Постанова № 70578678, 27.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2017 року 15:49 № 826/11011/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі Галаган І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл» з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

В позовній заяві позивач просить суд :

«Визнати протиправними та скасувати прийняті Київською міською митницею ДФС Рішення про коригування митної вартості товарів № 100270004/2016/ 900041/2 від 21 червня 2816 року та Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 130270004/2016/00055 від 21 червня 2016 року.».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, безпідставно застосовано шостий метод визначення митної вартості товарів замість заявленого позивачем основного методу - за ціною договору, внаслідок чого неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, позивач вважає, що надав митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої ціни.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав наявності неповних відомостей та розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також у зв'язку з відмовою декларанта від подання додаткових документів, що стало підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів. У зв'язку з цим, відповідач вважає прийняте рішення обґрунтованим та винесеним відповідно до норм законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Хуавей Інтернейшнл П Сінгапур (далі - постачальник) було укладено Договір № АТМ15FSU249/00F8041500000Е, за змістом якого сторони домовилися про те, що постачальник передає у власність позивача товари (обладнання), а позивач приймає та оплачує такі товари, за цінами, наведеними у Додатку № 1, котрий с невід'ємною частиною договору. Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DАР у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС, в редакції 2010 року (п. 2.1 Договору).

Для проведення митного оформлення товару 09.06.2016 року позивачем подана до митного органу м/п «Столичний» Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач), електронна митна декларація № 100270004/2016/305985. При цьому, згідно надано позивачем інвойсу HWESCBI А16 040 566 4097 від 05.04.2016 загальна вартість склала 5472,70 доларів, товар визначено як телекомунікаційне обладнання, з визначенням складових.

До митного оформлення позивачем були також подані :

- договір поставки № АТМ15FSU249/00F8041500000Е та додаткова угода № 3/1 від 15 лютого 2016 року до договору, додаткова угода № 4 від 15 березня 2016 року до договору, додаток № 1 Перелік цін до Договору, додаток № 5 до Договору від 19 березня 2015 року, додаткова угода № 2 від 2 лютого 2016 року;

- договір на митно-брокерські послуги № АТМ15USE1700 від 12 січня 2015 року;

- декларація відповідності №б/н від 22.07.2014 року, декларація відповідності №519/14 від 25 грудня 2014 року, декларація відповідності № 520/14 від 25 грудня 2014 року;

- Інвойс HWESCBI А16 040 566 4097 від 05.04.2016 року та специфікація до нього;

- TIR №RX79095045 від 08.06.2016 року;

- CMR№ 4097 від 08.06.2016 року;

- Пакувальний лист № 0008041500070NIHC37Q від 12.05.2016 року;

- Сертифікат про походження № 16С4403В5001/05997 від 20.05.2016 року;

- Висновок СБУ №18/В-1448 від 25.05,2016 року.

Відповідачем, засобами електронного зв'язку було надіслано 09.06.2016р позивачу вимогу про надання протягом 10 календарних днів документів для підтвердження складових митної вартості:

1. документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2. якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів;

3. копію митної декларації країни відправлення;

4. каталоги прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів;

5. виписку з бухгалтерської документацій;

6. висновку про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

7. інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару тощо.

На зазначену вимогу відповідача 13.06.2016 року позивачем були надані наступні документи:

1.Лист - Виписка з бухгалтерської документації від 13.06.2016 р;

2.Лист щодо переліку наданих документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості № 2296 від 13.06.2016 року;

3.Лист повідомлення щодо платіжних документів № 2298 від 13.06.2016 року;

4.Лист інформаційний № 2286 від 13.06.2016 року;

5. Лист щодо винесення рішення і з оцінки митної вартості від 16.06.2016;

6. Експортну декларацію країни відправлення № 16HU81101012906748 від 31.05.2016 року;

7. Експортну декларацію країни і відправлення № 16НU811010119066В2 від 31.05.2016 року;

8. Прайс-лист виробника б/н від 15 лютого 2016 року;

9. Експертний висновок Черкаської ТПП від 06 червня 2016 року;

10. Лист роз'яснення від виробника від 15 лютого 2016 року;

11. Замовлення на постачання № 15/4)530057470;

12. Додаткову угоду № 1 до замовлення на постачання № 15/4530057470,

21 червня 2016 року Відповідачем прийнято Рішення № 100270004/2016/000041/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом. Зазначене рішення обґрунтовано тим, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки декларантом не надано в повному обсязі додаткові Документи згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: не надані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Розглянувши вимоги про скасування вищезазначеного рішення, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, додатковою угодою № 3/1 від 15 лютого 2016 позивач та його контрагент домовилися внести зміни до Договору, зокрема: п. 3.1 Договору викладено в наступній редакції - «...Ціни визначені в Додс «Прайс лист» (Перелік цін) до цього Договору та виражені в доларах США визначених в Додатку №1 до Договору, може бути застосована на Обладнання та Програмне забезпечення від 1% до 99,99% з проведенням за Обладнання та Програмне забезпечення по цінах з урахуванням наданих у розмірі від 1%до 99.99% відповідно...»; Додатку №1 До цін, знижка оплати знижок п. 3.2 Договору доповнено другим абзацом наступного змісту - «...(Сторони застосовують ціни, визначені в Додатку №1 «Прайс лист» до цього Договору із застосованими від 1% до 99,99% знижками на Обладнання та Програмне забезпечення, при проведенні оплати за Обладнання та Програмне забезпечення, яке буде поставлене...».

Також, представником позивача в судовому засіданні прямо підтверджено знижку в розмірі від 94% до 99% від вартості товару, зазначеного в інвойсі HWESCBI А16 040 566 4097 від 05.04.2016 року.

Таким чином позивачем прямо підтверджено, що митна вартість товару, щодо якої виникли спірні правовідносини, відрізняється від митної вартості ідентичного товару.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 1 вищезазначеного Кодексу законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України N250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до підпунктів a та b пункту 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі -ГАТТ), згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) (підпункт a). Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) (підпункт b пункту 2 статті VII).

Таким чином, оскільки позивачем не наведено жодних посилань на те, що ідентичний або подібний до ввезеного товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції зі знижкою в 94%, суд вважає, що відповідачем правомірно було відмовлено у застосуванні заявленої позивачем митної вартості.

При цьому суд застосовує положення міжнародного договору, яким передбачено оцінку для митних цілей з застосуванням критерію ціни товару за умови звичайного ходу торгівлі, а не положення Митного кодексу України, яким передбачено застосування критерію сплати саме зазначеної в документах вартості товару.

Стосовно вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару, суд прийшов до висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки, товар ввезений через митний кордон України, шляхом митного оформлення даного товару за скоригованою ціною. Таким чином, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару, жодних правових наслідків для позивача не несе.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 124, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян