Рішення № 70568696, 23.11.2017, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/558/17

Провадження № 2/747/285/17

РІШЕННЯ

іменем України

23.11.2017 року Талалаївський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді Косенко Ю.Л.

при секретарі Божко Л.М.

за участю:

позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 27 липня 2017 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» укладено договір фінансового лізингу № 005423, відповідно до умов якого відповідач зобов»язався придбати та передати йому в користування трактор МТЗ -82,1, а він прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно умов договору. Того ж дня, ОСОБА_1 здійснив платіж у розмірі 50 000 гривень на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН», проте предмет лізингу трактор, йому передано не було. Умови оспорюваного договору позивач вважає несправедливими та такими, що порушують його права як споживача, через наявний істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду позивача, зокрема за невиконання своїх зобов»язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а навпаки, отримує вигоду у вигляді всієї суми сплаченої комісії за організацію, а також штраф у розмірі від 10 % до 20 % від суми сплачених авансових платежів. Крім того, у відповідача відсутня ліцензія на надання послуг в сфері ринків фінансових послуг, також укладений договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчений.

Посилаючись на те, що умови договору фінансового лізингу не відповідають чинному законодавству, є несправедливими та договір фінансового лізингу нотаріально посвідчений не був, позивач на підставі статей 215, 216, 220, 227, 628, 768, 799, 806-808 ЦК України, ст.ст.. 15,18,21 Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансовий лізинг» просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 005423 від 27 липня 2017 року та стягнути із ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на свою користь грошові кошти у розмірі 50 000 гривень.

ТОВ ЛК «ЕТАЛОН» були подані заперечення на позов ОСОБА_1, в яких просять відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що на дату укладення оспорюваного договору ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» мало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг фінансового лізингу, яка була видана на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків державних фінансових послуг № 1315 від 25.04.2017 року. Договір фінансового лізингу не було нотаріально посвідчено, оскільки ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» із заявою від 27.07.2017 року, в якій відмовився від нотаріального посвідчення договору і наполягав на укладенні договору без такого посвідчення.

До початку розгляду справи по суті відповідачем ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, в якій ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» просить визнати дійсним укладений 27.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» та ОСОБА_1В договір фінансового лізингу № 005423.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що всі визначені законодавством істотні умови для договору фінансового лізингу зазначені в договорі і цей договір підписаний ОСОБА_1, що є свідченням узгодження істотних умов. Про погодження всіх умов договору ОСОБА_1 засвідчив своєю заявою від 14.08.2017 року. ОСОБА_1 частково виконав договір, а саме сплатив кошти в сумі 50 000 гривень, згідно з Додатком № 1 до договору. Від нотаріального посвідчення договору ОСОБА_1 ухилився, доказом чого є його заява від 27.07.2017 року, яка надана на пропозицію ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» нотаріально посвідчити договір. Посилаючись на ч.2 ст. 220 та ч.1 ст. 638 ЦК України, ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» просить визнати дійсним договір фінансового лізингу № 005423 укладений 27.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» та ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2017 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов та об»єднано в одне провадження (а.с.86).

В судове засідання представник ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» не з»явився, в запереченні на позов ОСОБА_1 та у зустрічному позові вказали, що просять розглянути справу без участі представника ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» (а.с.60-62)

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 просив задовольнити його позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 знайшов в інтернеті оголошення про продаж трактора МТЗ, вартістю 95 тис. гривень. В телефонній розмові представник ТОВ ЛК «ЕТАЛОН» пояснила, що трактор можна отримати на умовах лізингу, сплативши половину його вартості, а решту- протягом визначеного терміну. 27.07.2017 року при оформленні договору фінансового лізингу ОСОБА_1 було надано для ознайомлення проект договору, але без жодних додатків. Того ж дня ОСОБА_1 перерахував кошти в розмірі 50000 гривень, як авансовий платіж 50% вартості трактора. Представник ТОВ не повідомляв йому про те, що вказаний платіж це комісійна винагорода. Після предявлення квитанції про оплату ОСОБА_1 представником ТОВ ЛК «ЕТАЛОН» було надано на підпис пакет документів, які він підписав не читаючи змісту, так як вважав, що вже ознайомився із умовами договору. Представник ТОВ ЛК «ЕТАЛОН» не пропонував ОСОБА_1 нотаріально посвідчити договір. Якби така пропозиція надійшла, то ОСОБА_1 беззаперечно погодився б, щоб бути впевненим у законності договору. Також ОСОБА_1 не знав про існування заяви від 27.07.2017 року, в якій вказано, що він відмовляється від нотаріального посвідчення договору, оскільки копія даної заяви не була йому надана, а текст вказаної заяви віддрукований заздалегідь. Власноручно він її не писав, а підписав механічно разом із сторінками договору. Через декілька днів після укладення договору зателефонував представник компанії та повідомив, що трактор зламаний. Коли позивач зателефонував в ТОВ ЛК «ЕТАЛОН», то йому запропонували придбати трактор за 500000 гривень. На що позивач відмовився, а кошти в розмірі 50000 гривень йому не повернули. Представник позивача просить задовольнити позов ОСОБА_1 повністю, та відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН».

Допитаний як свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що був присутній під час укладення 27.07.2017 року позивачем договору з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН». Представник компанії не пропонував ОСОБА_1 нотаріально посвідчити договір лізингу. Кошти в сумі 50000 гривень були сплачені 27.07.2017 року, як половина вартості трактора МТЗ, яка становила 95 тис гривень. Представник компанії пояснила, що договір може бути підписаний тільки після оплати половини вартості трактора.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, свідка, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 27 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» укладений договір фінансового лізингу № 005423 з додатками № 1, 2, 3 , за умовами якого ТОВ «ЛК «ЕТАЛОН» зобов`язалося придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування ОСОБА_1 предмет лізингу трактор МТЗ 82.1, а останній у свою чергу зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього договору (а.c.63-70).

Додатком №1 до договору фінансового лізингу визначені: вартість предмета лізингу у сумі 500 000 грн, авансовий платіж 250 000 грн, комісія за організацію (10%) - 50 000 грн, комісія за передачу ( 3%) - 15 000 грн (а.с. 70 зворот).

Додатком №2 до договору фінансового лізингу визначені: вартість предмета лізингу 500 000 грн, авансовий платіж - 50%, сума лізингу - 250000 грн, викупна вартість 7500грн, відсоткова ставка - 12,5%, комісія - 5% період лізингу 60 м, та щомісячний платіж 6280, 55 грн., витрати за відвантаження автомобіля, та графік погашення заборгованості (а.с.71).

27.07.2017 року ОСОБА_1В сплатив ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» кошти в сумі 50 000 гривень, призначення платежу - згідно договору № 005423, що підтверджується квитанцією (а.с. 97).

Однак ТОВ ЛК «ЕТАЛОН» не передав ОСОБА_1 предмет лізингу.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів")

Частина 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" закріплює визначення поняття "несправедливі умови договору", за якою умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналіз норм статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" свідчить про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п. 2,3 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до п. 5.4 договору фінансового лізингу № 005423, укладеного між сторонами, розмір комісії за організацію та комісії за передачу предмета лізингу встановлюється в додатку № 1. У разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту його замовлення лізингодавцем, відповідно до п. 1.3 цього договору, лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в додатку № 1 до цього договору, фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість предмета лізингу та поточні лізингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

З п. 5.5 договору вбачається, що у разі невиконання лізингоодержувачем дій визначених у п. 5.4 цього договору, протягом десятиденного строку з моменту отримання письмового повідомлення від лізингодавця договір вважається розірваним із застосуванням до лізингоодержувача наслідків, передбачених п. 12.13 цього договору.

Згідно п. 6.4 договору будь-які поліпшення, модифікації або зміни предмета лізингу або його зєднання з будь-яким нерухомими або рухомими обєктами дозволяється лише на підставі попереднього письмового погодження з лізингодавцем. При наявності відповідної письмової вимоги лізингодавця перед поверненням предмету лізингу лізингоодержувач зобов»язаний за власний рахунок відновити й початковий стан з урахуванням нормального зносу. У будь-якому випадку усі невід»ємні поліпшення модифікації або зміни предмету лізингу повинні ставати власністю лізингодавця, підпорядковуватися даному договору, при цьому лізингодавець не зобов»язаний виплачувати лізингоодержувачу жодних компенсацій, а останній не має права відшкодовувати ці витрати за рахунок лізингових платежів.

Згідно п. 8.1 договору складові лізингових платежів та їх суми визначені в графіку лізингових платежів у додатках № 1 та № 2 до цього договору, які є його невід»ємною частиною.

Так, в п. 8.2.1 договору зазначено, що перший лізинговий платіж складається та сплачується в наступний обов»язковій черговості, незалежно від призначення платежу:

а. Комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов»язані з підготовкою та укладенням цього договору (надалі комісія за організацією), яка розраховується у додатку № 1 до даного договору;

б. Авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як: авансовий платіж, який визначений у додатку № 1 до даного договору;

в. Комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, повязані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоодержувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений у додатку № 1 до даного договору.

Згідно п. 12.12 договору у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Як зазначено у п.12.13 договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акту приймання-передачу предмета лізингу у звязку із збільшенням вартості предмета лізингу відповідно до п.5.4 цього договору, лізингодавець повертає 100 % коштів від сплаченої суми авансового платежу. При цьому комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Додатки до договору фінансового лізингу є невід»ємною частиною даного договору (п. 16.11 договору).

Враховуючи викладене суд вважає, що вищезазначені положення оспорюваного договору фінансового лізингу є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов»язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (частина перша).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 1 ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами вважається фінансовий лізинг.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 34 вказаного Закону діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії, яка видається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в межах своєї компетенції.

Згідно з п. 5 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія -документ, що надається органом ліцензування, на право провадження субєктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого субєкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) або на паперовому носії.

Відповідно до положень ч. 9, 11, 13, 14 ст. 13 цього Закону набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення даних про рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії субєкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1315 від 25.04.2017 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, було видано ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу(а.с. 99-101).

З Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що розміщений на офіційному сайті Нацкомфінпослуг, вбачається, що ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» одержало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу (а.с.103-111 ).

Таким чином, на час укладення договору фінансового лізингу 27 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» відповідач мав ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу.

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16, яка відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином на підставі досліджених доказів судом встановлено, що з огляду на норми Закону України «Про захист прав споживачів» положення оспорюваного договору фінансового лізингу є несправедливими, оскільки містять обмеження права лізингоодержувача як споживача послуг, крім того договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, не був посвідчений нотаріально, тому є підстави для задоволення первісного позову та визнання договору фінансового лізингу від 27 липня 2017 року недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На думку суду зустрічний позов ТОВ «Лізингова компанія ЕТАЛОН» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну вимогу ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» зазначило, що ОСОБА_1 частково виконав договір, сплативши 27.07.2017 року згідно з Додатком № 1 до договору кошти в сумі 50 000 гривень, між ним та представником ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» були погоджені всі умови договору, що підтверджено заявою ОСОБА_1 14.08.2017 року, від нотаріального посвідчення договору він ухилився, про що зазначив в заяві від 27.07.2017 року.

Проте, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача ОСОБА_2 та показань свідка, кошти в сумі 50 000 гривень були сплачені ОСОБА_1, як авансовий платіж -50% вартості трактора, а не згідно з додатком № 1 до Договору як комісія), представник ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» не пропонував ОСОБА_1 нотаріально посвідчити договір, власноручно письмової заяви про відмову він нотаріального посвідчення договору ОСОБА_1 не писав, а лише підписав бланк, який містить заздалегідь заготовлений віддрукований текст, в який лише вписано номер договору, дату та прізвище особи ( а.с 72). До того ж суд приймає до уваги, що копія вказаної заяви не була надана ОСОБА_1, так в документі наданому ТОВ ЛК «ЕТАЛОН» міститься два бланка вказаної заяви. Тому на думку суду вказана заява, не є належним доказом на обґрунтування твердження ТОВ ЛК «ЕТАЛОН» про ухилення ОСОБА_1 від нотаріального посвідчення договору. Також суду не надано заяви від 14.08.2017 року про погодження ОСОБА_1В всіх умов договору, на яку посилається ТОВ ЛК «ЕТАЛОН».

Таким чином, доводи ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про те, що ОСОБА_1 ухилився від нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу № 005423 від 27.07.2017 року, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що в судовому засіданні встановлені підстави для визнання недійсним договору фінансового лізингу № 005423 від 27.07.2017 року, то суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 005423, укладений 27 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» (код ЕДРПОУ 38865527) та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» (код ЕДРПОУ 38865527) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 50 000 (пятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» ( код ЕДРПОУ 38865527) на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Талалаївський районний суд Чернігівської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть оскаржити його протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю.Л.Косенко