 111000 грн. (а.с.232-233 т.1).

Згідно копій видаткової накладної №1106 від 26.06.2013 року та договору купівлі-продажу № НЧ-32 від 26.06.2013 року ОСОБА_5 було придбано автомобіль NISSAN PATHFINDER VSKJVWR51U0512985 за 405430 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.50-52 т.1).

Крім того ОСОБА_5 у спірний період продав належний йому в порядку спадкування будинок за 46000грн (а.с. 229, 230т. 1), працював на посаді заст. директора ТОВ «ЕЛГРАН» і його заробітна плата за період з січня 2000 року по грудень 2005 року складала 121299,28 грн. (а.с.203 т.1)., мав значні заощадження, які були розміщені на банківських рахунках у АТ "ОСОБА_18 ОСОБА_17"(а.с.79-92), ПАТ "Приватбанк" (а.с.112-122 т.2), що підтверджується наявними у матеріалах справи доказах.

Відповідно даних Державного реєстру фізичних осіб ДПАУ ОСОБА_4, адреса проживання, ІНФОРМАЦІЯ_6, в період з 01.01.1998 року по 30.09.2015 року отримувала доходи з наступних джерел: в першому – четвертому кварталах 1998 року отримала 373,20 грн., та в другому кварталі 1999 року отримала 35 грн., місце роботи ТОВ «МПП І К»; з третього кварталу 1999 року по перший квартал 2005 року інформація про доходи відсутня; в другому кварталі 2005 року отримала дохід в сумі 130 грн., в третьому кварталі 2005 року отримала 435 грн., в четвертому 2005 року – 498 грн., в період 2006 року її доходи складають 2025 грн.; в період 2007 року – 2580 грн.; 2008 рік – 2105 грн.; 2009 рік – 3230,40 грн.; 2009 рік – доходи відсутні; 2010 рік – 3058,91 грн.; 2011 рік – 8684,65 грн. виплачено відділом освіти Новоукраїнської РДА; 2012 рік – 14489,63 грн. виплачено відділом освіти Новоукраїнської РДА; за перший – другий квартали 2013 року – 8064,55 грн. виплачено відділом освіти Новоукраїнської РДА, за другий та третій квартали 2013 року - 1113,04 грн. виплачено Новоукраїнським РЦЗ; перший – третій квартали 2014 року – 7190,96 грн. виплачено Новоукраїнським РЦЗ, за четвертий квартал 2014 року – 2600 грн.; за 2015 рік інформація про доходи відсутня (а.с.147-151 т.2).

Відповідно до інформації УПФУ в Новоукраїнському районі Кіровоградської області гр. ОСОБА_4 на обліку в управлінні, як отримувач пенсії, не перебуває (а.с.225 т.1).

При розгляді справи суд першої інстанції не виконав всі вимоги цивільного судочинства, вважав встановленими не доведені обставини, що мають значення для справи, постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії» вказує, що хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень.

Таким чином, суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд дійшов правильного висновку, що спір щодо майна виник після смерті ОСОБА_5, тобто з 16.06.2015 року, а тому трирічний строк позовної давності не сплив.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У зв'язку з викладеним висновок суду про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю без шлюбу і на ці правовідносини розповсюджується дія ст. 74 СК України є передчасним і ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Суд першої інстанції не встановив всі дійсні обставини справи, а саме: наявність спільного ведення господарства, спільного бюджету, спільних витрат на придбання спірного майна, не з'ясував, чим саме підтверджуються ці обставини, які необхідно встановити для застосування ст. 74 СК України.

Колегія суддів вважає, що достатніх належних та допустимих доказів своїх вимог ОСОБА_4 не надала, а суд першої інстанції, не оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, зробив висновки, які грунтуються на припущеннях.

Вирішуючи спір, суд, у порушення ст. ст. 10, 60, 212, 213-215 ЦПК України, не дав оцінки зібраним і дослідженим доказам щодо джерела походження коштів на придбання спірного нерухомого та рухомого майна, не взяв до уваги на надані відповідачами, які є правонаступниками ОСОБА_5, докази наявності у нього достатніх коштів для придбання спірного будинку, автомобілів та іншого рухомого майна за рахунок коштів, отриманих ним від відчуження належного йому на праві особистої приватної власності будинку, інших автомобілів, порявняно високого рівня заробітної плати, грошових заощаджень, які зберігались на банківських рахунках, відсутність доказів щодо одержання позивачем доходів від відчуження належного їй нерухомого або рухомого майна, не достатній розмір підтверджених належними доказами доходів, які були одержані ОСОБА_4 за період 2005-2014 роки, для придбання спірного майна, тому безпідставно дійшов висновку щодо рівності прав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на спірне майно, яке входить до складу спадщини після смерті останнього.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову за його безпідставністю та недоведеністю обставин, на які посилалась позивач в обгрунтування своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім’єю без шлюбу, визнання спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно в порядку виділу частки із спільної сумісної власності та виключення майна зі складу спадщини відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий суддя:

Судді: