Рішення № 70561133, 22.11.2017, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/2207/17

2/154/807/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 р. Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Каліщука А.А.

за участю секретаря Процюк Н.Р.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визначення частки та встановлення порядку користування квартирою,

встановив:

Позивач звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визначення частки та встановлення порядку користування квартирою. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.10.1995 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Оскільки, відповідно до ст. ст. 370, 372 ЦК України, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, то співвласникам належить по ? частки вказаної квартири.

Зазначає, що спірною квартирою фактично користується ОСОБА_3 разом з членами своєї сім’ї за усної згоди відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Особисті речі, які вона залишає у одній із кімнат спірної квартири, переміщуються відповідачами в коридор цієї квартири. Відповідачі не визнають її права власності і перешкоджають їй вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належною їй часткою квартири.

Просить визначити за нею ? частки квартири під номером 5, що перебуває у спільній сумісній власності і розташована по вул. Карбишева, 6 в м. Володимирі-Волинському, Волинської області та встановити порядок користування цією квартирою надавши їй в користування житлову кімнату 5-5 площею 18.7 кв.м., відповідачам залишити у користуванні житлову кімнату 5-6 площею 13,7 кв.м., житлову кімнату 5-8 площею 13.3 кв.м., балкон площею, 7,0 кв.м., решту приміщень – коридор 5-1 площею 10,3 кв.м., кухню 5-2 площею 8,5 кв.м., вбиральню площею 1,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,5 кв.м., кладову площею 0,5 кв.м. та лоджію площею 5,8 кв.м. залишити у спільному користуванні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що має ключі від даної квартири та періодично приходить у дане помешкання. Коли приходить у квартиру, то проживає у кімнаті 5-8 площею 13.3 кв.м. ОСОБА_3 разом із сім»єю проживає у кімнаті 5-6 площею 13.7 кв.м. Просить надати їй у користування кімнату площею 18.7 кв.м. та не згідна на кімнату площею 13.3 кв.м.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не подавав заяв про відкладення розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2Г в судовому засіданні визнала вимогу про визначення за позивачем ? частки квартири під номером 5 по вул. Карбишева, 6 в м. Володимирі-Волинському, Волинської області. Однак не визнала вимогу про надання в користування позивачу кімнати площею 18.7 кв.м. та просила надати позивачу кімнату площею 13.3 кв.м. Пояснила, що вона разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є також співвласниками квартири і теж мають право на користування цим помешканням. Позивач проживає одна, а тому їй слід надати у користування кімнату площею 13.3 кв.м.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 вимогу про визначення позивачу ? частки спірної квартири визнала. Не визнала вимогу про надання у користування кімнату площею 18.7 кв.м. Пояснила, що вона із сім»єю (у складі 4 осіб) проживає у спірній квартирі. Фактично її сім»я займає спальну кімнату площею 13.7 кв.м. Позивач має ключі від квартири і періодично приходить у це житло. Перешкод у користування квартирою їй не чиниться. Коли позивач приходить у квартиру, то вона займає спальну кімнату площею 13.3 кв.м. Заперечує, щоб надати позивачу у користування найбільшу кімнату, оскільки вона проживає одна, а тому їй достатньо кімнати площею 13.3. кв.м.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши і оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

З дослідженого судом свідоцтва про право власності на житло від 25.10.1995 року виданого Володимир-Волинським міськвиконкомом встановлено, що житлова квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Оскільки спірна квартира перебуває у власності чотирьох осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, тому дана квартира є спільною сумісною власністю.

Так як не встановлювлено за домовленістю співвласників розмір частки кожного з них у квартирі, а також такий розмір не встановлювався рішенням суду, тому суд прийшов до висновку, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру є рівними, тобто кожному належить по ? частки.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що позивачу належить ? частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2, а тому вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Вирішуючи вимогу про встановлення порядку користування квартирою суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Судом встановлено, що у сторін існує спір щодо користування спірною квартирою, котра належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до технічного паспорта, житлова квартира АДРЕСА_3 складається з коридора 5-1 площею 10,3 кв.м., кухні 5-2 площею 8,5 кв.м., вбиральні площею 1,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,5 кв.м., житлової кімнати 5-5 площею 18.7 кв.м., житлової кімнати 5-6 площею 13,7 кв.м., житлової кімнати 5-8 площею 13,3 кв.м., кладових площею 2,8 кв.м. та 0,5 кв.м., також квартира обладнана балконом площею 7,0 кв.м., та лоджією площею 5,8 кв.м., загальна площа квартири становить 76,4 кв.м.

З наданих в судовому засіданні пояснень позивача та відповідача ОСОБА_3 встановлено, що позивач періодично приходить у спірне житло та користується кімнатою 5-8 площею 13.3 кв.м. ОСОБА_3 разом із сім»єю займає кімнату 5-6 площею 13.7 кв.м.

Вирішуючи дану вимогу, суд також бере до уваги ту обставину, що окрім даних осіб співвласниками спірного житла є ОСОБА_4 та ОСОБА_2, котра заперечує щодо надання у користування позивачу найбільшої кімнати, так як вони на рівні із позивачем і ОСОБА_3 теж мають право користуватись цим житлом та проживати у ньому.

З врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності, розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, суд приходить до висновку, що виділення одному позивачу у користування найбільшої кімнати у спірній квартирі призведе до порушення прав та інтересів інших співвласників, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_4, будучи сім»єю та ОСОБА_3 з членами своєї сім»ї вимушені будуть проживати і користуватись меншими житловими кімнатами, на відміну від позивача, котрій буде одній надано у користування найбільшу житлову кімнату, що на думку суду порушить засади справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, позивач під час розгляду справи жодним чином не обгрунтувала та не довела обставину, на яку вона посилалась як на підставу своїх вимог, зокрема надання саме їй, а не іншим співвласникам житла, в користування кімнати площею 18,7 кв.м., а не іншої житлової кімнати.

Згідно з ч.2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу.

Оскільки суд прийшов до висновку, що надання у користування позивачу найбільшої кімнати у спірному житлі порушить права, інтереси інших співвласників, і позивач під час розгляду справи не змінювала позовних вимог, а суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, тому виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та диспозитивності цивільного судочинства, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

При цьому позивач не позбавлена можливості звернутись до суду із вимогою про встановлення іншого порядку користування квартирою, котрий на відміну від запропонованого у позові порядку користування, буде більше відповідати інтересам усіх співвласників житла та не порушувати їхніх прав.

Оскільки позов задоволено частково, тому відповідно до ст. 88 ЦПК України позивачу присуджуються судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10,60,212,215 ЦПК України, ст. 368, 369, 370 ЦК України, суд, в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визначити за ОСОБА_1 ? частки квартири АДРЕСА_4, що перебуває у спільній сумісній власності.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 по 213 грн. 30 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя А.А Каліщук