Рішення № 70566195, 27.11.2017, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1933/17

Номер провадження 2/541/999/2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 листопада 2017 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

судді – Городівського О. А.,

за участю секретаря - Кійченко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

07 вересня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Миргородського міськрайонного суду з вищевказаною позовною заявою.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог вказав, що 17 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов договору відповідач зобов’язувався в порядку та на умовах визначених договором погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У порушення умов Договору, Відповідач, свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 31.07.2017 має заборгованість у сумі 61 037,67 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 61 037,67 грн. та понесені позивачем при зверненні з позовом до суду судові витрати.

В судове засідання представник ПАТ «ПриватБанк» не з’явився, але направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 41).

Відповідач, ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що кредитною карткою користувався її колишній співмешканець, про наявність заборгованості перед банком їй нічого відомо не було.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_2 просив у задоволенні позову відмовити, застосувавши загальний строк позовної давності, оскільки на його думку він закінчився у червні 2017 року. Також вважає, що 50-річний строк позовної давності за кредитним договором, передбачений п. 1.1.7.31.Умов надання банківський послуг не може бути застосований до виниклих між позивачем та відповідачем відносин, оскільки, такі Умови не містять підпису позичальника, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. На підтвердження своєї позиції надав суду ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 по справі № 507/877/16-ц.

Заслухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 17 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки (а.с.6).

Відповідно до умов договору відповідач зобов’язувався в порядку та на умовах визначених договором погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до правової позиції Верхового Суду України, сформульованої у постанові від 11.03.2015 по справі № 6-16цс15, яка у відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, не можна вважати документ, який має бути складовою частиною укладеного між сторонами договору відповідно до ст. 207 ЦК України, складовою частиною фактично укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такий документ не містить підпису позичальника, а також якщо не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме цей документ розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.33 яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не містять підпису відповідача. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, в анкеті позичальника від 17 квітня 2013 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв’язку із цим такі Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 17 квітня 2013 року.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним судом України в Ухвалі від19.10.2016 по справі № 360/1972/15-ц та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 01.11.2017 по справі 507/877/16-ц.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем було здійснено 12.06.2014, банк звернувся до суду з даним позовом 07.09.2017, тобто більше, ніж через 3 роки з моменту початку перебігу позовної давності (а.с. 4-5).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду, встановлений законом, який почався в даному випадку у червні 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаного позову у зв’язку із закінченням строків позовної давності.

Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 213-215, 294 ЦПК України, ст. ст. 256, 264, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 610, 623, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іден.код НОМЕР_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.04.2013 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. А. Городівський