Ухвала суду № 70581518, 28.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2017 року про відмову в забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування, -

встановив:

30.08.2017 позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про забезпечення позову у якому просить суд вжити заходи забезпечення позову до ухвалення судового рішення у цій справі шляхом зупинення дії рішення Коломийської міської ради від 17.08.2017 в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, заборонити ОСОБА_3 встановлювати огорожу на спірній земельній ділянці або будь-яке інше використання землі для розташування на ній будь-яких речей та предметів, накласти арешт на цю земельну ділянку.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.09.2017 у забезпеченні позову відмовлено.

Із цією ухвалою суду не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову ухвалу про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження земельної ділянки або встановлення на спірній землі будівлі або споруд, розміщення інших предметів або обладнання, а тому у разі задоволення позову необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення попереднього становища земельної ділянки.

Враховуючи те, що справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином про нього повідомлені, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку, що підстави для забезпечення позову відсутні, оскільки жодних прав на земельну ділянку, на яку ОСОБА_2 претендує, нею не набуто і не надано достатніх доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в адміністративній справі або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, в разі забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення рішення про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки та заборони їй вчиняти будь-які законні дії на цій ділянці та накладення арешту на неї, існує очевидна небезпека заподіянню шкоди правам та законним інтересам третій особі, яка відповідно до положень ЗК України вправі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд без заподіяння шкоди сусіднім землекористувачам.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно із частинами 3 та 4 цієї ж статті, способами забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам. При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Проте, аналіз поданого клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та матеріалів справи свідчить про те, що жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також щодо наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, позивачем не представлено.

Сам факт оскарження позивачем актів індивідуальної дії (рішення), не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Також, під час вирішення цього клопотання необхідно враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки рішення Коломийської міської ради, яке позивач просить зупинити стосується прав та інтересів інших осіб, зокрема, ОСОБА_3

Щодо посилання позивача на наявність ознак протиправності винесення рішення Коломийської міської ради від 17.08.2017 в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, то суд апеляційної інстанції зазначає, що надавши правову оцінку цьому акту на стадії вирішення питання про забезпечення позову, суд першої інстанції тим самим фактично вирішить спір по суті, без дотримання принципу диспозитивності і змагальності сторін.

Таким чином, оцінюючи в сукупності наведене, приймаючи до уваги характер розглядуваного спору, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлене позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволеним бути не може, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2017 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 346/1131/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.