Постанова № 70578985, 28.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 р. № 820/4021/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Донецькій області змінити формування в наказі № 280 о/с від 23.07.2014 р., а саме: зазначити причину звільнення "за власним бажанням" з посиланням на пункт 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та статтю 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Донецькій області внести запис до трудової книги ОСОБА_1 про звільнення за ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою суду від 20.09.2017 р. було залучено в якості відповідача по даній справі Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що формулювання в наказі про його звільнення № 280 о/с від 23.07.2014 р. за п. 64 "є" (порушення дисципліни) є незаконним, оскільки насправді ним було подано відповідний рапорт про звільнення за власним бажанням за наявності поважних причин, що перешкоджали виконанню службових обов'язків, у зв'язку з чим, звернувся до суду з відповідним позовом про зміну формулювання в наказі.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Від відповідача - ГУМВС України в Донецькій області надійшли заперечення на позов, в яких вказано, що формулювання підстави звільнення у наказі № 280 о/с від 23.07.2014 р. за п. 64 "є" (порушення дисципліни) відповідають дійсним обставинам справи та виразились у невиході на службу без поважних причин з червня 2014 року у важкий для країни час при проведенні АТО.

Суд, на підставі ч.6 ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути дану справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 41 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Позивач проходив службу в ОВС з 2008 року.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №1345 від 17 липня 2014 року «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Артемівського, Дебальцевського, Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Словянського, Сніжнянського, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Калінінського, Микитівського, Ц-Міського РВ Горлівського МУ, Ц-Міського, Гірницького, Ч-Гвардійського, Кіровського, Совєтського РВ Макіївського МУ, Макіївського, Горлівського, Донецького МУ, БПС Горлівського МУ, БПС Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Мар'їнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Мар'їнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС України в області та покарання винних» вирішено: за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. №382, п.п. 1.2, 2.2, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012р., що виразилося в невиході на службу без поважних причин з червня 2014 року до теперішнього часу, звільнити з органів внутрішніх справ, зокрема, слідчого СВ розслідування злочинів лінії карного розшуку СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_1

При цьому, виданню вказаного наказу передувало проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14.07.2014 р. № 1341 за фактом надходження до ГУМВС України в Донецькій області відомостей та списків від керівництва Артемівського, Дебальцевського, Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Словянського, Сніжнянського, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Калінінського, Микитівського, Ц-Міського РВ Горлівського МУ, Ц-Міського, Гірницького, Ч-Гвардійського, Кіровського, Совєтського РВ Макіївського МУ, Макіївського, Горлівського, Донецького МУ, БПС Горлівського МУ, БПС Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Мар'їнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Мар'їнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС України в області про порушення моральних норм та службової дисципліни, що виразилось у невиході на службу з червня 2014 року по теперішній час окремих працівників зазначених підрозділів.

За результатами службового розслідування начальником ГУМВС України в Донецькій області 17.07.2014 року складено висновок службового розслідування з якого вбачається, що з червня 2014 року до теперішнього часу деякі працівники, серед яких є, зокрема, ОСОБА_1 на службу не виходять. Тим самим, зазначені працівники не сприяють у зміцненні в підрозділах службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, не стали прикладом у дотриманні дисципліни, бездоганному виконанні вимог статуту, норм моралі, професійної та службової етики. Будь-які відомості, документи, які б підтверджували законність та поважність причин відсутності вказаних працівників на службі, відсутні. Для з'ясування фактів звернення, зокрема, позивача до медичних закладів, направлено відповідний запит до відділу медичного забезпечення ГУМВС в області. На час проведення службового розслідування відповідь на запит не отримано. З метою встановлення причин відсутності на службі, зокрема, позивачу керівництвом органу було запропоновано дати письмові пояснення, але до ГУМВС в області будь-які пояснення не надійшли.

Крім того, в ході службового розслідування зокрема, у частині, що стосується позивача, було надано пояснення працівниками СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області підполковником ОСОБА_2 та капітаном ОСОБА_3 стосовно того, що 12.04.2014 року відбулось силове захоплення адміністративної будівлі Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області незаконними збройними формуваннями ДНР, якими було дестабілізовано роботу зазначеного відділу міліції. Після звільнення 05.07.2014 року м. Краматорська від НВФ було здійснено низку заходів з відновлення роботи Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, зокрема , телефонне сповіщення працівників особового складу, у т.ч. ОСОБА_1, який, ще на початку червня 2014 року та надалі перестав виходити на роботу

23 липня 2014 року наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №278о/с «По особовому складу» реалізовано наказ №1345 від 17 липня 2014 року, та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) слідчого СВ розслідування злочинів лінії карного розшуку СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 17.07.2014 р.

Підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що позивача було звільнено з лав міліції за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, водночас останнім 24.03.2014 року було подано рапорт про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України, який направлено рекомендованим листом на адресу ГУМВС України в Донецькій області та отримано останнім 27.03.2017 року.

При цьому, ситуація з направленням рапорту засобами поштового зв'язку, як зазначав позивач, склалась внаслідок того, що початково такий рапорт ним було подано особисто на ім'я начальника Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області Колупай Віталія Павловича через начальника слідчого відділу ОСОБА_5, який мав накласти спочатку свою резолюцію, проте, як вказував позивач, ознайомившись із зазначеною заявою, ОСОБА_5 порвав його без пояснення причин, що зумовило подання позивачем повторно ще одного рапорту про звільнення, але і його також відмовились підписувати.

В якості обставин подання рапорту позивач вказував на наявність сімейних обставин - вагітність його дружини, що підтверджується наявною у справі копією обмінної карти дружини позивача, у зв'язку з чим, позивачем було прийнято рішення пошуку роботи з більш високою заробітною платою та задля можливості приділяти більше часу своїй сім'ї.

Позивач зазначав, що, не дивлячись на складну ситуацію, пов'язаною з проведенням бойових дій у м. Краматорську з 12.04.2017 р., захопленням будівлі райвідділу, коли всі посадові особи начальницького складу покинули будівлю Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, водночас, молодший офіцерський склад працівників, був змушений залишитись працювати на своїх посадах та виконувати свої посадові обов'язки у зв'язку із погрозами їх життю збройним формуванням "ДНР", він, після направлення рапорту про звільнення продовжував працювати до 22.06.2014 року через той факт, що в будівлі Краматорського міського відділу ГУ МВС України знаходились персональні дані про нього та його сім'ю, з метою застереження своїх рідних від розправи з боку збройного формування «ДНР».

Позивач вказував, що був змушений працювати в умовах з одного боку під загрозою розправи з боку ЗВФ ДНР не присягаючи, при цьому, останнім на вірність, з іншого боку, без жодних вказівок керівництва Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області, а також Головного управління МВС України в Донецькій області щодо подальших дій, проте, в подальшому , через загрозу життю та здоров'ю його сім'ї, внаслідок збройного конфлікту, постійних пострілів та вибухів, з метою захисту свого життя та життя своєї вагітної дружини та, беручи до уваги подання рапорту про звільнення, 22.06.2014 року забрав свою трудову книжку та перестав виходити на роботу.

Наказу про своє звільнення, як зазначав позивач, він не отримував, а дізнався про своє звільнення та підстави звільнення, отримавши відповідь на свій запит від Краматорського ВП від 14.07.2017 р. з копією спірного наказу.

Враховуючи вищевказані обставини, позивач вважав незаконним формулювання у наказі за пунктом 64 «є» у зв'язку з чим, звернувся до суду з позовом про зміну формулювання його звільнення на п. 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та ст.38 Кодексу законів про працю України.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями міліції, в силу норми ст. 2 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктами 10, 23 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до пп. «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (у відповідній редакції), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

У свою чергу, у спірних правовідносинах сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Так, ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна- дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 2 Статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.

Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України унормовано порядок накладання дисциплінарних стягнень.

За змістом вказаної статті, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Статтями 16 та 18 цього Статуту встановлений строк накладення дисциплінарних стягнень та їх виконання відповідно.

Розглядаючи вказану справу в контексті формулювання підстав звільнення позивача з ОВС суд зазначає, що звільнення ОСОБА_1 спірним наказом за п. 64 "є" (порушення дисципліни) Положення фактично є реалізацією накладеного дисциплінарного стягнення за порушення позивачем вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось у невиході позивача на службу без поважних причин, на підтвердження чого суб'єктом владних повноважень надано висновок службового розслідування.

Суд зазначає, що важливим аспектом вказаних правовідносин є встановлення обставин додержання процедури службового розслідування.

Наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п. 1.2 розділу І Інструкції, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс ( п. 2.1 розділу ІІ Інструкції).

Права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування унормовані п. 6.3 розділу VI Інструкції та полягають у тому, що особа, відносно якої проводиться назване розслідування має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

При цьому, з положень вказаної Інструкції вбачається, що при проведенні службового розслідування повному, обєктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що помякшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків тощо.

Норми вказаної Інструкції кореспондуються із нормами статей Дисциплінарного Статуту ОВС. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

У свою чергу, ГУ МВС України в Донецькій області не надано жодних доказів щодо того, що позивачу було запропоновано було надати пояснення з приводу відсутності на службі та він надав такі пояснення, або відмовився від їх надання, оскільки відповідними доказами, у такому разі, є або пояснення ОСОБА_1, або акт про відмову у наданні пояснень.

Також, суд відмічає, що відповідно до Інструкції , службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення,

Проте, як вбачається із матеріалів справи, службове розслідування, результати якого зафіксовані у висновку від 17 липня 2014 року, проведене на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 14 липня 2014 року №1341; наказ №1345 про накладення дисциплінарного стягнення також прийнято відповідачем 17 липня 2014 року, тобто, призначення службового розслідування, фіксація його результатів та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснене в три дні.

Враховуючи це, суд вважає, що службове розслідування було проведено без дотримання приписів Інструкції, поверхово, без забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, при розслідуванні не було дотримано встановленої процедури його проведення та не забезпечено дотримання прав позивача, як особи, стосовно якої воно проводилось.

Суд наголошує, що в разі, якщо зазначене сталось не з вини ГУ МВС України в Донецькій області, обставини щодо неможливості вчинення будь-яких дій відповідачем при проведенні службового розслідування повинні бути зафіксовані належним чином. Втім, здійснення ГУ МВС України в Донецькій області призначення службового розслідування, фіксування результатів його проведення у висновку та винесення дисциплінарного наказу у стислий проміжок часу свідчить про те, що зазначений відповідач навіть не намагався вжити всіх передбачених заходів щодо дотримання вимог проведення службового розслідування.

Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Враховуючи порушення у спірних правовідносинах порядку проведення службового розслідування та, зважаючи на наявність рапорту позивача суд зазначає, що формулювання в наказі про звільнення за п. 64 "є" (порушення дисципліни) не відповідає дійсним обставинам справи.

На переконання суду, у будь-якому разі, порушення процедури проведення службового розслідування, наслідком якого стало встановлення певних висновків, у свою чергу, ставить під сумнів такі висновки.

При цьому, розглядаючи вказану справу суд зазначає, що у спірних правовідносинах поряд зі спеціальними нормами законодавства повинні застосовуватись і загальні норми.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Згідно з ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги, що фактично, звільнення позивача з посади за п. 64 "є" (порушення дисципліни) відбулось внаслідок проведеного з суттєвими порушеннями законодавства службового розслідування та є реалізацією накладеного наказом №1345 від 17 липня 2014 року дисциплінарного стягнення, суд виходить за межі позовних вимог, та скасовує зазначений наказ в частині, що стосується позивача.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Донецькій області змінити формування в наказі № 280 о/с від 23.07.2014 р., а саме: зазначити причину звільнення "за власним бажанням" з посиланням на пункт 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та статтю 38 Кодексу законів про працю України; зобов'язання Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Донецькій області внести запис до трудової книги ОСОБА_1 про звільнення за ст. 38 Кодексу законів про працю України, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню зважаючи на наступне.

У своїх запереченнях ГУ МВС України в Донецькій області стверджує, що рапорт відправлений позивачем, який доданий до адміністративного позову, не міг бути задоволений через недотримання позивачем форми документу, в порядку його подання, посиланням на КЗпП всупереч спеціальним законодавчим нормам. Крім того, відповідачу не зрозуміло як саме позивач просив його звільнити.

Водночас, суд зазначає, що рекомендований лист з рапортом був отриманий уповноваженою особою, та ніяких зауважень щодо порушення його форми від ГУ МВС України в Донецькій області не надійшло, доказів протилежного суду не надано, а отже, є підстави вважати що рапорт позивача поданий у правильній формі та розглянутий у порядку передбаченому законом. Крім того, відповідачем зазначається, що позивач некоректно зазначає причину звільнення на що суд критично ставиться, оскільки, відповідно до п. 64 «ж» Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Позивачем у рапорті було зазначено, що він бажає звільнитись за власним бажанням, а сімейні обставини - є поважною причиною, що перешкоджають продовженню виконувати його службові обов'язки.

Таким чином, наведена норма кореспондує зі ст. 38 КЗпП України в розрізі припинення служби ( трудової діяльності) за ініціативою працівника.

Водночас, суд зазначає, що рапорт позивача взагалі не було взято до уваги.

Відповідно до п. 68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Таким чином згідно з вимогами п. 68 Положення рапорт працівника міліції, який бажає звільнитись з ОВС за власним бажанням повинен бути реалізований через три місяці з дня його подання, що обумовлює процедуру його звільнення, зокрема встановлення поважності причин звільнення за власним бажанням.

У свою чергу, суд зауважує, що норми Положення не містять чіткого строку, протягом якого відповідач може прийняти рішення про звільнення після отримання ним заяви особи про звільнення за власним бажанням. Обмежень щодо строку звільнення після отримання органом внутрішніх справ рапорту про звільнення в чинному законодавстві також немає.

За вказаних обставин, оскільки розглядом справи встановлено безпідставність звільнення позивача за п. 64 "є" (порушення дисципліни) та, за фактом виходу за межі позовних вимог скасовано відповідний наказ №1345 від 17 липня 2014 року в частині, що стосується позивача, а також, беручи до уваги наявність відповідного рапорту позивача про звільнення, суд задовольняє вимоги ОСОБА_1 та зобов'язує ГУ МВС України в Донецькій області ( в особі Ліквідаційної комісії) змінити формування в наказі № 280 о/с від 23.07.2014 р., а саме: зазначити причину звільнення "за власним бажанням" з посиланням на пункт 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та статтю 38 Кодексу законів про працю України та внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71,128, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.

Скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області №1345 від 17 липня 2014 року в частині, що стосується ОСОБА_1.

Зобов'язати ГУ МВС України в Донецькій області ( в особі Ліквідаційної комісії) змінити формування в наказі № 280 о/с від 23.07.2014 р., а саме: зазначити причину звільнення ОСОБА_1 "за власним бажанням" з посиланням на пункт 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та статтю 38 Кодексу законів про працю України та внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Заічко О.В.