Ухвала суду № 70581040, 28.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Секірська А.Г.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року справа №812/1354/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 812/1354/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Луганського обласного протитуберкульозного диспансеру про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року у сумі 2 534,58 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (надалі - позивач, Управління) звернулось до суду з адміністративним позовом до Луганського обласного протитуберкульозного диспансеру (надалі - відповідач, підприємство) про стягнення з відповідача на користь Управління (р/р 25605301738 в ЛОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 304665, код 21792459) заборгованість по витратам на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року в загальній сумі 2534,58 грн. (а.с. 1-2).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вважаючи зазначену постанову такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що після отримання акту прийому передачі від 25.06.2016 року, Управлінням, включено зазначену в Акті заборгованість відповідача у червні 2016 року, посилаючись на п. 6.7 Інструкції 21-1, яким передбачено, що підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Крім того, апелянт посилається на п. 5.4 Порядку № 21-1, яким встановлено, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється у порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів, вказуючи, при цьому, що відповідні картки особових рахунків формуються автоматично. Апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду України у постанові від 02.06.2015 року № 21-166а15, оскільки обставини по цій справі не є тотожними з обставинами по даній справі. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції , що у вищезазначеній постанові ВСУ зазначено, що в Управління ПФУ немає підстав для зарахування коштів, сплачених на відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій на інші платежі, вказуючи, при цьому, що кошти, які надійшли від відповідача згідно платіжних доручень з призначенням платежу - витрати на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах надійшли в рахунок погашення заборгованості по вищезазначеному платежу та саме на цей вид заборгованості Управлінням зарахована сума боргу в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів. На думку апелянта, посилання суду першої інстанції на Закон № 2464-VI, в даному випадку, є безпідставним, адже цей Закон не регулює порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та облік та не встановлює механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 37-39).

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі присив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Луганський обласний протитуберкульозний диспансер є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 01983832, місцезнаходження юридичної особи: 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Сметаніна, будинок - 5.

Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області у якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб та громадських формувань (а.с. 15-17).

04.08.2017 року та 11.09.2017 року, відповідачем, на адресу позивача надіслано лист за вих. № 14579/04-21 «Про відшкодування пільгових пенсій», в якому повідомлено, що станом на 01.08.2017 року та відповідно станом на 01.09.2017 підприємство має заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій у сумі 30642,00 грн. Відповідач також повідомив позивача, що у вересні 2017 року нарахована до відшкодування сума поточних платежів у розмірі 844,86 грн., яку потрібно перерахувати на розрахунковий рахунок УПФУ в м. Сєвєродонецьку та прийняти заходи щодо ліквідації заборгованості та в майбутньому своєчасно сплачувати кошти по відшкодуванню пільгових пенсій до Пенсійного фонду України (а.с. 6,7).

Відповідно до платіжних доручень № 200 від 24.07.2017 року, № 242 від 11.08.2017 року та № 301 від 18.09.2017 року позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача витрати на відшкодування пільгових пенсій за липень, серпень, вересень 2017 року у сумі 844 грн. 86 коп. щомісячно (а.с. 25-27).

За даними карткового особового рахунку відповідача з відшкодування фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.07.2017 до 30.09.2017 року, у липні-вересні 2017 року зараховано кошти на загальну суму 2534,58 грн. (844,86 грн. *3). У картці особового рахунку також зазначено, що загальний борг позивача складає 30 642,00 грн. (а. с. 5).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року, який надано до адміністративного позову, відповідач вказує, що Луганський обласний протитуберкульозний диспансер має заборгованість у розмірі 30 642,00 грн. (а.с. 3).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а органи пенсійного фонду не наділені правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу, у зв'язку із чим прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідачем добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пп.1 п.4 Положення Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. N 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №41/26486 (надалі - Положення) встановлено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення.

Згідно з пп.9 п.4 зазначеного Положення, управління Фонду здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, обовязок відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений чинним законодавством України.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція № 21-1).

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України ), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За приписами пункту 6.2 вказаної Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій ( п. 6.4 Інструкції № 21-1).

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).

Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за поточний місяць.

На виконання вимог вказаної Інструкції позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунки на оплату витрат. Зазначене не заперечується сторонами по справі та не є спірним.

Разом з тим, слід зазначити, що позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача витрати на відшкодування пільгових пенсій за липень 2017 року у сумі 3834 грн. 29 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 181 від 20.07.2017 року.

У картці особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року Луганської обласної клінічної лікарні також наявні відомості про сплату відповідачем суми у розмірі 3834 грн. 29 коп.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що після отримання акту прийому передачі від 25.06.2016 року, Управлінням, включено зазначену в Акті заборгованість відповідача у червні 2016 року, посилаючись на п. 5.4 Постанови від 27.09.2010 року № 21-2 "Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів" відповідно до якого, зокрема, облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначений довід апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частини друга, третя статті 25 Закону № 2464-VI).

При цьому за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону № 2464-VI).

Отже, право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-166а15.

Посилання апелянта на ту обставину, що обставини справи, про які йде мова у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 року № 21-166а15 не є тотожними з обставинами по даній справі, а тому, її не можна застосовувати до спірних правовідносин ґрунтується на припущеннях, а тому, не підлягає задоволенню.

З цих самих підстав не підлягає задоволенню довід апелянта про те, що норми Закону № 2464-VI не можна застосовувати до спірних правовідносин, оскільки він не регулює порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та облік та не встановлює механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виключно відповідач має право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а органи пенсійного фонду не наділені правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу та зазначає, що у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року у сумі 2 534,58 грн.

Таким чином, на переконання судової колегії, судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.А. Блохін

І.Д. Компанієць