Рішення № 70570114, 27.11.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12670/17

Провадження № 2/752/4393/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.11.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Кравченко В.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, суд -

Встановив

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, згідно якого просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 92 562,00 грн. та документально підтверджені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 30 листопада 2015 року відповідачем йому було видано розписку від 30.11.2015 року, за якою останній підтвердив свій борг перед позивачем станом на 01.12.2015 року у сумі 92 562,00 грн.

Також вказав, що строк (термін) виконання боржником обов'язку у вказаній розписці не встановлено, з огляду на, що, на думку позивача, до правовідносин, що виникли між сторонами має застосовуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги до нього.

Також зазначає, що незважаючи на неодноразові звернення позивача щодо повернення боргу, станом на дату звернення до суду з відповідним позовом, борг відповідачем не повернуто.

За таких обставин, враховуючи, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, позивач просив стягнутим з відповідача суму основного боргу та судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити. Зауважив, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо повернення суми боргу згідно розписки від 30.11.2015 року, однак відповідач у добровільному порядку відмовився погасити суму боргу. Додатково просив стягнути з відповідача на користь позивача пронесені ним судові витрати по сплаті судового збору та оплаті отриманої правової допомоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату та часу судового засіданні був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Як на підставу заявлених позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, що підтверджується розпискою від 30.11.2015 року.

Як вбачається з розписки від 30.11.2015 року, за підписом ОСОБА_3 від 07.12.2015 року, який зазначив, що згоден з розрахунком, друкованим текстом значиться, що «Я, ОСОБА_3, підтверджую свій борг перед ОСОБА_2 станом на 01 грудня 2015 року в сумі 92 562 грн. 00 коп.» (а.с. 56).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відтак, у відповідності до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Водночас, як встановлено судом, документ наданий позивачем, що міститься на а.с. 56, іменований як розписка, не відповідає вимогам до розписки як документу, що підтверджує виникнення боргового зобов'язання, оскільки підтверджує обставини наявності певного боргу, однак не містить умови отримання позичальником в борг грошей, а також зобов'язанням їх повернення та не підтверджує отримання коштів ОСОБА_3 від ОСОБА_2, не містить дати отримання таких коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем допустимих та належних доказів укладення між ним та відповідачем договору позики не надано.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем по справі не надано доказів на підтвердження завлених позовних вимог, а саме доказів виникнення боргового зобов'язання у ОСОБА_3 щодо повернення суми боргу за договором позики, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -

Вирішив

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя