Постанова № 70579254, 28.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року справа № 813/4860/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Булавко О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у м.Львові, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про визнання незаконної відмови, зобов’язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Відділу Держземагенства у м.Львові про визнання незаконною відмови у наданні висновку про погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул.Огієнка, 44 у м.Винники; зобов’язання здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул.Огієнка, 44 у м.Винники, що належить на праві власності ОСОБА_1; відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5100 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що листом Управління Держкомзему у м.Львові від 10.07.2009 року, правонаступником якого являється відповідач, було незаконно, безпідставно та необґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у наданні висновку щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Огієнка, 44 у місті Винники та проігноровано рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2008 року, яким встановлено право власності позивача на вказану земельну ділянку та правовий статус цієї земельної ділянки. А тому, на думку позивача, у відповідача не було жодних правових підстав відмовляти у наданні висновку.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначає, що ним було надано відмову у наданні відповідного висновку, оскільки згідно із земельно-кадастровими даними земельна ділянка на вул.Огієнка,44 не входить у межі м.Винник. У разі надання заявникові – позивачу висновку щодо погодження містобудівного обґрунтування, Управління Держкомзему у м.Львові було б порушено вимоги законодавства щодо діяльності у законодавчо визначених межах своєї компетенції як територіального органу Держкомзему України. А відтак, продовжує відповідач, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 15.06.2009 року звернулася в Управління Держкомзему у м.Львові із заявою щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Огієнка, 44 у м.Винники.

Управління Держкомзему у місті Львові листом від 10.07.2009 року за №40/01-14/1899 позивачу було відмовлено у наданні висновку щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Огієнка, 44 у м. Винники.

У своїй відмові відповідач посилається на довідку про правовий статус земельної ділянки № 40/01-14/3238 від 24.04.2009 року згідно з якою дана земельна ділянка не входить в межі м.Винники.

Позивач не погодившись з такою відмовою звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як передбачено п.«г» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з частинами 7, 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Згідно з приписами частини 2 статті 151 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок.

Частною 7 цієї ж статті передбачено, що відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову (ч.10 ст.151 ЗК України).

В той же час, з 01.01.2013 року Земельний кодекс України було доповнено статтею 79-1, відповідно до якої земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п.110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012, № 1051, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ; 4) документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, для здійснення державної реєстрації земельної ділянки позивачу необхідно все ж таки подати оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Личаківським районним судом м. Львова 27.06.2008 року прийнято рішення у справі №2-989/2008, яким визнано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 600 кв.м на вул. Огієнка, 44 в м. Винники. Зобов'язано Винниківську міську раду встановити межі земельної ділянки площею 600 кв.м на вул. Огієнка, 44 у м.Винники в натурі, згідно проекту відведення земельної ділянки. Зобов'язано Винниківську міську раду видати ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 600 кв.м на вул. Огієнка, 44 в м. Винники.

На виконання наведеного судового рішення, Винниківською міською радою винесено рішення від 29.12.2008 року за № 1295 «Про дозвіл на збір документів попереднього погодження ОСОБА_1 місця розташування земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Огієнка, 44 в м. Винники».

Окрім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач для погодження документів містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку вже отримала: Висновок №4801 щодо вибору (відведення) земельної ділянки для будови ОСОБА_2 державного санітарного лікаря Личаківського району м. Львова; Експертний висновок щодо наявності (відсутності) пам'яток Археології від 26.03.2009 року за №0211-09-ЛС); Висновок від 06.04.2009 року за №10/2066 «Про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Огієнка, 44 в м. Винники» Управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА; Висновок Архітектора м. Винники про погодження місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 для садівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Огієнка, 44 в м. Винники; Висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області про погодження матеріалів щодо вибору земельної ділянки площею 0,0600 га на вул. Огієнка, 44 в м. Винники для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

Як вбачається з листа Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області від 20.11.2013 року за №01-15/3628, земельна ділянка площею 600 кв.м по вул. Огієнка, 44 в м. Винники на території обслуговування Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, останній повідомив, що на території Пустомитівського району м. Винники не облікуються.

Також, в матеріалах справи наявна копія акту встановлення та узгодження меж землекористування м. Винники, вул. Огієнка, 44, датована 2008 роком, згідно якого встановлена в натурі межа є явною і беззаперечною. Вказаний акт підписаний ОСОБА_1, суміжними землекористувачами та інженером-геодезистом Львівського міського відділу центру ДЗК ОСОБА_3.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 25.07.2017 року зазначив, що відповідачем не доведено будь-якими допустимими та належними доказами факту незнаходження земельної ділянки площею 600 кв.м. по вул.Огієнка, 44 у межах м.Винники.

Як передбачено ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом вживались заходи щодо витребування у відповідача необхідних доказів, зокрема на адресу відповідача було скеровано запит від 17.11.2017 року, яким в останнього витребовувались прямі докази (документи), що підтверджують обставини незнаходження земельної ділянки по вул.Огієнка, 44 на території м.Винники.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, всупереч вищенаведеному обов’язку доказування, відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження того, що земельна ділянка площею 600 кв.м по вул. Огієнка, 44 в м.Винники не відноситься до земель міста Винники.

За таких обставин, суд вважає, що відмова відповідача у наданні висновку про погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул.Огієнка, 44 у м.Винники є протиправною, оскільки не відповідає критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Що стосується вимоги позивача про зобов’язання здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, то така задоволенню не підлягає, оскільки державна реєстрація права власності на земельну ділянку здійснюється уповноваженими органами, визначеними Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», а відповідач таким органом не являється.

Щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5100 грн. 00 коп., то дана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено будь-яких об’єктивних доказів на підтвердження факту та обставин спричинення моральної шкоди відповідачем, не вказано жодного розрахунку такої шкоди, причинного зв’язку між діями відповідача та моральними стражданнями позивача.

З огляду на викладене, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання незаконною відмови у наданні висновку про погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул.Огієнка, 44 у м.Винники, а тому в тій частині адміністративний позов належить задовольнити. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 163, 167, 258 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Управління Держкомзему у м.Львові у наданні висновку про погодження містобудівного обґрунтування з надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 600 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул.Огієнка, 44 у м.Винники, яка викладена в листі від 10.07.2009 року за №40/01-14/1899.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу Держземагенства у м.Львові, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Донецька, 3, на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, 18 (вісімнадцять) грн. 47 коп. сплаченого судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 листопада 2017 року.

Суддя В.Я.Мартинюк