Рішення № 70566816, 24.11.2017, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1056/16-ц

2/559/59/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2017 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в особі головуючого судді Ходак С.К.,

при секретарі Федчук А.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції між Дубенським міськрайонним судом Рівненської області та Деснянським районним судом м.Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_2» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» (скорочена назва ПАТ «ВіЕйБі Банк»).

18.05.2010 у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців зареєстровано зміни найменування юридичної особи. ПАТ «ВіЕйБі Банк» є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_2», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 20.03.2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким з 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» призначено ОСОБА_4 строком на 1 рік з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року включно.

Рішенням № 213 від 22.02.2016 року виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноваження на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 продовжено на два роки строком до 19.03.2018 року.

13 березня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_2» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 06/07-3. Відповідно до умов Кредитного договору позичальнику надається кредит у загальній сумі 19700 (дев'ятнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок на поточні потреби зі строком користування до 13 березня 2012 року. За користування кредитними коштами була встановлена відсоткова ставка в розмірі 22 % річних. 20 листопада 2008 року до кредитного договору було укладено додаткову угоду № 1, згідно якої розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами було встановлено в розмірі 24,5% річних.

Відповідно до п. 2.3 договору позичальник зобов'язувався сплачувати, у готівковій формі, заборгованість за кредитним договором згідно графіку погашення кредиту та процентів, в якому зазначена конкретна дата та розмір платежу, котрий підлягає до сплати в зазначений термін.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.ст. 546, 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданий невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ст. 551 ЦК України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів. Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання зобов'язання.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.1048 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

02 березня 2010 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області ухвалено рішення по цивільній справі № 2-353/10 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором № 06/07-3 від 13.03.2007 року в розмірі 15 634,28 грн., з яких 15 360,67 грн. заборгованості за кредитним договором, 153,61 витрати судового збору та 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Незважаючи на рішення суду, зобов'язання за кредитним договором до цього часу не виконано, що підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до даної позовної заяви.

Станом на 14.11.2016, загальна сума заборгованості за кредитним договором, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 14 029 (чотирнадцять тисяч двадцять девять) гривень 75 копійок, з них кредит: 0,00 грн.; відсотки: 8365,78 грн.; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) нарахована за останній рік - 5 663,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604609 ЦК, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора. За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Частиною 2 ст. 625 ЦК передбачено право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3 % річних від простроченої суми та оплату цих сум.

Відповідно до ст. 360-7 Цивільного-процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України - є обов'язковими для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Керуючись правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у справі за № 6- 1206цс15 (Постанова від 23 вересня 2015 року), відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, оскільки суму заборгованості перед відповідачем, за попереднім рішенням суду, сплатила повністю через виконавчу службу. В період 2010 по 2016 роки про наявність заборгованості перед відповідачем її ніхто не повідомляв, тому і утворилась така заборгованість.

В судовому засіданні встановлено, що 13 березня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_2» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 06/07-3. Відповідно до умов Кредитного договору позичальнику надається кредит у загальній сумі 19700 (дев'ятнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок на поточні потреби зі строком користування до 13 березня 2012 року. За користування кредитними коштами була встановлена відсоткова ставка в розмірі 22 % річних. 20 листопада 2008 року до кредитного договору було укладено додаткову угоду № 1, згідно якої розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами було встановлено в розмірі 24,5% річних (а.с.12-15, 17).

02 березня 2010 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області ухвалено рішення по цивільній справі № 2-353/10 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором № 06/07-3 від 13.03.2007 року в розмірі 15 634,28 грн., з яких 15 360,67 грн. заборгованості за кредитним договором, 153,61 витрати судового збору та 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.34-35).

Станом на 14.11.2016, загальна сума заборгованості за кредитним договором, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 14 029 (чотирнадцять тисяч двадцять девять) гривень 75 копійок, з них кредит: 0,00 грн.; відсотки: 8365,78 грн.; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) нарахована за останній рік - 5 663,97 грн.(а.с.89-91).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора. За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його ви конанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 360-7 Цивільного-процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України - є обов'язковими для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Керуючись правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у справі за № 6- 1206цс15 (Постанова від 23 вересня 2015 року), відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 8365,78 грн., підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.3ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пленум Верховного Суду України в п.27постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що положення ч.3ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проте, згідно правовій позиції ВСУ від 03.09.2014 р. по справі 6-100цс14, ч. 3ст. 551 ЦК Україниможе застосовуватись як за клопотанням сторони у справі, так і за ініціативою суду пославшись на ч. 4ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їх прав.

Судом встановлено, що заборгованість за кредитом становить 0,00 грн., за відсотками за користування кредитним коштами 8365,78 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) становить 5663,97 грн. Відтак, суд вважає, що заявлений до сплати штраф (неустойка) є занадто неспівмірною, оскільки, заборгованість по тілу кредиту відсутня, а тому суд вважає можливим відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, враховуючи очевидну неспівмірність розміру штрафу (неустойки), зменшити розмір заявленої до сплати неустойки до 1000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16,526,530,551, 631,1049,1050 ЦК України, ст.4,10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації: 35620, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Іваннє, вул.Млинівська, 11) на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" (код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором №06/07-З від 13 березня 2007 року в розмірі 9365 (девять тисяч триста шістдесят п'ять) гривень 75 копійок

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації: 35620, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Іваннє, вул.Млинівська, 11) судовий збір на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) у розмірі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривен 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: