Ухвала суду № 70565613, 28.11.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2159/17 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/5211/17 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 38 28.11.2017

УХВАЛА

Іменем України

28 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді:Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Олійника В.І.,з участю секретаряТопольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач у лютому 2017 року звернулась до суду з позовом про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна баба ОСОБА_7, після смерті якої, крім іншого спадкового майна залишилась земельна частка (пай), площею 1,3013 га за номером НОМЕР_1, яка знаходиться на території Боярської міської ради, що підтверджується державним актом серії НОМЕР_2, виданим 31.03.2003 року, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач ТзОВ «Атланта Інвест енд девелопмент» не прийняв спадщину за заповітом у вигляді земельної частки (паю) призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за номером НОМЕР_1 площею 1.3013 га, що знаходиться на території Боярської міської ради, та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за N 21605.

ОСОБА_6 за законом відноситься до спадкоємців п'ятої черги та вважає, що має право спадкування на земельну частку (пай).

Просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за номером НОМЕР_1, яка розміщена на території Боярської сільської ради, площею 1,3013 умовних кадастрових гектара, після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну частку (пай) призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за номером НОМЕР_1, яка розміщена на території Боярської міської ради, площею 1, 3013 га, після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому посилався на те, що в порушення вимог ст. 1270 ЦК України, позивач не зверталась до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому право власності на спадщину їй не належить.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років, була двоюрідною бабусею позивачки ОСОБА_6.

ОСОБА_7 була власником земельної ділянки площею 1.3013 га, яка розташована на території Боярської міської ради, згідно розпорядження Києво-Святошинської РДА від 18 березня 2003 року до 77.

Так, відповідно до вказаного розпорядження від 18.03.2003 року за № 77 надано у приватну власність 97 членам ВАТ «Декоративні культури» земельні ділянки загальною площею 133, 8879 га (рілля).

Так як позивач проживала окремо від спадкодавця, тому вона в передбачений законом шестимісячний строк 12 листопада 2010 року звернулась до Державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, щодо спадкового майна ОСОБА_7

Після спливу шести місяців, 15 квітня 2011 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори позивачці було видано два свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої ОСОБА_7, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 та на грошові вклади у відділенні ощадбанку №5399 м. Боярка та в Боярському відділенні Київської регіональної дирекції АТ «Райфайзен Банк Аваль».

Крім цього, при перевірці нотаріусом обтяжень щодо майна спадкодавця було встановлено, що 21 жовтня 2005 року за життя ОСОБА_7 склала заповіт у приватного нотаріуса Тесленко Ю.П., яким заповіла Товариству з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд девелопмент» (код: 33603182) земельну ділянку частку (пай), площею 1,3013 га, що знаходиться на території Боярської міської ради, що підтверджується Державним Актом серії НОМЕР_3, виданим 31.03.2003 року.

До нотаріуса, як в шестимісячний термін, так і вподальшому, відповідач із заявою про прийняття спадщини не звертався, тобто не виявив бажання успадковувати майно ОСОБА_7, тому вважається таким, що спадщину не прийняв.

З метою оформлення спадкових прав на спірне майно позивач звернулась до нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори з додатковою заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне майно, проте у видачі свідоцтва про право власності на вказне спадкове майно їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вказану земельну ділянку, отриманого за життя спадкодавицею.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не прийняв спадщину за заповітом, то позивачка, як спадкоємець п'ятої черги за законом, який вчасно прийняв спадщину, має право на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов»язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом та за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Отже, аналізуючи зазначені норми права колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, вірно врахував те, що відповідач не скористався своїм правом та не прийняв спадщину за заповітом у передбачений законом строк, а в свою чергу позивач, вчасно звернулася до нотаріуса та вчинила необхідні дії щодо прийняття спадщини, і інший шлях для захисту своїх інтересів у позивача відсутній, що безспірно встановлено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому підлягають задоволенню.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо необхідності звернення позивача до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, то вони колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки ч. 3 ст. 1272 ЦК Уукраїни, на яку посилається апелянт стосується спадкоємців, які пропустили строк для прийняття спадщини, тоді як позивачка вчасно прийняла спадщину, і навідь отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину майна.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.В. Лівінський

В.І. Олійник