Ухвала суду № 70581337, 27.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 760/8569/17 Головуючий у 1-й інстанції: Усатова І.А. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Літвіної Н.М., Шелест С.Б., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу, згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ №975 від 25.12.2013, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року позовну заяву було залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду передбаченого ч. 5 ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Суд першої інстанції встановив, що листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 27.02.2017 №248/3/6/687 було повідомлено представника позивача про результати розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги позивача, та вважаючи його таким, на підставі якого відповідачем може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, суд першої інстанції прийняв рішення про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з порушенням останнім місячного строку звернення до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції не погоджується таким з висновком суду першої інстанції, оскільки, в розумінні ч. 5 ст. 99 КАС України, оскаржуване позивачем рішення Міністерства оборони України не є рішенням, на підставі якого, може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів з позивача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на відсутність жодних правових підстав розцінювати рішення відповідача, як таке, за яким може бути звернено стягнення певних грошових коштів з позивача, а відтак, застосування до позовної заяви положення ч. 5 ст. 99 КАС України, є безпідставним.

Отже, в даному випадку адміністративний позов може бути подано в строк, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, який, в явою чергу, позивач не порушив, адже про порушення своїх прав останній дізнався в лютому 2017 року, а до суду звернувся 17.05.2017 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами першою, другою статті 8 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки висновки суду першої інстанції є помилковими та порушують право особи на судовий захист.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а відтак ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.М.Літвіна

суддя С.Б.Шелест