Постанова № 70578539, 06.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., при секретарі судового засідання Батигіна О.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління ОСОБА_2 у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – позивач або ФОП ОСОБА_1Т.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління ОСОБА_2 у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління ОСОБА_2 у Запорізькій області №038883 від 13.06.2017 про накладення на позивачку адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що позивачка є фізичною особою - підприємцем, у власності позивачки є автомобіль марки Mersedes-Bens, номерний знак НОМЕР_1. Видами госопдарської діяльності позивача, зокрема, є надання в оренду автомобілів. Згідно договору від 01.01.2017 позивач передала у тимчасове володіння та користування (в оренду) іншій особі – ФОП ОСОБА_3 вказаний автомобіль. Однак, на адресу позивачки надійшов ОСОБА_4 перевірки від 26.05.2017 серії АР №090957 з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складений відносно автомобіля позивачки (д.н. НОМЕР_1), в якому відображено порушення: надання послуг перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. На підставі вказаного ОСОБА_4, відповідачем прийнято постанову №038883 від 13.06.2017 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн. Посилаючись на норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України №340 від 07.06.2010, позивач стверджує, що відповідальність за вказані в ОСОБА_4 перевірки порушення несе саме автомобільний перевізник, яким в даному випадку є ФОП ОСОБА_3 Тому вважає, постанову про накладення штрафу на позивача неправомірною.

Представником позивача подано клопотання (вх. №30329 від 06.11.2017), яким просить суд розглядати справу без його участі на підставі наявних у справі доказів. Вимоги позову підтримує, просить їх задовольнити, додатково просить стягнути з відповідача судові витрати.

Представником відповідача надані письмові заперечення на адміністративний позов (вх. №30323 від 06.11.2017) та клопотання (вх. №30324 від 06.11.2017), яким просить розглянути справу у порядку письмового провадження. З позовними вимогами не погоджується, проти позову заперечує.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що ані під час складання ОСОБА_4 перевірки, ані під час розгляду матеріалів про порушення, позивачкою так само як і водієм транспортного засобу не було надано будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб належить іншому суб’єкту господарювання, який здійснював перевезення вантажу без передбачених законодавством документів. Тому, 13.06.2017 начальником Управління ОСОБА_2 у Запорізькій області, була винесена постанова №038883 про застосування фінансової санкції у розмірі 1700 грн. до суб’єкта господарювання ОСОБА_1 за порушення вимог ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” під час надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом, за що передбачена відповідальність абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Вказану постанову вважає правомірною, просить відмовити у задоволенні позову.

Причини неявки у судове засідання представника третьої особи суду не відомі. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 26.05.2017 співробітниками Управління ОСОБА_2 на а/д Одеса-Новоазовськ (556 км) проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт серії АР №090957 від 26.05.2017 (а.с.17).

В акті перевірки зазначено, що транспортний засіб марки Mersedes-Bens, номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1, водій ОСОБА_4, перевіркою встановлено порушення: перевезення вантажу без протоколу перевірки та адаптації тахографа або індивідуальна контрольна книжка водія.

Позивачкою 15.06.2017 направлено письмові пояснення щодо порушень, викладених в ОСОБА_4 та надані документи: копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ; копію договору оренди-найму автомобіля від 01.01.2017; копію акту – передачі від 01.01.2017 (а.с. 18 та зворотній бік).

На підставі вказаного ОСОБА_4 відповідачем прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №0038883 від 13.06.2017, якою до позивача застосовано штраф в розмірі 1700 грн. за порушення вимог ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.19).

Вказана постанова отримана позивачем 20.06.2017.

29.06.2017 позивачкою подано до Управління ОСОБА_2 у Запорізькій області скаргу на постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу.

ОСОБА_2 від 27.07.2017 №6010/03/15-17 скаргу залишено без задоволення, а постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу без змін (а.с. 22).

Як з’ясовано судом і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрована в органах державної реєстрації як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру (а.с.9). Видами діяльності позивача, зокрема, є надання в оренду автомобілів; відсутній вид діяльності – вантажні перевезення.

Документально підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 у своїй діяльності не використовує найманих працівників (довідка Мелітопольської ОДПІ №2351/ш/08-32-08-00 від 26.10.2017, довідка Мелітопольського міського ЦЗ №429/01-12 від 13.03.2017), що свідчить про неможливість використання позивачем праці водіїв, зазначених в ОСОБА_4.

Позивач є власником автомобіля: марки Mersedes-Bens, номерний знак НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 9361858(а.с.11).

01.01.2017 між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладений Договір оренди-найму транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в тимчасове володіння та користування вищенаведені автомобілі; підписаний акт приймання-передачі вказаного автомобіля (а.с.12-13).

У наданій до суду Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_3 має право надавати послуги перевезення вантажів – вид діяльності код КВЕД 49.41 (а.с.16).

Дослідженням наданої до суду товарно-транспортної накладної №МАІ-024618 від 26.05.2017 з’ясовано, що в ній міститься запис про вантажовідправника - ОСОБА_3, підпис перевізника ФОП ОСОБА_3, який також засвідчено відбитком його печатки (а.с.14).

Вирішуючи спір по суті суд, з урахуванням викладених вище фактів, виходить з наступного.

В абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” зазначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.27 “Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті”, затвердженого 08.11.2006 постановою Кабінету Міністрів України №1567, у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (ч.1 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”).

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як, зазначено у ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; пасажирські перевезення – перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів – перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно приписів п.1.4 Розділу І “Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті”, затвердженої 24.06.2010 Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241) у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні: перевізники – суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

У п.3.3. Розділу ІІІ “Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті” водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Як зазначено у п.3.5. Розділу ІІІ “Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті” перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Суд погоджується з думкою позивача про те, що ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Таким чином, відповідачем не доведено здійснення саме ФОП ОСОБА_1 перевезень вантажу з порушенням вимог ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, як то зазначено у Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №038883 від 13.06.2017.

З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №038883 від 13.06.2017 прийнята Управлінням Укртрансінспекції у Запорізькій області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Що стосується клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

Частиною третьою статті 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

ФОП ОСОБА_1 подано до суду клопотання про стягнення 4400 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та додано в обґрунтування клопотання: Договір про надання правової допомоги від 15.08.2017 (а.с.46); ОСОБА_4 про виплату адвокату гонорару (винагороди) від 26.09.2017, від 18.10.2017, від 06.11.2017; Розрахунки сум винагороди за надану правову допомогу, квитанції до прибуткового касового ордеру №45 від 26.09.2017 на суму 2000 грн., №49 від 18.10.2017 на суму 1200 грн., №52 від 06.11.2017 на суму 1200 грн.

Згідно наданих розрахунків з’ясовано, що до складу загальної суми витрат 4400 грн. віднесено: за підготовку та подачу адміністративного позову суму 800 грн.; за представництво інтересів у судовому засіданні 3600 грн. (3 х 1200 грн.).

Суд зазначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ встановлює Закон України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах” №4191-VI від 20.12.2011 (надалі – Закон №4191-VI).

За приписами статті 1 Закону №4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, до витрат на правову допомогу Законом №4191-VI віднесено виключно оплату участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, в погодинному еквіваленті.

Зазначений перелік витрат, які включені законодавцем до складу витрат на правову допомогу для цілей КАС України та ЦПК України, є вичерпним та не містить витрат, пов’язаних з вивченням судової практики, проведенням консультацій, наданням/отриманням роз’яснень, складанням процесуальних документів.

Під час розгляду даної справи представник позивача – ОСОБА_5 приймав участь у попередніх судових засіданнях 27.09.2017 та 18.10.2017 під час яких судовий розгляд справи не розпочинався, у зв’язку з чим фіксування судового засідання не відбувалося. Тобто, загальний час, проведений представником позивача у попередньому судовому засіданні встановити не можливо. Представник позивача під час розгляду даної справи з матеріалами справи не ознайомлювався. Так само й окремих процесуальних дій поза судовим засіданням судом за участі представника позивача не вчинялося.

По-друге, представником позивача не надано до суду доказів понесення позивачем чи ним самим витрат, що пов'язані із прибуттям до суду.

По-третє, свідки, спеціалісти, перекладачі під час розгляду даної справи судом за ініціативи позивача не залучалися.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення клопотання представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб’єктом владних повноважень у справі та розпорядником коштів відповідача є територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (ОСОБА_2), то саме з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., що підтверджується банківською квитанцією №0.0.828657459.1 від 16.08.2017 (а.с.3).

Сплачена сума судового збору підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ОСОБА_2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позивача задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області №038883 від 13.06.2017 про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративно – господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ОСОБА_2) на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова