Ухвала суду № 70565667, 23.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

23 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Вергелес О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - Перша Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом та у подальшому подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Porsche д.н.з. НОМЕР_1, який є частиною спадкового майна, оскільки, на її думку, невжиття таких заходів може у подальшому утруднити виконання рішення суду.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року вказану заяву було задоволено та накладено арешт на спірний автомобіль.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні зазначеної заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п.1, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами є спір з приводу цього майна, то невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3звернулася до суду із позовом про визнання права власності на частину спадкового майна, яке складається із садового будинку та автомобіля Porsche д.н.з. НОМЕР_1, та у подальшому позивачка звернулася до суду заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль (а. с. 1-2).

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно роз'яснень п. 10 вищевказаної Постанови, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що невжиття цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду, оскільки між сторонами виник спір з приводу зазначеного майна, крім того потреба в застосуванні заходів забезпечення позову у даній справі не відпала, а обставини, що зумовили застосування цих заходів, не змінилися, а тому вказана ухвала була постановлена судом із додержанням вимог ст. 151 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції належним чином не мотивував свої висновки при постановлені даної ухвали, а також доводи про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази наявності загрози відчуження спірного майна, не спростовують обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: