Ухвала суду № 70582, 14.08.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10 серпня 2006 року

Справа № 2-25/5737-2006А

м. Севастополь

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Волкова К.В.,

Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АвтономнійРеспубліці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 15.05.2006 по справі № 2-25/5737-2006А

за позовом спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАрома" (вул. Сімферопольська, 32, Бахчисарай, 98403)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АвтономнійРеспубліці Крим (вул. Сімферопольська, 3, Бахчисарай, 98403)

про спонукання до списання безнадійного податкового бургу в сумі 227399,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ІнтерАрома” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про спонукання Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим списати безнадійний податковий борг зі сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 182.356,41 грн., податку на додану вартість у сумі 7.867,78 грн., фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 23.643, 58 грн. станом на 31 грудня 2004 року, штрафних санкцій –1.371,95 грн., пені –12.159,75 грн. у зв’язку з форс-мажорними обставинами.

У ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог у частині спонукання списати безнадійний податковий борг з податку на додану вартість та уточнив суму податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб (а.с. 77).

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим позов задоволено частково. На відповідача покладено обов’язок списати податкову заборгованість позивача з податку з доходів фізичних осіб у сумі 185.529,77 грн., фіксованому сільськогосподарському податку у сумі 23.643,58 грн. В частині списання податку на додану вартість у сумі 7.867,78 грн. позовні вимоги залишені без розгляду. В іншій частині у позові відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що станом у 2004 році позивач мав податковий борг з податку з доходів фізичних осіб та фіксованого сільськогосподарського податку, який не сплатив у зв’язку з форс мажорними обставинами, що підтверджено висновками Торгово-промислової палати України, а тому відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” такий борг підлягає списанню. Штрафні санкції у сумі 1.371,95 грн. не підлягають списанню як податковий борг, тому що застосовані до позивача у зв’язку з порушенням податкового законодавства. Податковий борг з прибуткового податку у сумі 283,59 грн. виник згідно з рішенням від 22 листопада 2004 року та не може бути списанний у зв’язку з форс-мажорними обставинами квітня 2004 року. Також не підлягає списанню пеня у сумі 11.876,16 грн., тому що не має доказів її узгодження.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову у частині задоволення позовних вимог скасувати, у задоволенні позову відмовити, вважаючи постанову прийнятою з порушення норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що податкові борги, які просить списати позивач, не знаходяться у причинно-слідчому зв’язку з форс-мажорними обставинами.

Заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло.

Розпорядженням керівництва суду змінювався склад колегії, яка визначена: головуючий суддя Голик В.С., судді Дугаренко О.В., Волков К.В.

Сторони не скористались наданим правом на участь у судовому засіданні, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи у межах апеляційної скарги, встановила наступне.

У 2004 році позивач мав податковий борг з прибуткового податку:

- зі станом на 1 липня 2004 року у сумі 22.611 грн., а також за період з 1 липня 2003 року по 30 червня 2004 року несвоєчасно перерахував податок у сумі 148.54526 грн., що підтверджується актом № 242/03335178/23-1 від 18 листопада 2004 року (а.с. 68, 74),

-зі станом на 1 січня 2005 року у сумі 185.529,77 грн., що підтверджується довідкою від 17 квітня 2006 року (а.с. 73).

Згідно з актом звірки розрахунків з бюджетом станом на 31 грудня 2005 року позивач має податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, нарахованого у 2001 році у сумі 23.643,58 грн. (а.с. 60).

Вказані податки позивачем не сплачені у зв’язку з форс-мажорними обставинами, у тому числі 3-5 квітня 2004 року і 2 червня 2005 року, що підтверджено висновками Торгово-промислової палати України №2033/05-4 і №2017/05-4 від 17 травня 2004 року і №1927/05-4 від 3 серпня 2005 року, несприятливі погодні умови (тривалі морози), що привело до загибелі посівів сільськогосподарських культур (а.с. 32-34);

Як слідує з матеріалів справи (а.с. 25-26, 84) позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про списання податкового боргу у зв’язку з вказаними форс-мажорними обставинами.

25 серпня 2005 року за вих. № 2275/10/24 відповідач відмовив у проведенні списання, тому що дія п.п. 18.2.1 статті 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зупинена на 2005 рік.

Як слідує з довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності позивача є вирощування сільськогосподарських культур (а.с. 23).

Відповідно до підпунктів 18.2.1 і 18.2.3 пункту 18.2 статті 18 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (із змінами, далі Закон України N2181-III) підлягає списанню безнадійний податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Закону платниками податків є юридичні особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки.

Частиною 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” N13-92 від 26 грудня 1992 року (який діяв на час оподаткування і надання заяви про списання) такий обов’язок нараховувати, утримувати і перераховувати до бюджету прибутковий податок з громадян покладений на підприємства всіх форм власності, які проводять виплати доходів.

Тобто позивач у розумінні Закону України №2181-Ш є платником податку, а несплачений у встановлений статтею 10 названого Декрету строк податок є податковим боргом.

На можливість списання податкового боргу з прибуткового податку з громадян також вказано у листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності №06-10\10-570 від 29 квітня 2004 року (а.с. 12) та у Порядку списання та розстрочення податкового боргу, пов'язаного з виплатою заробітної плати негрошовою формою розрахунків шляхом взаємозаліку заборгованості по позиках та/або товарному кредиту, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N425 від 5 вересня 2003 року, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2003 року за N828/8149.

На підставі підпункту 18.2.3 Закону України №2181-Ш податкові органи зобов’язані здійснювати щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Такий порядок був затверджений наказом Державної податкової адміністрації України №103 14 березня 2001 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за №16\6304.

Згідно з пунктами 3.4 та 4.2 цього Порядку (із змінами на час надання заяви про списання податкового боргу) днем виникнення безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), вважається дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

15 вересня 2003 року набрало законну силу рішення господарського суду міста Києва від 5 червня 2003 року у справі №25\166, яким визнана недійсним вказана норма Порядку (а.с. 70-73).

3 листопада 2004 року наказом Державної податкової адміністрації України №629 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за N1452/10051) до Порядку у зв’язку з вказаним судовим рішенням внесені зміни, у тому числі пункт 4 Порядку доповнений підпунктом 4.6, який встановив особовий порядок списання податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб та фіксованого сільськогосподарського податку.

Так, списанню підлягає борг з податку з доходів фізичних осіб, який знайшов відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).

Відносно фіксованого сільськогосподарського податку - списанню підлягає податковий борг, що виникає у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.

Таким чином, відповідач, як на час надання позивачем заяви про списання податкового боргу, так і після цього був зобов’язаний списати податковий борг з прибуткового податку з громадян і фіксованого сільськогосподарського податку. Зміни до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків стосувались лише визначення розміру податкового боргу, що підлягав списанню.

Апеляційний господарський суд вважає неспроможними доводи відповідача про неможливість списання податкового боргу через приписи пункту 22 статті 73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” N2285-IV від 23 грудня 2004 року. Обов’язок списати податковий борг виник до 2005 року, податковий орган порушив права позивача на списання безнадійного податкового боргу, а тому таке право підлягає захисту у судовому порядку і обмежень до цього вказаний Закон не передбачає, тому що регулює бюджетні знаходження та видатки у 2005 році.

Цей висновок також підтверджується листом Міністерства фінансів України № 31-173000-2-4/1948 від 25 березня 2005 року та листом Державної податкової адміністрації України № 12/2/24-1110 від 18 січня 2005 року, згідно з якими у 2005 році підлягає списанню борг, що виник до 2005 року, у тому числі за висновками Торгово-промислової палати України, отриманим у 2005 році .

Апеляційний господарський суд вважає, що виникли у позивача форс-мажорні обставини є головною причиною, яка неминучі привела до неможливості погасити податковий борг з прибуткового податку у сумі 185.529,77 грн. та фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 23.643,58 грн., , тому що форс-мажорні обставини привели до прямих збитків позивача, неотримання доходу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади (яким є відповідач) повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією і законами України.

На підставі вказаного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального права, інших підстав для скасування (зміни) рішення суду не має.

Керуючись статтями 24, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2006 у справі № 2-25/5737-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді К.В. Волков

О.В. Дугаренко