Ухвала суду № 70578308, 29.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Прокуратури Закарпатської області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та дискримінацію,-

в с т а н о в и в:

28 листопада 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Прокуратури Закарпатської області (далі - відповідач 1), Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач 2), якою просить: визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та Прокуратури Закарпатської області, що проявилась у невнесенні відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за наслідками проведення службового розслідування Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за заявою від 14 лютого 2017 року.

Ознайомившись з матеріалами даної позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки поданий позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Юрисдикція адміністративних судів згідно із ч.1 ст.17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.1 ч.2 цієї ж статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відповідно до поняття «справа адміністративної юрисдикції», наведеного у п.1 ч.1 ст.3 КАС України, під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. «Суб'єкт владних повноважень» - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ним владний управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійсненням цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 23 травня 2001 року за № 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначається як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що: «В ніч з 06 на 07 лютого 2017 року невідомими особами було здійснено напад ОСОБА_3 та 07 лютого 2017 року тіло останньої було виявлено невісткою вищезазначеної особи. Органами поліції було розпочато досудове розслідування. Позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 07 лютого 2017 року було викликано до Ужгородського відділу поліції та було застосовано до останнього незаконні засоби дізнання і слідства (з метою зізнання в причетності до вбивства). 14 лютого 2017 року адвокат позивача подав до Ужгородської місцевої прокуратури заяву про побиття позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та просив вжити заходів згідно чинного законодавства України. 05 квітня 2017 року Головне управління Національної поліції у Закарпатській області надіслало представнику позивача листа, відповідно до якого за наслідками службового розслідування довести чи спростувати факт побиття позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вдалося можливим, а матеріали скеровано до прокуратури Закарпатської області. 24 травня 2017 року адвокат подав до Ужгородської місцевої прокуратури заяву про побиття позивача та його друзів та просив внести відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування та розпочати досудове розслідування. 31 травня 2017 року з листа Прокуратури Закарпатської області стало відомо, що за наслідками розгляду матеріалів досудового розслідування підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не встановлено. 14 вересня 2017 року Ужгородським міськрайонним судом, розглянувши справу за № 308/5325/17 зобов'язано керівника Ужгородської місцевої прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за відомостями вказаними в заяву. 25 вересня 2017 року Ужгородська місцева прокуратура, згідно повідомлення розпочала досудове розслідування зареєстрованого кримінального провадження за № 42017071030000106 за ч.1 ст.365 Кримінального кодексу України, щодо протиправних дій працівників Національної поліції відносно одного з друзів позивача, а саме: ОСОБА_4. Однак, щодо позивача не внесено відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом його побиття працівниками поліції та жодних дій з цього приводу не вчинено».

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи внутрішніх справ (Національної поліції) під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, а також в межах порушеного кримінального провадження виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції, а тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 2 ч. 3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Аналіз вимог, заявлених у позовній заяві, та позиції Конституційного суду України дають суду підстави для висновку, що вирішення питання щодо дій або бездіяльності відповідачів, які регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України, не є управлінською діяльністю, і надання цим діям (бездіяльності) оцінки не входить до компетенції адміністративного суду.

Спільним листом Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2011 року за № 334/8/13-11 (259/0/4-11) наголошено на тому, що при визначенні судової юрисдикції стосовно вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин. Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції, відтак, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно частин 1 та 2 статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Завданнями кримінального провадження відповідно до ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, правовідносини, що виникають з приводу досудового розслідування, вчинені в межах порушених кримінальних проваджень, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України.

Стаття 303 КПК України встановлює перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви.

Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачами, в даному випадку, знаходяться поза сферою застосування Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, компетенція Закарпатського окружного адміністративного суду не поширюється на зазначений спір, оскільки він має розглядатися в порядку кримінального судочинства судом загальної юрисдикції.

Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись п.1 ч.1 ст.109, 160, 165 КАС України, суддя, -

у х в а л и в:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Прокуратури Закарпатської області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та дискримінацію - відмовити.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву разом з копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні, або згідно з частиною 3 ст.160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.