Постанова № 70578462, 23.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року справа № 813/3271/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого cудді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко Б.С.,

представника позивача - Штинди О.В.,

представників відповідача - Міклюша Т.Р., Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Оіл Сервіс" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень -рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Оіл Сервіс" (надалі - ТзОВ "Спец Оіл Сервіс", позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.06.2017 року № 0010471402 та № 0010461402.

Ухвалою судді від 26.09.2017 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що висновки відповідача про порушення ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з трьома контрагентами ТзОВ "Родинне поле", СФГ "Любава-1" та ТзОВ "Тельєза" при проведеній перевірці за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з вищевказаними контрагентами. Позивач стверджує, що фактичні обставини даних господарських операцій та надані під час проведення перевірки документи свідчать про протилежне, а саме те, що господарські операції мали реальний товарний характер і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та містять достовірні дані щодо їх змісту. Підсумовуючи наведене, позивач вважає висновки акта перевірки необґрунтованими, а прийняті на його основі податкові повідомлення - рішення протиправними.

На заперечення позовних вимог представником відповідача було подано до суду письмові заперечення, у яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі документальної виїзної планової перевірки ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. В результаті вказаної перевірки контролюючим органом було встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 13714616,00 грн. Відповідачем при проведенні перевірки було досліджено первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТзОВ "Родинне поле", СФГ "Любава-1" та ТзОВ "Тельєза". Так, при дослідженні взаємовідносин позивача з ТзОВ "Родинне поле", перевіркою були встановлені зауваження до первинних документів, а саме підписання видаткових накладних особами, яких неможливо ідентифікувати, не представлено до перевірки довіреності чи іншого документа по отриманню товару, відсутність зазначення у видаткових накладних номерів та дати довіреностей, договорів чи інших документів, якими б підтверджувалися повноваження конкретної особи на отримання товару зі сторони контрагента - покупця. Представник відповідача зазначив, що згідно представлених до перевірки документів, перевезення товару ТзОВ "Родинне поле" у травні - липні 2016 року здійснювалося автомобільним транспортом ПП "Кархут", проте жодних доказів, які б підтверджували надання ПП "Кархут" позивачу транспортних послуг до перевірки не надавалося. Також, під час перевірки службовими особами відповідача досліджувалися аналогічні документи по взаємовідносинах СФГ "Любава-1" та ТзОВ "Тельєза". Надані до перевірки первинні документи, на думку відповідача, хоч і відповідали зовнішнім формальним ознакам, проте не відображали реального руху товарно - матеріальних цінностей між ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" та ТзОВ "Родинне поле", СФГ "Любава-1" та ТзОВ "Тельєза", а відтак є недостовірними. Отже, на підставі встановлених порушень, контролюючим органом було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та, як наслідок винесено оскаржувані у даній справі податкові повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та доповненні до заперечень на позов, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 31.03.2017 року № 1177, у період з 12.04.2017 року по 15.05.2017 року ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну виїзну планову перевірку ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладеного на органи ДФС за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Термін перевірки продовжувався з 16.05.2017 року по 29.05.2017 року на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 15.05.2017 року № 1829.

Перевірку було проведено з відома та в присутності директора ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" Бучинського Альберта Васильовича.

За результатами перевірки складено акт від 06.06.2017 року № 696/13-01-14-02/38540625, який вручено уповноваженим особам ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" 08.06.2017 року.

У відповідності до акту перевірки встановлено такі порушення:

п.189.1 ст. 189; п. 198.5 ст. 198 ПК України на загальну суму 13714616,00 грн., в тому числі за лютий 2016 року - 213986,0 грн., за березень 2016 року - 1326267,0 грн., за квітень 2016 року - 1761678,0 грн., за травень 2016 року - 3005388,0 грн., за червень 2016 року - 4768428 грн., за липень 2016 року - 2638869,0 грн.;

п.120-1 ст.120-1, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" у встановленому законом строку та порядку подало заперечення на акт перевірки.

Листом вих. № 7491/10/13-01-14-02-12 від 22.06.2017 року ГУ ДФС у Львівській області надало відповідь, у якій зазначило, що висновки акта перевірки є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. У зв'язку з чим, заперечення позивача було залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області 23.06.2017 року було складено та в цей же день вручено директору ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області № 0010471402 від 23.06.2017;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області № 0010461402 від 23.06.2017 року.

На виконання процедури адміністративного (досудового) оскарження, відповідно до ст. 56 ПК України, позивач звертався до ДФС України із скаргою від 29.06.2017 року та проханням скасувати неправомірні податкові повідомлення-рішення.

17.08.2017 року ДФС України ухвалила рішення про результати розгляду скарги вих. № 18170/6/99-99-11-01-01-25, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" без задоволення.

Використавши процедуру адміністративного (досудового) оскарження податкових повідомлень-рішень в розумінні статті 56 ПК України, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд при вирішенні адміністративної справи виходив з наступного.

ТзОВ "Спец Оіл Сервіс", код ЄДРПОУ 38540625, місцезнаходження юридичної особи відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 81551, Львівська область, с. Воля - Бартатівська, вул. Львівська, 33-3.

Щодо правовідносин ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" та ТзОВ "Родинне поле".

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" та ТзОВ "Родинне поле" 03.05.2016 року було укладено договір поставки нафтопродуктів № 46-НП, відповідно до якого ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" як (постачальник) зобов'язується у погодженій сторонами кількості та в строки передати у власність ТзОВ "Родинне поле" (покупець) нафтопродукти (дизельне паливо, пічне паливо, паливо судне, бензини марки А-76, А-80, А-92, А-95, та інше далі - товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов договору № 46-НП.

Пунктом 1.2. договору № 46-НП передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами, а сама видаткова накладна є одночасно для сторін специфікацією.

Також у п. 1.3. Договору № 46-НП вказано, що якість товару, який постачається має відповідати державним стандартам України, технічним умовам та підтверджується відповідними паспортами та/або сертифікатами якості.

Абзацом 3 п. 3.1. вказаного договору встановлено, що товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: СРТ; ЕХW.

Крім того, пункт 3.4. договору № 46-НП передбачає, що датою поставки товару при базисі постачання ЕХW вважається дата вказана в видатковій накладній, а при базисі постачання СРТ - дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Згідно п. 3.8. договору № 46-НП - сторони домовилися, що підставою для отримання товару покупцем/уповноваженою особою покупця є доручення на отримання певної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі-прийому товару.

Відповідно до п. 3.9. договору № 46-НП - сторони домовилися, що належним чином оформлена та підписана уповноваженими представниками сторін видаткова на товар є належним підтвердженням отримання товару покупцем.

Пунктом 4.2. договору № 46-НП передбачено, що фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується комплектом товарно-транспортних документів.

Щодо правовідносин ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" та СФГ "Любава-1".

Згідно матеріалів справи, між ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" та СФГ "Любава-1" 01.02.2016 року було укладено договір поставки нафтопродуктів № 30-НП відповідно до якого ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" як постачальник зобов'язується у погодженій сторонами кількості та в строки передати у власність СФГ "Любава-1" нафтопродукти (дизельне паливо, пічне паливо, паливо судне, бензини марки А-76, А-80, А-92, А-95, та інше далі - товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов договору № 30-НП.

Пунктом 1.2. договору № 30-НП передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами, а сама видаткова накладна є одночасно для сторін специфікацією.

Також у п. 1.3. договору № 30-НП вказано, що якість товару, який постачається має відповідати державним стандартам України, технічним умовам та підтверджується відповідними паспортами та/або сертифікатами якості.

Абзацом 3 п. 3.1. вказаного договору встановлено, що товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: СРТ; ЕХW.

Крім того, пункт 3.4. Договору № 30-НП передбачає, що датою поставки товару при базисі постачання ЕХW вважається дата вказана в видатковій накладній, а при базисі постачання СРТ - дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.8. договору № 30-НП - сторони домовилися, що підставою для отримання товару Покупцем/уповноваженою особою покупця є доручення на отримання певної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі-прийому товару.

Згідно з п. 3.9. договору № 30-НП - сторони домовилися, що належним чином оформлена та підписана уповноваженими представниками сторін видаткова на товар є належним підтвердженням отримання товару покупцем.

Пунктом 4.2. договору № 30-НП передбачено, що фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується комплектом товарно - транспортних документів.

Щодо правовідносин ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" та ТзОВ "Тельєза".

Відповідно до матеріалів справи, між ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" та ТзОВ "Тельєза" 01.07.2016 року було укладено договір поставки нафтопродуктів № 65-НП, відповідно до якого ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" як постачальник зобов'язується у погодженій сторонами кількості та в строки передати у власність ТзОВ "Тельєза" (покупець) нафтопродукти (дизельне паливо, пічне паливо, паливо судне, бензини марки А-76, А-80, А-92, А-95, та інше далі - товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов договору № 65-НП.

Пунктом 1.2. договору № 65-НП передбачено, що кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами, а сама видаткова накладна є одночасно для сторін специфікацією.

Також у п. 1.3. договору № 65-НП вказано, що якість товару, який постачається має відповідати державним стандартам України, технічним умовам та підтверджується відповідними паспортами та/або сертифікатами якості.

Абзацом 3 п. 3.1. вказаного договору встановлено, що товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: СРТ; ЕХW.

Крім того, пункт 3.4. договору № 65-НП передбачає, що датою поставки товару при базисі постачання ЕХW вважається дата вказана в видатковій накладній, а при базисі постачання СРТ - дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Згідно п. 3.8. договору № 65-НП - сторони домовилися, що підставою для отримання товару покупцем/уповноваженою особою покупця є доручення на отримання певної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі-прийому товару.

Відповідно до п. 3.9. договору № 65-НП - сторони домовилися, що належним чином оформлена та підписана уповноваженими представниками сторін видаткова на товар є належним підтвердженням отримання товару покупцем.

В пункті 4.2. договору № 65-НП зазначається, що фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується комплектом товарно-транспортних документів.

На підтвердження здійснення договірних зобов'язань позивачем було долучено до матеріалів справи копії договорів поставки, сертифікати відповідності товарів та паспорти якості. Крім того, позивачем долучено ряд первинних документів, складених на підставі здійснених господарських операцій з ТзОВ "Родинне поле", СФГ "Любава-1" та ТзОВ "Тельєза", а саме: видаткові накладні, товарно - транспортні накладні та видаткові накладні постачальників позивача, банківські виписки по рахунку, реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження наявності спеціального обладнання для ведення господарської діяльності, позивачем долучено договори оренди та акти прийому - передачі цистерн для зберігання нафтопродуктів.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд керувався наступним.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (надалі по тексту - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Водночас, наявність деяких первинних бухгалтерських документів загалом, і податкової накладної зокрема, без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та для включення визначених у такій податковій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11, в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первинні документи, які позивач долучив до матеріалів справи на підтвердження взаємовідносин із ТзОВ "Родинне поле", СФГ "Любава-1" та ТзОВ "Тельєза" є належним чином складеними та містять достовірні дані щодо їх змісту.

Відповідачем в акті перевірки не заперечувалося наявності первинних документів у позивача, які містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції чинній на момент їх здійснення. В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 06.06.2017 року № 696/13-01-14-02/38540625.

Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" з його контрагентами ТзОВ "Родинне поле", СФГ "Любава-1" та ТзОВ "Тельєза" підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами.

Висновки відповідача про безтоварність та нереальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Позивачем під час проведення перевірки було надано всі документи, які підтверджують спірні господарські операції. Факт здійснення господарських операцій підтверджується долученими до матеріалів справи договорами купівлі - продажу, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, доказами проведення оплати, реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Щодо твердження представника відповідача про відсутність доказів перевезення товару, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи було долучено договір № К2015/1001-001 від 01.10.2015 року, укладений між ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" та ПП "Кархут".

Згідно вказаного договору, а саме п. 1.2. вбачається, що замовник (ТзОВ "Спец Оіл Сервіс") доручає експедитору (ПП "Кархут") за винагороду організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні.

Відповідно до п.1.3. цього договору експедитор, діючи від свого імені за рахунок і за дорученням замовника, в межах даного договору, надає послуги з пошуку і підбору перевізників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним автомобільним транспортом, а також залучає інших учасників транспортного процесу відповідно до чинного законодавства України і вимог міжнародних Конвенцій.

Також пунктом 1.4. передбачено, що експедитор приступає до виконання робіт на підставі заявки. Заявка може бути надана факсимільним зв'язком, на паперових носіях, надіслана на пошту Експедитора, або в інший спосіб.

Таким чином, на підставі заявок з боку ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" у телефонному режимі, ПП "Кархут" з 01.01.2016 року до 31.07.2016 року надавало позивачу транспортні послуги у загальній кількості 297 штук на суму 59400,00 гривень.

В судовому засіданні від 20.11.2017 року судом було допитано в якості свідка директора ПП "Кархут" ОСОБА_5.

Так, свідок підтвердив, що 01.10.2015 року між ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" та ПП "Кархут" було укладено договір № К2015/1001-001 від 01.10.2015 року, згідно умов якого, ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" доручило ПП "Кархут" організувати транспортні перевезення вантажів автомобільним транспортом. При кожному випадку замовлення транспортно - експедиційних послуг представник ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" у телефонному режимі повідомляла ПП "Кархут" про те, який вантаж буде перевозитися, бажаний тип транспортного засобу та його кількість, дату завантаження, точки завантаження та розвантаження, а також об'єм вантажу.

Протягом обумовленого в заявці дня було проведено подачу автомобіля з водієм до нафтобази, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, смт Куликів, вул. Шевченка, 73.

Свідок зазначив, що контроль за завантаженням відповідної кількості нафтопродуктів здійснював представник ТзОВ "Спец Оіл Сервіс". Оскільки в один день від ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" могло надходити кілька заявок на перевезення нафтопродуктів, то вся документація оформлялася та велася відповідно до фактичної кількості заявок.

На підтвердження наданих пояснень, свідок ОСОБА_5 надав копії договору К2015/1001-001 від 01.10.2015 року, копії актів надання послуг № 2016/0630-001 від 30.06.2016 року та № 2016/0630-002 від 31.07.2016 року, копії товарно - транспортних накладних по вантажоодержувачу ТзОВ "Тельєза" з 01.07.2016 року по 12.07.2016 року, по СФГ "Любава - 1" з 29.02.2016 року по 06.05.2016 року та по ТзОВ "Родинне поле" з 10.05.2016 року по 07.07.2016 року.

Щодо твердження відповідача про ненадання довіреностей з боку ТзОВ "Родинне поле" на отримання товару від ТзОВ "Спец Оіл Сервіс", представник позивача в судовому засіданні наголосив, що під час проведення перевірки позивач надав службовим особам відповідача увесь пакет документів, який має пряме відношення до здійснення господарських операцій з контрагентом ТзОВ "Родинне поле", в тому числі й довіреності на отримання товару. Проте, службові особи податкового органу не вказали про це в акті. Крім того, на підставі п. 86.7 ст. 86 ПК України ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" надало ГУ ДФС у Львівській області належним чином завірені копії довіреностей по ТзОВ "Родинне поле", які вказаним органом всупереч ст. 44 ПК України не було прийнято до уваги.

Щодо покликання представника відповідача на відсутність у видаткових накладних розшифровки підпису отримувача (не зазначено прізвища, ім'я, по батькові, чи ініціалів), суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції чинній на період здійснення господарських операцій з ТзОВ "Родинне поле", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, аналізуючи наведене, суд вважає, що серед обов'язкових реквізитів первинних документів не визначено прізвища відповідальної особи, натомість у таких міститься назва підприємства, вони містять підпис директора ТзОВ "Родинне поле", що скріплений печаткою. Вказане у повній мірі дає змогу ідентифікувати покупця, тобто ТзОВ "Родинне поле", а саме це вимагається відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому, також можливо ідентифікувати особу, що підписувала накладні, адже підпис, який міститься в договорі № 46-НП та підписи у видаткових накладних збігаються.

Вказане узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, в ухвалі від 21.04.2016 року по справі № К/800/23322/14. Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте при цьому дають змогу, як у наведеній ситуації, ідентифікувати постачальника, містять достатні дані про змін господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та ніші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обігу. А тому Вищий адміністративний суд України зазначає, що "незазначення у видаткових накладних прізвищ посадових осіб зі сторони контрагента та зі сторони позивача, які здійснювали підписання відповідних документів, за наявності підписів, автентичність яких податковим органом під сумнів не поставлена, та скріплення цих документів печатками підприємств не може бути єдиною достатньою підставою для висновку про неналежність та недостовірність таких документів.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 року у справі № К/800/14834/15 зазначається, що відсутність у вказаних документах посади, імені, прізвища та по батькові осіб, які їх підписали, може вказувати на недолік, який по суті не впливає на право платника відображати в податковому обліку наслідки реально здійснених операцій.

Щодо покликання представника відповідача, що в товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів зі сторони покупців не зазначено пункту розвантаження, конкретну адресу місця розвантаження товару; не внесені відомості щодо дати і часу виїзду з підприємства-вантажовідправника, суд зазначає наступне.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції чинній на період здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами серед обов'язкових реквізитів первинних документів не визначено прізвища відповідальної особи, натомість у таких міститься назва підприємства, що дотримано у товарно-транспортних накладних, котрі надавались до перевірки. Вони містять підпис уповноважених осіб, що скріплений печаткою, що у повній мірі дає змогу ідентифікувати покупця, а саме це вимагається відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд завертає увагу, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є дотриманням чи порушенням виключно правил перевезень автомобільним транспортом і аж ніяк не вимог податкового законодавства.

Вказане узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України у справах № № К-15247/07, К-55094/09, К/9991/37912/11.

Зокрема, розглядаючи справу № К/800/32281/15 від 08.06.2016 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що наявність окремих недоліків при заповнення товарно-транспортних накладних не можуть спростовувати реальності виконання операцій з придбання товарів".

Крім того, контролюючий орган робить посилання на спільний наказ Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346, яким нібито затверджено типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної.

Проте, згаданий спільний наказ від 29.12.1995 року № 488/346 не пройшов офіційної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а тому не міг братися до уваги органом ДФС України як нормативно-правовий акт. Така обов'язкова реєстрація передбачена Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, а підприємства, що не входять у сферу управління органу, що видав зазначений нормативно-правовий акт, не зобов'язані виконувати його положення.

Щодо покликання відповідача на наявність в АІС "Податковий блок" інформації про факти формування контрагентами податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, які можуть свідчити про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Вимогами ПК України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю.

Такі органи уповноважені здійснювати перевірки суб'єктів господарської діяльності з питань правильності та повноти нарахування та сплати податків, в тому числі і податку на додану вартість в межах діючого законодавства. Діючим законодавством забороняється здійснення податкового контролю на припущеннях та сумнівах окремих співробітників контролюючого органу.

Відповідно до вимог ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції та діяти виключно відповідно до ПК України та інших законів України, інших нормативних актах (п.п.21.1.1 п.21.1 ст. 21 ПК України).

Згідно п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані:

- дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

- забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

- забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;

- не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Однак, податковим органом не враховано, що наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем ДФС або відомості, одержані від інших підрозділів ДФС чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо реальності господарської операції, але й не доказують достовірно той ймовірний факт, що в дійсності жодні господарські операції не вчинялися.

Як вбачається з акта перевірки, податковий орган посилається на ухвалу місцевого Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року справа № 522/24666/17 по кримінальному провадженню за № 420161600000000265 від 12.04.2016 року. У вказаній ухвалі зазначено, що невстановлена група осіб, шляхом реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема СФГ "Любава-1", ТзОВ "Родинне поле", ТзОВ "ТЕЛЬЄЗА", які нібито оформлені на підставних осіб, що дали свою згоду за грошову винагороду бути засновником і керівником створених суб'єктів підприємницької діяльності не маючи при цьому на меті здійснювати статутну діяльність.

Проте відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст.72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: або вироком у кримінальній справі; або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України.

Згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не можу бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, не можна ототожнювати вказану ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року по справі № 522/24666/17 із обвинувальним вироком суду та вважати її належним доказом фіктивності створення та діяльності СФГ "Любава-1", ТзОВ "Родинне поле", ТзОВ "ТЕЛЬЄЗА" та, відповідно, відсутності реального здійснення господарських операцій позивача із контрагентами. Важливим також є той факт, що згадана ухвала не встановлює жодних фактів, оскільки містить посилання на матеріали досудового розслідування, а також нею на підставі необґрунтованості та бездоказовості відмовлено у задоволенні клопотання про призначення позапланової виїзної документальної податкової перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Металзюкрейн" (ЄДРПОУ 19349403), а не ТзОВ "Родинне поле".

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" отримував установчі та інші документи контрагентів, якими, зокрема, підтверджувалися повноваження посадових осіб на складання первинних та розрахункових документів тощо.

Станом на момент підписання та виконання договору контрагенти ТОВ "Спец Оіл Сервіс" згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були зареєстрованими належним чином, не перебували у стані припинення підприємницької діяльності, були зареєстровані як платники ПДВ та щодо них була відсутня офіційна інформація в базі "Анульовані свідоцтва платників ПДВ".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, законодавство встановлює презумпцію достовірності даних, внесених до ЄДР. Оскільки контролюючим органом не доведено, не встановлено обізнаності ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" в ймовірній недостовірності відомостей, внесених до ЄДР, посилання контролюючого органу на недостовірність таких відомостей як на підставу для висновків про дефектність (до речі, у чинному законодавстві такого терміну не існує, а податковий орган постійно його вживає в актів перевірки) чи недійсність вчинених господарських операцій є помилковими та протиправними. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини, викладеними, зокрема, у справі "Інтерсплав проти України".

Крім того, суд зазначає, що на позивача не покладалося обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення господарських операцій та після вчинення таких операцій контроль за дотриманням платником податку, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у ЄДР та як платника ПДВ - у Реєстрі платників ПДВ, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків.

Такої ж позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01.11.2016 року по справі К/800/27487/13.

Також представник позивача наголосив, що ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а тому наше підприємства не зобов'язано володіти інформацією відносно виконання контрагентом його податкових зобов'язань. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такої ж позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.01.2016 року по справі № К/9991/43524/12.

Таким чином, вищезазначені обставини та факти спростовують висновок контролюючого органу про те, що ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" не підтверджено реальність виконання операцій з СФГ "Любава-1", ТзОВ "Родинне поле" та ТзОВ "ТЕЛЬЄЗА".

Отже, підсумовуючи наведене, суд погоджується з позицією представника ТзОВ "Спец Оіл Сервіс", що проведені позивачем та його контрагентами господарські операції є реальними та були спрямованими на настання правових наслідків, що підтверджується первинними та іншими документами, в тому числі і податковими накладними, які оформлені згідно із вимогами ст. 201 ПК України.

У зв'язку з цим, твердження ГУ ДФС у Львівській області про порушення ТзОВ "Спец Оіл Сервіс" податкового законодавства є необґрунтованими та не відповідають матеріалам та фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача про протиправність оскаржуваних ним податкових повідомлень - рішень, а відтак і про необхідність їх скасування, що має наслідком задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На думку суду, в даному випадку суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності, який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорваті", п.74).

Крім того, в рішенні у справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при винесенні щодо позивача оскаржуваних податкових повідомлень - рішень дотримані були не в повній мірі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники відповідача в судовому засіданні правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень суду не довели.

Тому, враховуючи усе наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 23.06.2017 року № 0010471402 та № 0010461402.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 257158,80 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0010471402 від 23.06.2017 року та № 0010461402 від 23.06.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Оіл Сервіс" (код ЄДРПОУ 38540625, місцезнаходження: 81551, Львівська область, Городоцький район, с. Воля - Бартатівська, вул. Львівська, 33-3) 257158 (двісті п'ятдесят сім тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 листопада 2017 року.

Суддя Сакалош В.М.