Рішення № 70567693, 28.11.2017, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/690/17

Номер провадження 2/580/364/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого -судді Стеценка В. А.,

за участю секретаря - Радковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів;

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є інвалідом 1 групи безстроково. Після смерті чоловіка, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачку доглядає син - ОСОБА_3 та надає їй посильну допомогу, а дочка - ОСОБА_4 від даного відмовляється, хоча й зобов'язана та має можливість.

Тому позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на її утримання у розмірі 30% від доходів відповідачки, але не менше 50% від прожиткового мінімуму та додаткових витрат на лікування в розмірі 600 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня пред?явлення позову до суду.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, в наданій суду заяві підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник позивачки - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав, звернув увагу суду на те, що свою пенсію в розмірі 2 200 грн. та інші доходи він використовує на потреби матері.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з тих підстав, що позивачка отримує пенсію в розмірі 3 200 грн. та орендну плату за використання земельного паю, розмір якої в 2016 році складає 14 317 грн. , що значно перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вона не зверталась за допомогою до органів соціального захисту і відмовилась від пропозицій відповідачки щодо переїзду до її будинку та щодо ведення останньою господарства і вирішення побутових питань за місцем проживання матері - в домогосподарстві по АДРЕСА_1.

В той же час, відповідачка сама перебуває в скрутному матеріальному стані, так як отримуючи заробітну плату в розмірі 3 400 грн. надає допомогу своїй дочці і неповнолітньому онуку, які проживають разом з нею.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 показали, що є знайомими відповідачки, що остання доглядала позивачку після інсульту до смерті батька, а після цієї події остерігається її відвідувати внаслідок агресивних дій свого брата - ОСОБА_3

Від пропозицій відповідачки, висловлених по телефону щодо направлення лікаря, допомоги в придбанні ліків позивачка відмовилась.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що є знайомим ОСОБА_3, допомагав йому обробляти город і бачив, що саме той доглядав свою матір - позивачку у справі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що з травня 2017 року двічі на тиждень приходить доглядати позивачку. За свої послуги отримує від ОСОБА_3 по 20 грн. кожного разу.

В позивачки незадовільний стан здоров»я, вона потребує догляду, медикаменти застосовує регулярно.

З паспорту (а.с. 3), дослідженого у судовому засіданні, вбачається, що позивачкою є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Рябушки Лебединського району Сумської області, зареєстрована по АДРЕСА_1.

З свідоцтва (а.с. 4), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

З довідки (а.с. 5), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що позивачка знаходиться на обліку в Лебединському об?єднаному УПФУ Сумської області та отримує щомісячну пенсію в разі втрати годувальника - інваліда війни в розмірі 3 204 грн. 45 коп.

З довідки (а.с. 6), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований як безробітний в Лебединському МРЦЗ з 31 жовтня 2016

року, сума його доходу з жовтня 2016 року по березень 2017 року складає 2 332 грн. 94 коп.

З довідки, посвідчення (а.с. 7-8), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що позивачка внаслідок загального захворювання є інвалідом першої «Б» групи та потребує постійної сторонньої допомоги; має право користуватися пільгами для сімей ветеранів війни.

З рахунку та квитанції (а.с. 17-18), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що позивачці нараховано до сплати за користування газом в будинку по вул. Крилова - 99 м. Лебедина в березні 2017 року 730,44 грн., за користування електроенергією в січні 2017 р. - 51,24 грн.

З чеку (а.с. 19), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що аптекою Кобижча - 141 реалізовано ліки на суму 1 834,9 грн.

З паспорту, довідки та свідоцтва (а.с. 26, 28, 30), досліджених у судовому засіданні, вбачається, що відповідачкою є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Лебедина, зареєстрована по АДРЕСА_2 разом з дочкою ОСОБА_11 і онуком ОСОБА_12

З довідок (а.с. 27 - 29), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 працює медичною сестрою і протягом грудня 2016 року - травня 2017 року отримала заробітну плату в розмірі 19 373 грн. 96 коп., а ОСОБА_11 отримує державну допомогу при народженні першої дитини розміром 860 грн. в місяць.

Вислухавши сторони та свідків і вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов обґрунтований, позовні вимоги витікають із сімейних правовідносин і підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні було встановлено, що позивачка досягла пенсійного віку, інвалід 1 групи, тобто є непрацездатною; отримує пенсію в разі втрати годувальника - інваліда війни, орендну плату за використання земельного паю, має право користуватися пільгами для сімей ветеранів війни.

Після смерті чоловіка, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_5 її доглядає син ОСОБА_3, який свою пенсію та інші доходи використовує на потреби матері в той час як дочка - відповідачка у справі допомоги не надає.

Тому позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на її утримання у розмірі 30% від доходів відповідачки, але не менше 50% від прожиткового мінімуму та додаткових витрат в розмірі 600 грн. 00 коп., щомісячно.

Вказані обставини встановлені з пояснень сторін, показів свідків і матеріалів справи.

Згідно вимог ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно вимог ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Згідно вимог ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред»явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Суд бере до уваги, що згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданніне були спростовані доводи позивачки та її представника в тій частині, що вона є непрацездатною особою і потребує матеріальної допомоги, а відповідачка є повнолітньою, дієздатною особою, має постійне місце роботи і отримує заробітну плату та має можливість надавати таку допомогу своїй матері, так як зазначені обставини стверджуються поясненнями показами свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та матеріалами справи (а.с. 3, 5, 7-8, 17-18, 27-29).

При цьому суд не може взяти до уваги доводи відповідачки та її представника в тій частині, що розмір сукупних доходів позивачки перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність а також і розмір доходу відповідачки, внаслідок чого, на думку сторони відповідача, позов не підлягає до задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що позивачка є інвалідом 1 групи і частину своїх доходів витрачає на оплату медичної допомоги та ліків, а розмір її доходу на думку суду не може свідчити про те, що відповідачка позбавлена можливості надавати матеріальну допомогу матері.

Також суд не може взяти до уваги доводи відповідачки та її представника в тій частині, що позивачка не зверталась за допомогою до органів соціального захисту і відмовилась від пропозицій відповідачки щодо переїзду в її будинок та щодо ведення останньою господарства і вирішення побутових питань за місцем проживання матері, оскільки зазначені обставини, на думку суду, не можуть свідчити про те, що позивачка не потребує матеріальної допомоги, а згідно ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь в справі розпоряджається своїми правами на предмет спору на власний розсуд.

Крім того, суд не може взяти до уваги доводи відповідачки та її представника і в тій частині, що ОСОБА_2 надає матеріальну допомогу своїй дочці та онуку, так як в судовому засіданні було встановлено, що її дочка ОСОБА_11 є повнолітньою особою і має власну сім»ю.

В той же час, суд не може взяти до уваги і доводи позивачки та її представника щодо розміру стягуваних аліментів, так як в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію в разі втрати годувальника - інваліда війни, орендну плату за використання земельного паю та регулярну допомогу від сина в розмірі пенсії останнього, має право користуватися пільгами для сімей ветеранів війни в той час, як відповідачка проживає за рахунок заробітної плати, розмір якої становить близько 3 200 грн. щомісячно.

Крім того, суд не може взяти до уваги і доводи позивачки та її представника щодо стягнення аліментів в розмірі не меншому 50% від прожиткового мінімуму щомісячно, так як вказані вимоги не передбачені ст. 205 СК України.

Також суд не може взяти до уваги і доводи позивачки та її представника щодо стягнення з відповідачки додаткових витрат на лікування в розмірі 600 грн. 00 коп., так як потреба позивачки в оплаті догляду, медичної допомоги та ліків врахована судом при розгляді позовних вимог щодо стягнення аліментів, а в судовому засіданні стороною позивача не було доведено, що вартість зазначених витрат буде перевищувати розмір аліментів, визначених при розгляді даної позовної заяви.

Тому, враховуючи матеріальний та сімейний стан сторін, можливість одержання позивачкою утримання від сина - ОСОБА_3, до якого не пред»явлено позову про стягнення аліментів суд вважає необхідним задовільнити позовні вимоги частково, стягувати з відповідачки аліменти в розмірі1/6 частини від усіх видів заробітку щомісяця, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Також суд вважає необхідним на підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідачки судовий збір на користь держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 81, 88, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 202-205 СК України;

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовільнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_2 аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісяця на утримання матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1 та сплачувати їх ОСОБА_1, починаючи стягнення з 05.05.2017 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_2 судовий збір на користь державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: вул. Липська - 18/5, м. Київ, 01601), отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, у розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції в 10-ти денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Стеценко В. А.