Рішення № 70580226, 13.11.2017, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/587/17

№ 2/207/720/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Погребняк Т.Ю.

при секретарі Білецькій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське, Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори - про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

14 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське, Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори м. Кам`янське, який уточнив протягом розгляду справи, та просить суд зняти арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 13.07.2010 року на квартиру за адресою: м. Кам`янське, вул. Запорізька 25-29, яка відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить 2/3 частини ОСОБА_1, 1/3 частина належала ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить 2/3 частини квартири за адресою: м. Кам`янське, вул. Запорізька 25-29. 1/3 частина квартири належить сину позивача ОСОБА_3 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. У січні 2016 року позивачу стало відомо, що на 1/3 частину квартири накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 13.07.2010 року. В лютому 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське щодо припинення чинності арешту та отримав відповідь № 1/02-14/205 від 14.02.2017 року про те, що виконавче провадження знищено. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська син позивача ОСОБА_3 оголошений померлим. 22.07.2016 року Баглійським районним у м. Дніпродзержинську відділом державної реєстрації актів цивільного стану видано свідоцтво про смерть.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлений позов, в наданій суду письмовій заяві просить закінчувати розгляд справи без його участі.

Представник відповідача — начальник ОСОБА_2 ВДВС ОСОБА_4 в направленій до суду письмовій заяві просить справу розглянути без участі представника, зазначив, що заперечень проти позову не має, визнає заявлені вимоги повністю.

Суд, взявши до уваги позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що квартира за адресою: м. Кам`янське, вул. Запорізька, 25-29 належала на праві власності на підставі договору дарування від 19.01.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, на праві спільної часткової власності : 1/3 частина позивачу ОСОБА_1, 1/3 частина належала дружині позивача, котра померла, та 1/3 частина належала сину позивача ОСОБА_3. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 17.04.2009 року син позивача ОСОБА_3 визнаний безвісно відсутнім, а рішенням того ж суду від 06.07.2016 року оголошений померлим. 22.07.2016 року Баглійським районним у м. Дніпродзержинську відділом державної реєстрації актів цивільного стану видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3, актовий запис № 02. Згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого завідуючою Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 30.10.2009 року, ОСОБА_1 успадкував 1/3 частину квартири, яка належала ОСОБА_7, та заоеєстрував право власності в ОКП “Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації” 17.11.2009 року за реєстраційним номером № 15886995.

Постановою державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 13.07.2010 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 в м. Кам`янське в межах виконавчого провадження № 20216938 про стягнення з ОСОБА_3 на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованості за кредитом в сумі 3284,85 грн., судових витрат в сумі 40,50 грн.

Згідно інформації, наданої на запит суду начальником ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське, державним виконавцем здійснювались виконавчі дії на виконання судового наказу № 2н-27/08 від 04.01.2008 року. 31.12.2010 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 21.04.1999 року № 606-ХІV (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій). Вказане виконавче провадження знищено на підставі розпорядження начальника Баглійського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ № 1 від 10.01.2014 року згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 17.01.2014 року. Позивач звертався до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське з заявою про скасування арешту на квартиру та отримав відповідь, що винести постанову про звільнення майна з-під арешту відсутні законні підстави, оскільки строк зберігання виконавчого провадження закінчився та виконавче провадження знищено. При цьому арешт з майна боржника знятий не був. Позивач звернувся до суду, оскільки вважає порушеним своє право власності на квартиру, так як державним виконавцем арештовано квартиру в цілому, тоді як сину позивача належала лише 1/3 частка, він на даний час визнаний судом померлим.

Згідно п. 8 ч.2 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” закінчення виконавчого провадження відбувається в тому числі у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч. 3 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.

Згідно ст. 60 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Доказів належного повідомлення державним виконавцем боржника про закінчення виконавчого провадження та вчинення виконавчої дії у вигляді зняття арешту з майна боржника у порядку, передбаченому ч. 2, ч. 3 ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”, суду не надано. Також суду не надано доказів виконання державним виконавцем вимог Закону щодо направлення боржникові копій постанов про накладення арешту та зняття арешту (закінченняі провадження). Таким чином арешт з майна боржника державним виконавцем не знято, оскільки відповідних відомостей щодо вчинення виконавчої дії — зняття арешту - витяг з реєстру виконавчих проваджень не містить. Відповідно з вини державного виконавця порушено право власності позивача на майно в частині права розпорядження цим майном, оскільки арешт накладено на квартиру в цілому, тоді як боржнику належала лише чатка, а інша частка квартири належить позивачеві, при завершенні провадження накладений арешт не знято.

Ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав або інтересів; виходячи з обставин справи, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушених державним виконавцем прав та законних інтересів не суперечить вказаній статті закону.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Тому право на звернення за судовим захистом у випадку завдання шкоди внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, що потягло порушення права власності позивача, належить виключно позивачеві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що слід звільнити з-під арешту, накладеного згідно постанови державного виконавця Баглійського відділу ДВС Дніпродзержинського МУЮ, нерухоме майно, частка якого належить позивачу ОСОБА_1.

При цьому суд звертає увагу на вимогу ст. 47 Цивільного кодексу України, згідно якої правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

При цьому у задоволенні позовних вимог до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори слід відмовити, оскільки з боку вказаного відповідача судом не встановлено порушення прав позивача.

До обов'язку відповідача - Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори відноситься внесення до Реєстру заборон відчуження нерухомого майна заборони відчуження 1/3 частини спірної квартири після визнання померлим ОСОБА_3 18.07.2016 року, в порядку виконання відповідного судового рішення від 06.07.2016 року у справі № 207/1022/16-ц, № 2-о/207/42/16.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді документально підтвердженої сплати судового збору у розмірі 640 грн.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 27, 31, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське - про зняття арешту з майна.

Звільнити з-під арешту, накладеного згідно постанови державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції ОСОБА_8 від 13.07.2010 року у виконавчому провадженні № 20216938, на квартиру за адресою: м. Кам`янське, вул. Запорізька 25-29, яка належить: 2/3 частини - ОСОБА_1, 1/3 частина - ОСОБА_3.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий у справі ОСОБА_9