Постанова № 70578074, 14.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року № 810/1812/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання- Лещишині Н.А.;

за участю:

представника позивача - Тарасюка І.М.;

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.02.2017 р. №0003821407 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 998884 грн. та №0003811407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємців на 898996 грн. Вимоги заяви аргументує надуманістю висновків податкового органу та безпідставністю прийнятих рішень.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та пояснив суду, що відносини позивача з ТОВ "Екоенерджи" у період з листопада по грудень 2015 р. мали реальний характер. Придбані у цього контраґента товари та комплектуючи на підставі договорів №23/11-2015 від 23.11.2015 р. та №01/12-2015 від 01.12.2015 р. використані в цілях власної господарської діяльності товариства, а саме для виробництва продукції -БММ МТ-ЛБ С (Броньована медична машина МТ-Лб С) в межах виконання державного контракту №247/1/15/80 від 24.11.2015 р. на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням. Постачання продукції на виконання державного контракту звільнено від оподаткування, згідно п.2.1 положень Державного контракту №247/1/15/80 від 24.11.2015 р. та на підставі п.32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ. В акті перевірки не взято до уваги, що підприємством було нараховано умовний продаж у зв'язку з використанням ТМЦ для цілей операцій, звільнених від оподаткування.

Представник відповідача заявлені вимоги не визнав та надав заперечення, у яких зазначив, що відповідно до баз даних ДФС та Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання ТМЦ позивачем. Згідно аналізу ПН, зареєстрованих ТОВ "Екоенерджи" в ЄРПН виявлено придбання одного переліку товарів (робіт, послуг) та реалізація інших товарів. Також перевіркою встановлена відсутність у контрагента позивача виробничих, складських приміщень, трудових ресурсів для проведення будь-якого виду діяльності, розумних та економічних причин або ділової мети систематичного придбання та продажу товарів. З огляду на що зроблено висновок про нереальний характер господарських операцій позивача з ТОВ "Екоенерджи". Відсутність у ТОВ "Екоенерджи" можливості для здійснення господарської діяльності, на думку податкового органу, свідчать про те, що платник податків має намір одержати економічний ефект за результатом підприємницької діяльності переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, оскільки за результатом дослідження представлених первинних документів не встановлено факт здійснення господарських операцій.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази та матеріали, встановивши фактичні обставини справи, якими обґрунтовано позов та заперечення проти нього, оцінивши докази за своїм переконанням, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених вимог, з огляду на таке:

в січні 2017 р., Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Екоенерджи" за період листопад-грудень 2015 р., за наслідком якої було складено акт №5/10-13-14-04/35511869 висновками якого зафіксовано порушення позивачем вимог п. 44.1. ст. 44, пп. 134.1.1 1, п. 138.2, п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138. пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 898996 грн.; ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1.-200.3 ст.200 ПКУ, що мало своїм наслідком заниження ПДВ у розмірі 998 884 грн. та винесені податкові повідомлення рішення від 06.02.2017 р. №№0003811407 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 998884 грн. та 0003811407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 898996 грн.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Екоенерджи" був укладений договір поставки товару від 23.11.2015 р. №23/11-2015 за умовами якого ТОВ "Екоенерджи" прийняло на себе зобов'язання поставити, а позивач прийняти та оплатити товар та комплектуючи вироби, асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики якого визначені у додатку №1 до договору (Специфікації). Термін поставки 30 днів; загальна вартість 1 686 330, 00 грн. У загальну вартість включаються витрати по доставці товару за адресою: Васильків, вул. Тракторна, буд.9-А. Дострокова доставка допускається.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: податкові та видаткові накладні; акти звірки; товаро-транспортні накладні; оборотно-сальдові відомості. Згідно додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5), поданого 07.04.2016 р. №9050738977 взаємовідносини відкориговано на суму ПДВ 374917,48 грн. До перевірки були надані в повному обсязі видаткові накладні, виписані ТОВ "Екоенерджи" на адресу ТОВ "Науково-Виробнича компанія "ВК Система" за листопад-грудень 2015 р. Суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту за грудень 2015 р. та відповідають даним податкової декларації з ПДВ та додатку 5 до декларації.

При проведенні аналізу даних ТОВ "Екоенерджи" встановлено придбання одного переліку товарів та реалізації інших товарів, тобто реалізацію товарів та послуг ТОВ "Екоенерджи" за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого придбання товарів, згідно податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН. Крім того, податковим органом встановлена відсутність: виконання операцій з постачання товарів позивачу; інформація про їх зберігання за місцезнаходженням та місцем господарської діяльності; інформація про транспортування та/або отримання в оренду транспортних засобів.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке: згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду, за змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Натомість слід зазначити, що факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов'язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків. Разом з тим, суд погоджується з позицією ВАСУ, викладеній в ухвалі від 22.01.2015 р. у справі №816/160/14, з приводу того " що за умови доведеності податковим органом, що платник податків при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою".

Підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди передбачає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

І, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, проте несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні договори, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією ВСУ, яка висловлена у постанові від 15 червня 2010 року № 10/91.

Принцип належної податкової обачності безпосередньо випливає із рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де Суд вказав, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У зв'язку з цим судом оцінюються і доводи податкового органу з метою ретельної перевірки реальності вчинення спірної господарської операції в контексті з'ясування прояву позивачем розумної обережності при виборі контрагента, в тому числі і щодо вибору постачальника, а також обставини порядку укладення договору з цим контрагентом.

Суд наголошує, що за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання повинні оцінюватися не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Суд акцентує, що свідченням належної податкової обачності є не лише подання стандартного переліку документів на підтвердження проведеної господарської операції, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

З урахуванням наведеного, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Отже, докази, які були надані позивачем у якості підтвердження проведеної господарської операції є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Із матеріалів справи слідує, що на підтвердження висновків про неправомірність формування витрат позивача податковий орган вказав, що товар, зазначений у накладних фактично не поставлявся, оскільки у ТОВ "Екоенерджи" відсутні для цього виробничі та матеріальні можливості, які об'єктивно необхідні для здійснення продажу такого виду, а також з урахуванням встановленого податковим органом факту реалізації товару за номенклатурою відмінною від номенклатури, задокументованою позивачем.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Аналіз правових норм, зокрема підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ, дає підстави вважати, що необхідною умовою для можливості віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат, є їх здійснення для провадження (ведення) господарської діяльності платника податку, що спрямована на отримання доходу. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків і лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Поряд з цим наявність умов, що свідчать про правомірність такої діяльності, має підтверджуватися належними доказами. Тому, необхідно вивчення фактичних обставин, які можуть свідчити про навмисне заниження дохідності окремих операцій.

Отже, не зважаючи на ст. 71 КАС України та практику Європейського суду з прав людини щодо обов'язку доказування, платник податків під час судового розгляду зобов'язаний довести та обґрунтувати належними та допустимими доказами наступне: наявність у платника податку при здійсненні господарської операції розумної економічної мети на досягнення економічного ефекту, тобто отримання прибутку; реальність господарської операції та її обґрунтованість (доцільність) в межах економіко-соціальних відносин; взаємозв'язок між витратами платника податку на придбання товарі (робіт/послуг) та наміром одержання економічної користі у майбутньому від придбаних активів.

При наданні пояснень під час розгляду справи, уповноважений представник позивача не пояснив порядок обрання свого контрагента ТОВ "Екоенерджи" з сумнівною репутацією підприємства, яке є фігурантом у кримінальних провадженнях №№42017101020000076, 12016240080000430, 320171000400000028 у справах: № 753/18535/17; № 753/18533/17; № 753/8734/17; № 753/8754/17; № 753/8743/17;№ 753/8753/17; № 753/8755/17;№686/19646/17; №686/12286/17; №686/12287/17; №686/12289/17; 686/5793/17; № 755/8732/17;№ 757/50654/16-к; № 757/50658/16-к;№ 757/50656/16-к; № 757/50660/16-к; № 757/43385/16-к; № 757/43389/16-к; № 757/40921/16-к; №757/40918/16-к; № 757/40925/16-к; № 757/40919/16-к; 757/40673/16-к № 757/40669/16-к; № 757/40685/16-к щодо проведення окремих процесуальних дій, згідно відомостей ЄРСР.

Проведеним аналізом АІС "Податковий блок" було встановлено, що ТОВ "Екоенержи" має одноосібний посадово-засновницький склад в особі директора ОСОБА_3, який також являється директором та засновником ще трьох СГД. Інформація про трудові ресурси, орендовані чи власні приміщення підприємства чи власні основні засоби - відсутня; за вказаною в ЄДРПОУ адресою - товариство не знаходиться.

В процесі досудового розслідування різними органами, включаючи СБУ у Хмельницькій області, було встановлено, що групою осіб упродовж 2015-2016 р. на території м. Києва було запроваджено протиправний фінансовий механізм, направлений на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження на вітчизняні СГД, розкрадання державних бюджетних коштів з використанням професійних учасників фондового ринку, а також проведення фіктивних операцій з цінними паперами з метою надання недостовірних відомостей щодо фінансового стану підприємств реального сектору економіки.

У змові з службовими особами ПАТ "Банк Портал", ПАТ "Євробанк", ПАТ КБ "Глобус" , шляхом проведення фіктивних фінансових операцій із залученням паперів, організовано діяльність підприємств, зокрема, і ТОВ "Екоенержи". В порушення вимог діючого законодавства в сфері обігу цінних паперів та ліцензійних вимог, професійні учасники фондового ринку, які підконтрольні учасникам ОЗУ, отримуючи кошти за цінні папери, з метою подальшого переведення їх у готівку перераховували їх на адресу, в тому числі ТОВ "Екоенержи"- підприємства з ознаками фіктивності за товари, роботи та послуги. Вказане підприємство зареєстровано на номінального керівника та засновника, який фактично реального відношення до його діяльності не має. На розрахункові рахунки вказаного суб'єкта господарювання службові особи підприємств, які є замовниками протиправних фінансових та інших послуг та зацікавлені в мінімізації податкових платежів, перераховували безготівкові кошти, які в подальшому були переведені в готівку, виведені з легального обігу та привласнені, чим заподіяно реальну шкоду державі у розмірі понад 5 000 000 доларів США.

Крім того, за наслідком вивчення представлених позивачем суду документів первинного бухгалтерського обліку та звітності, встановлена їх невідповідність вимогам чинного законодавства та не підтвердженість фактів здійснення господарських операцій на виконання яких вони надані.

Для оприбуткування будь-яких товарів підприємству необхідна наявність належним чином оформлених первинних документів, які б свідчили про надходження товарів від постачальника. Товари відпускаються покупцям з території підприємства-постачальника тільки на основі довіреностей (типова форма М-2), підписаних керівником та/і головним бухгалтером. Термін дії довіреності встановлюється залежно від важливості отримання і вивезення товару, але не може перевищувати 30 днів. Приймання товарів матеріально відповідальною особою на складі або безпосередньо на підприємстві здійснюється на основі товарно-транспортних накладних та накладних.

Перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюється за наявності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної (ТТН) типової форми (№1-ТН) та дорожнього листа вантажного автомобіля. Такий порядок характерний на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом незалежно від умов оплати і видів перевезень.

Для цілей обліку ПДВ підприємства отримують від постачальників податкові накладні, наявність яких дає право підприємству на отримання податкового кредиту. На основі даних податкових накладних здійснюються записи у Реєстр отриманих та виданих податкових накладних, що використовується для цілей податкового обліку.

Всі документи первинного бухгалтерського обліку та звітності повинні відповідати вимогам, передбаченим ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та податкову звітність", містити обов'язкові як для таких реквізити. Відсутність реквізитів на документах первинного бухгалтерського регістру означає: або не проведення певної господарської операції або повну безконтрольність на підприємстві.

За результатом дослідження представлених позивачем видаткових та товаро-транспортних накладних, суд дійшов висновку про наявність в них недоліків, які нівелюють сам факт проведення господарської операції.

Так, у всіх видаткових накладних про прийняття товару від ТОВ "Екокоенерджи" до позивача не зазначено прізвище, ім'я по батькові особи, яка одержала товар та її посаду разом із відтиском печатки підприємства.

В матеріалах справи відсутні довіреності на ім'я перевізника-водія ОСОБА_4, які надавали йому право на подальшу передачу товару покупцю.

У товаро-транспортних накладних не зазначена точна адреса завантаження товару, а посилання на загальне місце передачі вантажу - вул. Малокітаєвська свідчить про приховування позивачем небажаної інформації, що співпадає з висновком правоохоронних органів про відсутність складських та інших приміщень для зберігання товару у контрагента позивача.

Товаро-транспортна накладна також не має всіх відомостей щодо вантажу, а саме переліку товару, який перевозився, одиницю його виміру та кількість місць. Вибіркове співставлення даних видаткових накладних про відпуск товару з відомостями ТТН дає можливість дійти висновку про їх очевидне неспівпадіння. Так, у видатковій накладній РН-0000264 від 08.12.2015 р. загальна кількість одиниць товару складає 312 одиниць, а у ТТН від 08.12.2015 р. №150515 одне місце; у накладній -42, у ТТН від 10.12.2015 р. №150517-1 і т.д.

В обґрунтування реального характеру проведених господарських операцій ТОВ "НВК "ВК Система" були надані обмежені дані оборотно-сальдових відомостей по субрахунках 201 (надходження товарів на склад) та 281 (надходження товарів та послуг). За відсутності карточки субконто неможливо встановити факт придбання товарів від ТОВ "Еконерджи" та використання їх у подальшій господарській діяльності та/або реалізацію.

Натомість, із оборотно-сальдової картки субрахунку 201 за період 31.12.2015 р. по 31.03.2016 р. вбачається, що одержані витратні матеріали від ТОВ " Екоенерджи" станом на 31.03.2016 р. рахувалися на складі позивача без списання, тобто рух активів не відбувався.

Дані оборотно-сальдової відомості по субрахунку 281 за 2015 р. є не повними та не можуть бути свідченням розумної економічної причини договорів поставки, укладених з ТОВ "Екоенерджи" за відсутності даних рахунку 90 та 70.

Оскільки при розгляді справи одержаниими судом документами встановити рух активів позивача від виробника та платника не вдалось ( в ході чого було з'ясувано яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлено посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), досліджено наявність у контрагента платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку), на що звертав увагу ВАСУ (ухвала від 12.02.2014 р. у справі № 826/6006/13-а), суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 листопада 2017 р.