Ухвала суду № 70581228, 28.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15726/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

За участі представників:

Позивача: Дрозд О.М.; Карпов Л.М.; Щербак О.Г.;

Відповідача: Івченко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Довіра та Гарантія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.17р. у справі №826/15726/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Довіра та Гарантія» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію відповідача від 04.08.16р. №175/5/10/26-15-13-03-13;

зобов'язати відповідача надати позивачу нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.17р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що оспорювана податкова консультація є актом індивідуальної дії, порушує права та інтереси Товариства, висновки податкового органу, які лягли в основу податкової консультації, суперечать податковому законодавству України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції, між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» було укладено договір банківського рахунку юридичної особи від 03.02.16р. №26503001154478.

Відповідно до п. 2.1.4 договору, Банк взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахункові операції позивача відповідно до чинного законодавства України.

05.04.16р. позивач надав Банку, а Банк отримав натупні платіжні доручення:

- №1 від 05.04.16р. на суму 300 000 грн. (щодо сплати єдиного соціального внеску в розмірі 22% за 2016 рік);

- №2 від 05.04.16р. на суму 300 000 грн. (щодо сплати єдиного соціального внеску у розмірі 22 % за 2016 рік);

- №3 від 05.04.16р. на суму 300 000 грн. (щодо сплати єдиного соціального внеску у розмірі 22 % за 2016 рік);

- №4 від 05.04.16р. на суму 200 000 грн. (щодо сплати єдиного соціального внеску у розмірі 22 % за 2016 рік);

- №5 від 05.04.16р. на суму 200 000 грн. (щодо сплати єдиного соціального внеску у розмірі 22 % за 2016 рік);

- №6 від 05.04.16р. на суму 200 000 грн. (щодо сплати єдиного соціального внеску у розмірі 22 % за 2016 рік);

- №7 від 05.04.16р. на суму 200 000 грн. (щодо сплати єдиного соціального внеску у розмірі 22 % за 2016 рік);

- №7 від 05.04.16р. на суму 200 000 грн. (щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% за 2016 рік);

- №8 від 05.04.16р. на суму 300 000 грн. (щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% за 2016 рік);

- №9 від 05.04.16р. на суму 300 000 грн. (щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% за 2016 рік);

- №10 від 05.04.16р. на суму 300 000 грн. (щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% за 2016 рік);

- №11 від 05.04.16р. на суму 200 000 грн. (щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% за 2016 рік);

- №12 від 05.04.16р. на суму 200 000 грн. (щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% за 2016 рік);

- №13 від 05.04.16р. на суму 300 000 грн. (щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% за 2016 рік).

У той же день, 05.04.16р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №234 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних».

На виконання зазначеної постанови НБУ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.16р. №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з вказаним рішенням розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05 квітня 2016 р. до 04 травня 2016 р. включно.

08.04.16р. платіжні доручення позивача були повернуті Банком без виконання, що підтверджується відміткою Банку на зворотньому боці платіжних доручень.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві з листом від 11.07.16р. №11072016/1 про надання індивідуальної консультації, у якому просив надати письмову індивідуальну консультацію з наступного питання: «Чи може страхова компанія не сплачувати податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок за періоди, наступні за квітнем 2016 року до тих пір, поки сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску в таких наступних періодах не перевищить суму податку та внеску, сплачених у квітні 2016 року?» (а.с.121-123).

При цьому, позивач покликався на те, що в силу положень ст. 129 Податкового кодексу України, обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з моменту подання платником податку до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до відповідного бюджету на відповідний рахунок територіальних органів Державної казначейської служби України грошових коштів з рахунку платника за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

Тому, на переконання позивача, Страхова компанія повністю та належним чином виконала обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 800 000 грн. за 2016 рік та єдиного соціального внеску за 2016 рік на загальну суму 1 700 000 грн., а отже має право не сплачувати грошові зобов'язання за періоди наступні за квітнем 2016 року до тих пір, поки сума нарахованого з доходів фізичних осіб та єдиного внеску в таких наступних періодах не перевищить суму податку та внеску, сплачених у квітні 2016 року.

За результатами розгляду вказаного листа, Головним управлінням ДФС у м. Києві надано податкову консультацію від 04.08.16р. №175/5/10/26-15-13-03-13 (а.с.13-16), у якій роз'яснила, зокрема, те, що незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, Кодекс не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу. У разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов'язання або податковий борг не можуть вважатися погашеними.

У зв'язку з цим, для підтвердження сум надлишково сплачених коштів, а також для уникнення виникнення заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ІС «Податковий Блок» запропоновано позивачу звернутись до районної ДПІ ГУ ДФС у м. Києві за місцем обліку платника для звіряння сум переплат.

Вважаючи вказану податкову консультацію такою, що суперечить податковому законодавству України, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкова консультація надана у відповідності до вимог Податкового кодексу України та не містить суперечностей з податковим законодавством.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Надання податкових консультацій та наслідки їх застосування врегульовані главою 3 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2. цієї ж норми).

Згідно п. 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, з наведених правових норм випливає, що податкова консультація, як спосіб роз'яснення практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, надається останнім з метою допомоги конкретному платнику податків у процесі реалізації ним податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності.

Мета податкової консультації викласти (роз'яснити) платнику податків офіційне розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування, з метою забезпечення правильної одностайної реалізації норми в усіх випадках, на які вона розрахована.

Податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, що має певні правові наслідки для платника податків, як відтак може бути оскаржена до суду.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись субґєктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого субґєкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення субґєкта вланих повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Тобто, правовий акт індивідуальної дії повинен ґрунтуватися на оцінці відповідно до закону обставин, що мають значення у конкретній ситуації, не містити суперечностей нормам або змісту відповідного податку та, у будь-якому разі, має бути вмотивованим.

У даному випадку, оспорювана податкова консультація відповідає критеріям правового акта індивідуальної дії, як того вимагає закон, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 38.2 статті 38 Податкового кодексу України регламентує, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до п. 9.3 статті 9 Кодексу зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів також здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України установлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п. 129.7 ст. 129 Податкового Кодексу України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Отже, наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Контролюючий орган не застосовує до суб'єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперахування) податків, зборів, платежів до бюджетів та державних цільових фондів з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання НБУ економічних нормативів такого банку.

Тобто, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Поряд з цим, стаття 36 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає наслідки запровадження тимчасової адміністрації з дня її введення. Так, відповідно до частини 1 указаної норми з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Тобто, позивач не міг не бути необізнаним у запровадженні тимчасової адміністрації, відомості про що офіційно опубліковані, яка введена саме з дня, коли позивач надав до банку вищевказані платіжні доручення. Запровадження тимчасової адміністрації, у свою чергу, виключає виконання банком доручень клієнтів банку на перерахування коштів.

За таких обставин, саме по собі формальне подання платником платіжних доручень до Банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, не може вважатись завершенням ініціювання переказу коштів таким платником на сплату обов'язкових платежів в розумінні пункту 22.4 статті 22 Закону України від 05.04.01р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Як установлено судом, банківською установою платіжні доручення були повернуті позивачу без виконання, тобто кошти з рахунку платника не списані, що підтверджується відміткою Банку на зворотньому боці платіжних доручень.

За таких обставин, податкове законодавство не звільняє платника податків від обов'язку сплатити податкові зобов'язання.

Отже, податковий орган вірно роз'яснив, що у разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов'язання або податковий борг не можуть вважатися погашеними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана відповідачем податкова консультація відповідає вимогам податкового законодавства.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Довіра та гарантія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.17р. у справі №826/15726/16 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.17р. у справі №826/15726/16- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 29.11.17р.