Рішення № 70582045, 29.11.2017, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/855/17

Провадження № 2/181/336/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. с.м.т. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Гончаренка О.О.,

з участю секретаря судового засідання Яківець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

29 вересня 2017 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулось ПАТ КБ «Приват Банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області, №181/855/17 від 26 жовтня 2017 року, ухваленого у справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, було задоволено позовні вимоги в повному обсязі та стягнуто судові витрати.

08 листопада 2017 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до неї про стягнення заборгованості, яка ухвалою суду від 15 листопада 2017 року була задоволена, заочне рішення суду за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 грудня 2011 року з ОСОБА_1 було укладено договір б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі 4800,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік з суми залишку заборгованості по кредиту. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, підтверджується підписом у заяві.

Позивач зазначає, що в цьому випадку сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, якою визначений порядок і умови укладення договору приєднання. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

У порушення норм ст.ст.526, 527, 530, 599, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв’язку з чим станом на 31 липня 2017 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 36589,76 гривень, яка складається з наступного:

-1484,62 гривень - заборгованість за кредитом,

-29024,37 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом,

-3862,21 гривень - заборгованість за пенею та комісією,

-500 гривень - (штраф) фіксована частина,

-1718,56 гривень - процентна складова.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену вище заборгованість на користь ПАТ КБ «Приват Банк» та судові витрати.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Згідні на заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Позов підтримують повністю. Після скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку від позивача, належним чином повідомленого про час та дату розгляду справи, інших заяв не надходило.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій також зазначила, що 07 грудня 2011 року з ПАТ КБ «Приват банк» уклала договір №б/н, умови та правила надання банківських послуг вона не підписувала, 09 вересня 2013 року останній раз добровільно сплатила за кредитом кошти в сумі 760 гривень, про відрахування, яке відбулося 12 червня 2014 року їй невідомо. Позивач з вимогою про стягнення з неї заборгованості звернувся після спливу трьохрічного строку позовної давності, а тому просить суд застосувати її до спірних правовідносин та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:

Згідно свідоцтва про шлюб серії I-КИ №325002, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 05 грудня 2015 року, актовий запис №107, ОСОБА_1 внаслідок реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 змінила прізвище на «Марченко».

Дійсно, відповідно до умов кредитного договору №б/н від 07 грудня 2011 року

ОСОБА_1 від ПАТ КБ «Приват Банк» отримала кредит у розмірі 4 800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

За розрахунком заборгованості за договором б/н від 07 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» та клієнтом ОСОБА_1 вбачається, що остання станом на 31 липня 2017 року має перед позивачем заборгованість у розмірі 36589,76 гривень, з яких: 1484,62 гривень - заборгованість за кредитом, 29024,37 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3862,21 гривень – заборгованість за пенею та комісією, а також відповідно до п.2.1.1.7.6. умов та правил надання банківських послуг штраф 500 гривень фіксована частина та 1718,56 гривень – процентна складова.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, вбачається порушення умов кредитного договору з боку відповідача, проте суд приймає рішення у відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України, за якою позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач по справі заявила про застосування позовної давності в своїй заяві.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Згідно штампу Межівського районного суду Дніпропетровської області вх.№2588/17 від 29 вересня 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права лише 29 вересня 2017 року, позовна заява датована 14 вересня 2017 року, тобто подана зі спливом трирічного строку.

Встановлений п.1.1.7.31. Умов та правил надання банківських послуг збільшений строк позовної давності у 50 років по вимогам про стягнення кредиту та відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів за даним договором, суд не приймає до уваги, оскільки за змістом ч.1 ст.259 ЦК України встановлена законом позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін шляхом укладання договору про це у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, встановлений у п.1.1.7.31 Умов збільшений строк позовної давності у 50 років по вимогам про стягнення кредиту та відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором суд не приймає до уваги, оскільки за змістом ч.1 ст.259 ЦК України встановлена законом позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін шляхом укладання договору про це у письмовій формі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 04 листопада 2015 року у справі №6-1926цс 15, що в силу вимог ч.2 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог

ПАТ КБ «Приват Банк» слід відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 257, 258, 261, 610, 625, 634, 642, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11,60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 07 грудня 2011 року в сумі 36589 (тридцяти шести тисяч п’ятисот вісімдесяти дев’яти) гривень 76 копійок, з яких: 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 62 копійки – заборгованість за кредитом, 29024 (двадцять дев’ять тисяч двадцять чотири) гривні 37 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 21 копійка – заборгованість за пенею та комісією, штраф 500 (п’ятсот) гривень фіксована частина та 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) гривень 56 копійок – процентна складова, відмовити в повному обсязі у зв’язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.