Ухвала суду № 70574414, 28.11.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/784/17

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готра Т.Ю.,

суддів : Собослоя Г.Г., Куштана Б.П.,

з участю секретаря : Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 Фонду інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 Фонду інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а :

Відповідач ОСОБА_1 і позивач ОСОБА_2 Фонд інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості оскаржили в апеляційному порядку рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року, яким позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь державної госпрозрахункової кредитно-фінансової господарської організації «ОСОБА_2 Фонд інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості» заборгованість за кредитною угодою №5031 від 09 березня 2016 року в розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь державної госпрозрахункової кредитно-фінансової господарської організації «ОСОБА_2 Фонд інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості» судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на те, що він є інвалідом 2 групи війни АТО, у нього різко погіршилося здоров»я, а тому всі кошти ідуть на оплату його лікування, у зв’язку з чим він і його мати ОСОБА_3, яка є поручителем, не мають можливості cплачувати за кредитним договором. Він неодноразово звертався до голови Фонду пана Андруся в письмовій та усній формі з проханням надати йому відстрочку по сплаті кредиту до 01.01.2018 року. У реструктуризації боргу Фонд йому відмовив.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 Фонд інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості просить скасувати зазначене рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків та пені за договором позики, і прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь Фонду суму боргу за відсотками 2374,00 грн. та суму боргу по пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів 526,46 грн. і сплачений судовий збір. Вказує на те, що відповідно до договору поруки від 09.03.2016 року ОСОБА_3 взяла на себе виконання зобов’язань по кредитній угоді від 09.03.2016 року №5031, у разі невиконання їх позичальником, а тому з неї слід стягнути зазначену суму боргу за відсотками та пені.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 Фонду інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості ОСОБА_4 в ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 не визнали, просили таку відхилити.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися. У заяві від 24.11.2017 року ОСОБА_1 просить суд розглянути дану справу у його відсутності, посилаючись на те, що за станом здоров’я він не може бути присутній у судовому засіданні. ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином (під розписку), а тому неявка відповідачів згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 березня 2016 року між державною госпрозрахунковою кредитно-фінансовою господарською організацією «ОСОБА_2 Фонд інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості» (далі – Фонд) та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду №5031, згідно якої Фонд надав позичальнику кредит для газифікації житлового будинку за адресою: Закарпатська область, м. Перечин, вул. Жовтнева, 30 Перечинського району – 30 (тридцять) тисяч гривень строком на 5 (п’ять) років. За користування кредитом встановлюється плата в розмірі 3 (трьох) відсотків річних, які нараховуються на суму наданого кредиту і сплачуються разом з поверненням кожної частки кредиту (п.1.1., п.1.2 кредитної угоди).

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою, 09 березня 2016 року між державною госпрозрахунковою кредитно-фінансовою господарською організацією «ОСОБА_2 Фонд інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості» (далі – Фонд) з однієї сторони та ОСОБА_1 «Позичальник» з другої сторони, і ОСОБА_3 «Поручитель» з третьої сторони, було укладено договір поруки №46-5031, згідно якого поручитель зобов’язався солідарно з позичальником відповідати перед Фондом за виконання зобов’язань по кредитній угоді №5031 від 09 березня 2016 року про надання кредиту на газифікацію житлового будинку. Згідно п.3.1. договору поруки, у випадку невиконання зобов’язань по кредитній угоді та договору поруки, а також за невиконання зобов’язань з виплати штрафних санкцій позичальник і поручитель відповідають перед Фондом як солідарні боржники.

Однак, позичальник ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитною угодою належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 10 липня 2017 року у нього виникла заборгованість у розмірі 29900,46 грн., в тому числі по кредиту 27000,00 грн., відсотків за користування кредитом – 2374,00 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків – 526,46 грн., що стверджується наявною у матеріалах справи довідкою (а.с.7-8).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Солідарна відповідальність поручителя і позичальника перед Фондом за виконання зобов’язань по кредитній угоді №5031 від 09.03.2016 року передбачена і договором поруки №46-5031 від 09.03.2016 року.

Таким чином, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитною угодою належним чином не виконує, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 заборгованості за кредитною угодою в розмірі 27000 грн. кредиту.

Стосовно стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2374 грн. та пені в сумі 526,46 грн., то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог за наступних обставин.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що стверджується копією посвідчення інваліда війни, серії ААВ №006887, згідно якого відповідач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.43).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що положення п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюються на відповідача ОСОБА_1 щодо не нарахування йому процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов’язань за кредитною угодою.

Встановивши, що з відповідача ОСОБА_1 не підлягають стягненню нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 2374 грн., а також пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків в сумі 526,46 грн., так як згідно п.15 ст.14 вище зазначеного Закону такі йому не нараховуються, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у вимогах про стягнення зазначених сум з поручителя ОСОБА_3, оскільки у разі не нарахування позичальнику процентів за користування кредитом та пені за невиконання зобов’язань за кредитною угодою, у поручителя ОСОБА_3 відсутній обов’язок щодо сплати зазначених сум.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст.308 ЦПК України, підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 і Фонду відхиленню, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і апеляційну скаргу ОСОБА_2 Фонду інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості – відхилити.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді