Ухвала суду № 70581461, 21.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8722/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор» (далі - ТОВ «Фактор») звернулося в суд із адміністративним позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Хустська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області), у якому просить визнати недійсним повністю податкове повідомлення-рішення від 05.06.2009 № 0000302350/0, яким визначено розмір грошових зобов'язань на суму 71997,60 грн, від 05.06.2009 № 0000312350/0 в частині нарахування податкових зобов'язань по ПДВ на суму 166187,30 грн, в т.ч. за основним платежем - 109686 грн та 56501,30 грн штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при проведенні позапланової перевірки відповідачем було неправомірно визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню і така перевірка проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі від 05 червня 2009 року № 0000302350/0 повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі від 05 червня 2009 року № 0000312350/0 в частині визначення податкового зобов'язання на суму 99471,00 грн. У задоволенні решту позовних вимог відмовлено.

Із цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що за результатами проведеної позапланової перевірки, податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Фактор» вимог чинного на той час законодавства, а тому ДПІ в Іршавському районі Закарпатської області правомірно збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок прийняття податкових-рішень від 05 червня 2009 року № 0000302350/0 та № 0000312350/0 в частині нарахування податкових зобов'язань на суму відповідно 71996,60 грн (податку на прибуток), 192305,30 грн (податок на додану вартість).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

Представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити участь у розгляді справи свого представника. Однак, це клопотання задоволеним бути не може, оскільки воно не підтверджене жодними доказами. Крім того, виходячи з положень ч. 4 ст. 196 КАС України присутність осіб, які беруть участь у справі, є не обов'язковою та судом така обов'язковою не визнавалася, а відкладення справи, призведе до необґрунтованого затягування апеляційного розгляду, коли таку може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та наданих письмових пояснень позивача викладених у позовній заяві.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПА у Закарпатській області, ДПІ у Іршавському районі у Закарпатській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фактор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009.

За результатами перевірки позивача, контролюючим органом складений акт № 756/23-50/02770392 від 29.05.2009. Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення вимог:

1) пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 50610, 00 грн, у тому числі по періодах: 2 квартал 2007 року сума 2750,00 грн; 3 квартал 2007 року 9375,00 грн; 4 квартал 2007 року 9375,00 грн; 1 квартал 2008 року 9523,00 грн; 2 квартал 2008 року 10212,00 грн; 3 квартал 2008 року 9375,00 грн;

2) пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п .7.3 ст.7 та п. 9.8 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 127098,00 грн, в тому числі по періодах: квітень 2006 року 10244,00 грн; серпень 2006 року 69021,00 грн; вересень 2007 року 7500 грн; грудень 2007 року 7500 грн; лютий 2008 року 7618 грн; червень 2008 року 7500 грн, липень 2008 року сума 7500,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Іршавському районі Закарпатської області винесено податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2009 року № 0000302350/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 71997,60 грн, в т.ч. за основним платежем - 50610,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21387,60 грн та № 0000312350/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192305,30 грн, в т.ч. за основним платежем 127098,00 грн, та за штрафними санкціями 65207,30 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств згідно податкового повідомлення-рішення № 0000302350/0 від 05.06.2009 у сумі 71997,60 грн та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000312350/0 в частині податкового зобов'язання у розмірі 99471, 00 грн та не спростовано доводів позивача щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень в цій частині і як наслідок частково задовольнив позовні вимоги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94- ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону; доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди); доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону 334, валовий доход включає доходи з інших джерел, зокрема, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Як встановлено судом першої інстанції, перевіркою при визначенні суми заниження податку на прибуток встановлено його заниження на суму 202436, 00 грн.

Вказана сума складається із сум попередньої оплати за товарно-матеріальні цінності 188086,00 грн від ПП Запотічної, ПП Устич та суми 14350,00 грн, яка не повернена у звітних періодах.

Однак, як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових касових ордерів, такими підтверджуються суми попередньої оплати за не відвантажені товарно-матеріальні цінності, що були повернуті ПП Запотічній в розмірі 75589,00 грн та ПП Устич - 112497,00 року (а.с. 37-61, том 1).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані суми не є валовим доходом підприємства.

Також, проведеною перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи» показників за період з 01.04.2006 по 31.03.2009 контролюючим органом встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи» на суму 14350,00 грн, так зокрема не враховано безповоротні фінансові допомоги, отримані підприємством відповідно у ІІ кварталі 2007 на суму 11000,00 грн та у ІІ кварталі 2008 року на суму 3350,00 грн, що надійшли на розрахунковий рахунок від ТОВ «ПІК», які станом на 31.03.2009 не закриті. Як зазначено в акті перевірки, на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із отримання банківських відсотків на залишки коштів на розрахункових рахунках.

Наявними у матеріалах справи відомостями про банківські операції та відомостями про залишки грошових коштів на розрахункових рахунках підтверджено, що за період з 01.04.2006 по 31.03.2009 були нараховані відсотки тільки КБ ПАТ «Приватбанк» за користування коштами підприємства, які були зараховані на поточний рахунок ТОВ «Фактор» в сумі 29,55 грн. Вказані кошти обліковуються на бухгалтерський рахунок 73 «Інші фінансові доходи», субрахунок 732 «Відсотки одержані».

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач з залишку на рахунку в сумі 29,55 грн не міг отримати доходу у розмірі 71997,60 грн, як визначив відповідач у податковому зобов'язанні з податку на прибуток приватних підприємств.

З огляду на викладене, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2009 року № 0000302350/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 71997,60 грн - є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення рішення від 05 червня 2009 року № 0000312350/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання та у випадках, виключний перелік якого був визначений у цій статті Закону.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Фактор» визнано банкрутом, відповідно до постанови господарського суду Закарпатської області від 09.09.2008. На період анулювання реєстрації (30.09.2008) на балансі підприємства знаходились товарні залишки на суму 79180 грн, щодо яких був нарахований податковий кредит в минулих періодах. Підприємством за січень 2009 року було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійно виправлених помилок за № 24 від 16.01.2009, де самостійно нараховано суму ПДВ 5621 грн з умовної реалізації на товарні залишки, які знаходились на балансі підприємства на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ та нарахована самостійно сума штрафу в сумі 281 грн.

У порушення вказаних норм ТОВ «Фактор» на день анулювання реєстрації свідоцтва платника ПДВ не проведено умовний продаж залишків ТМЦ за звичайними цінами, щодо яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позивачем занижено об'єкт оподаткування податку на додану вартість за вересень 2008 року в сумі 10215,00 грн, чим порушено вимоги п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якими передбачено, що підприємство зобов'язано було визнати умовний продаж товарних залишків за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за вересень 2008 року на суму по залишках товарно-матеріальних цінностей в сумі 79180 грн, з яких сума ПДВ становить 15836 грн, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000312350/0 від 05 червня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання у сумі 10215,00 грн винесено податковим органом правомірно.

При цьому, як зазначено в акті перевірки, при формуванні об'єкта оподаткування податку на додану вартість не враховано платежі, що надійшли на розрахунковий рахунок товариства, як попередня оплата від замовників і які станом на 31.03.2009 (останній день періоду, що підлягав перевірці) не закриті відповідною реалізацією в сумі 188086,00 грн Всього до складу об'єкта оподаткування податком на додану вартість не включено таких платежів в сумі 37618, 00 грн (188086,00 грн х 20 %).

Однак, суми попередньої оплати за не відвантажені товарно-матеріальні цінності були повернуті ПП Запотічній 75589,00 грн та ПП Устич 112497,00 грн, а тому судом першої інстанції правильно зазначено, що відсутні підстави для донарахування позивачу суми 37618,00 грн податку на додану вартість.

Щодо нарахування позивачу суми 61853,00 грн на суму внеску до статутного фонду іншого підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Визначення понять «поставка товарів» та «поставка послуг» наведені у п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Згідно з пунктами 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п. 1.8 с. 1 Закону № 334, корпоративні права - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

З системного аналізу правових норм вбачається, що поняття «товари» і «корпоративні права» законодавчо визначені як окремі поняття, у зв'язку з цим господарські операції платника податку з корпоративними правами, у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не є операціями з поставкою товарів та мають іншу правову природу, саме внесок до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права не є операціями з поставки товарів.

Перевіркою проведеною контролюючим органом встановлено, що на підставі Протоколу зборів учасників № 14 від 25 липня 2006 року збільшено частку ТОВ «Фактор"» в статутному фонді ТОВ «Фактор тойс» (частка в статутному фонді підприємства становить 50,58 %) за рахунок передачі нерухомості та технологічного обладнання, що розташовані в м. Іршава по вул. Федорова, 36 та вартість якого складає 309 266,66 грн. За наслідками перевірки виявлено заниження об'єкта оподаткування податку на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 61853 грн (309266 х 20 %), як результат порушення платником вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні підстави для донарахування суми 61853,00 грн на суму внеску до статутного фонду.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про необґрунтованість винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000312350/0 від 05 червня 2009 року в частині визначення податкового зобов'язання на суму 99471,00 грн та як наслідок правомірного його скасування в цій частині.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі № 2-а-3456/09/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін

Ухвала в повному обсязі складена та підписана 27.11.2017.