Ухвала суду № 70581171, 21.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/9645/17 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтний центр Перос", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АВС Таєрс" про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтний центр Перос", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АВС Таєрс" про визнання правочину недійсним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у задоволені позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем всупереч вимог КАС України не надано суду належного документального підтвердження своєї правової позиції.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова ухвалена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Райдек" змінило назву на ТОВ "Єврохаус" з 14.11.2016 по 03.04.2017 та з 04.04.2017 на ТОВ "Ремонтний центр "Перос", що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14-19, 20-25).

При цьому, у період до 03 квітня 2017 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтний центр Перос" (ТОВ "Єврохоумс") була ОСОБА_2

31 серпня 2016 року ТОВ «Райдек» (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ "ТД АВС Таєрс" (отримувач, покупець) податкову накладну № 108 на загальну суму 456 152, 00 грн., з яких 76 025, 33 грн. ПДВ (а.с. 11).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається наявність двох окремих видів недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок та є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом

Таким чином порушення публічного порядку є відокремленою підставою нікчемності правочину, яка передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, спрямування на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, а також суперечність його публічно-правовим актам держави

Вимогами ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 №9 судам необхідно враховувати, що виконання чи не виконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійним.

Наведені податковим органом обставини та подані докази не можуть бути безумовними та достатніми підставами для визнання недійсним оскаржуваного правочину.

Доказів того, що вказаний правочин завідомо суперечить інтересам держави або порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, податковим органом не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, наведені позивачем обставини та подані докази не можуть бути безумовними та достатніми підставами для визнання недійсним спірного правочину, оскільки відсутні докази того, що він завідомо суперечить інтересам держави або порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивача про наявність у даному випадку завідомо суперечливої інтересам держави і суспільства мети на ухилення від сплати податків та відшкодування ПДВ, оскільки належні докази цим фактам відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити який саме правочин, його дату та номер, він просить визнати недійсним. Наявна в матеріалах справи податкова накладна також не дає змоги ідентифікувати правочин, на підставі якого її було складено, оскільки серед її обов'язкових реквізитів відсутні будь-які його відомості.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дотепер відповідачі у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що у разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка в даному випадку отримана з вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у справі №759/1750/17, на який в своєму позові посилається позивач, контролюючий орган зобов'язаний вжити відповідних заходів.

Разом з цим, податковим органом не було здійснено відповідних заходів податкового контролю за таким платником податків шляхом, направлення на його адресу обов'язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів, тощо.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 27 листопада 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

В.О. Аліменко