Постанова № 70579439, 27.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4338/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Сердюк І.С.

сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Джига В.І.

представників відповідача Полторак Н.О., Чумак І.М., Філатенкової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

ОСОБА_6 до Головного територіального управління юстиції в Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_6 до Головного територіального управління юстиції в Одеської області в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 963-к від 24.07.2017 р. про звільнення ОСОБА_6 з посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

- поновити ОСОБА_6 на посаді начальника відділу матеріально - технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 25 липня 2017 року;

- постанову в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області допустити до негайного виконання;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 134929741) на користь ОСОБА_6 (номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- постанову в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741) на користь ОСОБА_6 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у їх суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання;

- стягнути Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 19741) на користь ОСОБА_6 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- зазначені в наказі обставини не відповідають дійсності, оскільки зміни жодних істотних умов державної служби не було та заяв про незгоду проходження державної служби позивач не надавала;

- порушено встановлену законодавством процедуру звільнення державного службовця;

- відповідач ні в повідомленні про звільнення, ні в наказі про звільнення не вказав жодної підстави для припинення державної служби;

- власник або уповноважений ним орган зобов'язані запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації;

- лише через 4 дні після звільнення з позивачем проведено

розрахунок, що є порушенням норм закону, оскільки виплата вихідної допомоги та всіх сум, належних працівнику від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення працівника (ст. 116 КЗпП України).

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції зокрема, зазначив, що твердження позивача є безпідставними, оскільки наявна заява на звільнення, написана власноруч ОСОБА_6, яка надійшла та зареєстрована у Головному територіальному управлінні юстиції в Одеській області за вхідним номером № 13884/04-39 від 24.07.2017 р.

В заяві чітко зазначено дату та підставу звільнення, отже, посилання в позові на порушення встановлених законом процедур та строків повідомлення не відповідають дійсності.

Щодо доводів ОСОБА_6 про новоутворену посаду, вона не є ідентичною попередній, передбачає значно більший обсяг повноважень, розширення переліку прав та вимог до професійної обізнаності та компетентності, визначених посадовою інструкцією, а тому відповідно до частини 1 статті 21 Закону призначення на посаду заступника начальника управління начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно - претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області можливо лише за результатами конкурсу. При цьому, позивач не подала заяву про переведення на новоутворену посаду.

ОСОБА_6 не виявила бажання та не реалізувала право на проходження конкурсів на зайняття новоутвореної посади державної служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

13 березня 2017 року Наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області №355-к від 13.03.2017 р. ОСОБА_6 присвоєно 6 ранг державного

службовця в межах категорії «Б».

26 травня 2017 р. ОСОБА_6 повідомлено «у зв'язку із введенням в дію нової структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції в Одеській області, затвердженої 10 травня 2017 року, яка вводиться в дію на підставі наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 23.05.2017 № 687-к «Про введення в дію структури та штатної чисельності, штатного розпису на 2017 рік», відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про державну службу» будуть змінені істотні умови державної служби.

Керуючись частиною 4 статті 43 Закону України «Про державну службу» пропоную Вам зайняти посаду державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області» (а/с. 50).

24.07.2017 р. ОСОБА_6 заявою повідомила начальника ГТУЮ в Одеській області Станіщук М.В. про свою відмову від запропонованої посади (а/с. 51).

24.07.2017 р. до Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла заява, в якій ОСОБА_6 просить звільнити її 24.07.2017 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» (у зв'язку з незгодою на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов).

Наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 24.07.2017 № 936-к ОСОБА_6, начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області звільнено з займаної посади 24 липня 2017 року, у зв'язку із її незгодою на проходження державної служби через зміну істотних умов державної служби, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу»; виплачено відповідно до частини 3 статті 83 Закону вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати; виплачено ОСОБА_6 грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 08.09.2016 по 24.07.2017 за 03 календарних дні.

Законодавство, що регулює спірні правовідносини.

Приписами ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ст. 6).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження» (ст. 13).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу».

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Пунктом 1, ч. 1 ст. 2 Закону «Про державну службу» визначено, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;

Приписами ст. 43 Закону «Про державну службу» встановлено, підставами для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є:

- скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

- основних посадових обов'язків;

- умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення.

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Статтею 21 Закону «Про державну службу» визначено, вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Підстави для припинення державної служби визначені приписами ст. 83 Закону «Про державну службу».

Державна служба припиняється, зокрема, у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (п. 6 ч. 1 стаття 43 цього Закону).

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ст.1).

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 КЗпП).

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (ст. 492 КЗпП).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст. 116 КЗпП).

По суті досліджених правовідносин, суд зазначає наступне.

Щодо порушення встановленої законодавством процедури звільнення державного службовця.

Відповідно до статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, зокрема, у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

24.07.2017 р. ОСОБА_6 надала до Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву, з проханням звільнити її 24.07.2017 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» (у зв'язку з незгодою на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов). Вказана заява зареєстрована в Головному територіальному управлінні юстиції в Одеській області за № 13884/04-39 (а/с. 52).

З вказаного, суд приходить до висновку, що дія (подання заяви) є зовнішньою формою прояву волі ОСОБА_6, тобто являє собою усвідомлений акт.

Якщо воля виражається зовні у волевиявленні, то важливо й те, в якій формі воно має бути, щоб стверджувати про його наявність. Зазначене вказує на форму правочину (подання письмової заяви), що має значення для того, щоб вважати волю втіленою.

За загальним правилом доведення волі особи (ОСОБА_6.) до інших осіб - сторін правочину має відбуватися у спосіб, передбачений законом.

Отже, волевиявлення ОСОБА_6 є важливим чинником у спірних правовідносинах, без яких неможливе вчинення правочину. Таким волевиявленням є заява позивача про звільнення. А тому, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача при оцінці підстави для звільнення, а відтак про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.

Щодо порушення процедури звільнення відноситься і довід позивача про не зазначення у наказі про звільнення жодної підстави для припинення державної служби.

Як, вбачається із матеріалів справи Наказ № 963-к від 24.07.2017 р. «Про звільнення ОСОБА_6.» містить підстави: Заява ОСОБА_6 від 24.07.2017 р. та повідомлення від 26.05.2017 р.

Крім того, судом встановлено, що винесенню наказу передували дії визначені приписами ст. 43 Закону України «Про державну службу», а саме:

- з боку Головного територіального управління юстиції в Одеській області Повідомлення від 26 травня 2017 р. (а/с. 50).

- з боку ОСОБА_6 заява від 24.07.2017 р. , якої повідомила начальника ГТУЮ в Одеській області Станіщук М.В. про свою відмову від запропонованої посади (а/с. 51);

- заява від 24.07.2017 р. ОСОБА_6 про звільнення відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» (у зв'язку з незгодою на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов) (а/с. 52).

Разом з тим, ч. 1 спірного наказу, містить підставу звільнення:

«звільнити із займаної посади 24 липня 2017 року, у зв'язку із її незгодою на проходження державної служби через зміну істотних умов державної служби, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу»».

Вказані правочини з боку сторін спірних правовідносин повністю відповідають процедурі визначеній приписами ст. 43 Закону України «Про державну службу».

Щодо не відповідності зазначених в наказі обставин дійсності, а саме: зміни жодних істотних умов державної служби не було та заяв про незгоду проходження державної служби позивач не надавала.

Приписами ч. 3 ст. 43 Закону України «Про державну службу», зокрема, встановлено зміною істотних умов державної служби вважається зміна, основних посадових обов'язків.

Законом України «Про державну службу»перш за все передбачено, що:

посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених ч. 1 статті 1 цього Закону;

професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов'язків, навчання, професійного та особистісного розвитку.

Для того щоб особа могла виконувати свої посадові обов'язки, законом № 889 визначені вимоги до її професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.

Спеціальні ж вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», визначаються суб'єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Зміна посадових обов'язків підтверджується збільшенням обсягу повноважень працівника. Посадові обов'язки начальника відділу матеріально- технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області визначались Положенням про відділ матеріально-технічного забезпечення та договірно- претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області, затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 365/03-06 від 08.07.2016.

Посадові обов'язки новоутвореної посади передбачені Посадовою інструкцією заступника начальника управління - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Зі змісту вищевказаних документів вбачається, що новоутворена посада передбачає ряд суттєвих змін та доповнень до обсягу повноважень працівника.

Змінено порядок призначення та звільнення з новоутвореної посади: заступник начальника управління - начальника відділу матеріально- технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області призначається та звільняється з посади наказом начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області за поданням начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Пунктом 2.5. посадової інструкції серед обов'язків новоутвореної посади передбачено приймати участь у засіданнях комітету з конкурсних торгів Головного територіального управління, виконувати обов'язки секретаря комітету з конкурсних торгів або пропонувати іншого спеціаліста відділу, на якого буде покладено відповідні функції.

Пунктом 2.22. посадової інструкції визначено, що у разі відсутності начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення - головного бухгалтера виконувати обов'язки головного бухгалтера.

До суттєвих змін в переліку повноважень також відносяться наступні положення: можливість брати участь у комісіях, створення яких необхідне для здійснення завдань, покладених на відділ матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи, на управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління, на Головне територіальне управління; ведення аналізу залишку вільних юридичних та фінансових зобов'язань відповідно до кошторису та плану асигнувань установи з використанням автоматизованої системи «Парус» та інші.

Посадовою інструкцією передбачено розширений перелік прав для новоутвореної посади. Зокрема, право за погодженням з начальником управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління вносити начальнику Головного територіального управління пропозиції щодо заохочення працівників відділу, або застосування до них дисциплінарних стягнень та право погоджувати питання прийняття на посаду та звільнення з посади працівників відділу.

Разом з цим, ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою.

При цьому, ч. 5 ст. 43 Закону «Про державну службу» визначено, що у разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Однак, ОСОБА_6 не скористалась правом на оскарження визначеним процедурою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сторони самостійно обирають предмет, підстави та норму права при зверненні до суду. У випадку помилки при посиланні на норму права, суд враховує предмет, підстави для позову та самостійно здійснює кваліфікацію правовідносин та обирає правильну кваліфікацію.

Суд критично ставиться до доводів позивача, що власник або уповноважений ним орган зобов'язані запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Так у повідомленні від 26.05.2017 р. ОСОБА_6 запропоновано посаду державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, що відповідає приписам ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу».

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у спосіб та у межах наданих повноважень з урахуванням приписів чинного законодавства.

Щодо доводів позивача про несвоєчасно проведений розрахунок, а саме: через 4 дні після звільнення, що є порушенням норм ст. 116 КЗпП України.

ВСУ у справі № 6-1329цс16 зазначив: Згідно з преамбулою Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межахУкраїни, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

Відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Відповідно до частин першої, третьої та п'ятої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що зазначені дії засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами Державної виконавчої служби, Казначейства та стягувачем.

Отже, на Державну казначейську службу України у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція №22).

Інструкція №22 встановлює, що міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторон процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

27 листопада 2017 року.