Ухвала суду № 70581547, 24.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8251/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Українсько-німецького спільного підприємства ,,Львів-Трейдинг до державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

03 травня 2017 року Українсько-німецьке спільне підприємство ,,Львів-Трейдинг звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління ДФС у м. Києві за №0004554000 від 30 листопада 2016 року, яким до підприємства застосовані штрафні санкції в розмірі 2380,00 грн..

Постановою від 22 червня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення є помилковими, оскільки під час перевірки встановлено неподання Українсько-німецьким спільним підприємством ,,Львів-Трейдинг податкових декларацій акцизного податку за березень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року, чим порушені вимоги п.п. 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу II Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу.

Згідно з даними інформаційних баз ГУ ДФС у м. Києві підприємство ,,Львів-Трейдінг мало діючі ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії з 22.05.2015 по 20.05.2016 та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 29.05.2015 по 28.05.2016.

Тому, на думку відповідача, в силу приписів п. 49.2-1 ст. 49 Податкового кодексу України позивач зобовязаний за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації акцизного податку незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, яке проводиться в режимі відеоконференції, підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної 30 листопада 2016 року камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку Українсько-німецького спільного підприємства ,,Львів-Трейдинг, оформленої актом №14229/26-58-40-30/14287844, державна податкова інспекція у Соломянському районі ГУ ДФС у м.Києві 30 листопада 2016 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0004554000, яким застосувала до позивача штрафні санкції у розмірі 2380,00 грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що під час перевірки встановлено порушення п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме: неподання українсько-німецьким спільним підприємством ,,Львів-Трейдінг податкових декларацій акцизного податку за березень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство позивача не є платником акцизного податку, а тому у нього не виникає обовязку складати та подавати податкові декларації акцизного податку до контролюючого органу.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 14.1.4 та 14.1.145 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції); підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Платником акцизного податку є особа - субєкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (підпункт 212.1.11 пункту 212.1 ст. 212 ПК України).

За змістом підпункту 213.2.1 пункту 213.2 ст. 213 ПК України операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню: вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України. Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що підприємство позивача здійснює виключно продаж товарів, у тому числі і підакцизних, через мережу власних магазинів безмитної торгівлі.

Частина 1 статті 140 Митного кодексу України передбачає, що безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 141 Митного кодексу України у митний режим безмитної торгівлі поміщуються іноземні та українські товари, які ввозяться з-за меж митної території України або вивозяться з митної території України (частина 1).

Іноземні товари поміщуються у митний режим безмитної торгівлі з умовним звільненням від оподаткування митними платежами (частина 3).

Поміщення українських товарів у митний режим безмитної торгівлі для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів (ч.4).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що метою діяльності магазинів безмитної торгівлі є реалізація товарів для їх подальшого експорту громадянами за межі митної території України, а товари поміщені у режим безмитної торгівлі прирівнюються до експорту таких товарів, а тому за операціями із реалізації підакцизних товарів через магазини безмитної торгівлі акцизний податок не сплачується.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України (порушення вимог якого,на думку відповідача допустив позивач) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом ст. 223 ПК України базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю (пункт 223.1).

Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.51, 215.3.52, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу (пункт 223.2).

Відповідно до пунктів 1 та 3 розділу ІІІ ,, Подання Декларації до контролюючих органів Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26.09.2016 № 841) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 105/26550, платник самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у Декларації. Платником заповнюються лише відповідний розділ і додатки до Декларації, які відповідають виду господарської діяльності платника, виду підакцизних товарів (продукції). Якщо платник є одночасно платником акцизного податку за різними видами господарської діяльності згідно зі статтею 212 Кодексу, він подає одну Декларацію з відповідними розділами та додатками до неї.

У затвердженій зазначеним наказом формі декларації акцизного податку відсутні розділи і додатки, відповідають виду господарської діяльності підприємства позивача а саме: безмитній торгівлі.

Враховуючи вказані норми податкового законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими та вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності у позивача обовязку подавати щомісячно контролюючому органу декларацію з акцизного податку, оскільки підприємство позивача, здійснюючи продаж підакцизних товарів виключно через мережу власних магазинів безмитної торгівлі, в силу приписів підпункту 213.2.1 пункту 213.2 ст. 213 ПК України не є платником акцизного податку.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі № 813/1688/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_3

Ухвала в повному обсязі складена 28 листопада 2017 року.