Ухвала суду № 70581748, 29.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на постанову Київського районного суду м.Одеси від 03 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 липня 2017 року ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління ПФУ в м.Одесі, в якому просила визнати протиправною відмову управління ПФУ в призначені, нарахуванні та виплаті пенсії від 20.07.2017 року № 299/Б-11; зобов'язати Центральне об'єднане управління ПФУ призначити та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, обчисленому на підставі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови Центрального об'єднаного управління ПФУ в м.Одесі щодо призначення позивачу пенсії за віком.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що підстави для призначення пенсії позивачу відсутні.

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 03 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України, у зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_2 є громадянкою України, документована паспортом України для виїзду за кордонта прийнята на консульський облік в Мюнхені (Німеччина) 02 липня 2004 р., де постійно проживає.

17 липня 2017 року позивач звернулась до управління ПФУ з заявою про призначення їй пенсії за віком.

Листом від 20.07.2017 року № 299/Б-11 управління ПФУ відмовило позивачу у призначенні пенсії, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку в управлінні ПФУ. Крім того, угоди між Україною та Німеччиною про пенсійне забезпечення громадян України, які проживаються на території Німеччини не укладено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право громадянина на призначення пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Дійсно, ч.1 ст.92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Разом з тим, статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Судова колегія враховує, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_2, позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, останнім місцем реєстрації позивача в Україні було вул. Адмірала Лазарєва, буд.50, м.Одеса.

У пп.4 п 2.1 Розділу 2 Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) заявника.

Згідно з пунктом 2.9 Розділу 3 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

За приписами п.2.22 Розділу 3 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що позивач, у розумінні Закону України "Про громадянство України" є громадянкою України, що підтверджується її паспортом громадянина України для виїзду за кордон, і у відповідності до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності відповідного страхового стажу набула право на отримання пенсії за віком.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Зважаючи на вищу юридичну силу Конституції України поряд із Законом України "Про пенсійне забезпечення" і більш пізнє прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до положень якого позивач має право на призначення пенсії на підставі положень статті 26 цього Закону не залежно від місця проживання, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірність відмови управління ПФУ у призначення пенсії через постійне місце проживання в Німеччині.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014р. (заява № 10441/06), зазначив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. В зв'язку з цим ЄСПЧ прийшов до висновку, що заявника частково або повністю позбавили певної матеріальної допомоги на дискримінаційній підставі та мало місце порушення ст.14 Конвенції у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу.

Враховуючи, що позивач в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та в спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, звернулася за призначенням пенсії, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права, в даному випадку, буде зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, згідно поданої заяви від 17.07.2017 року.

Апеляційна скарга не містить нових правових обгрунтувань, ніж ті, що зазначені у запереченнях проти позову.

Враховуючи достатність та належність доказів, які підтверджують право позивача на призначення йому пенсії за віком, судова колегія вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м.Одеси віл 03 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко