Рішення № 70560622, 28.11.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2225/17

РІШЕННЯ

іменем України

"28" листопада 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарях судового засідання - Багрін І.А., Гаврилової І.С.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 по стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в травні 2016 року сторони домовилися про майбутнє укладення договору міни належного відповідачу житлового будинку № 26 по вул. Глєбова в м. Вознесенську Миколаївської області на квартиру № 81 по вул. Будівельників у м. Вознесенську Миколаївської області, належну позивачу, з доплатою за придбаний будинок.

На підтвердження такої домовленості позивач в якості авансу передав відповідачу кошти в загальному розмірі 1 000 доларів США, що в еквівалентні на національну валюту становить 26 060 грн. 00 коп.

В подальшому позивач дізнався, що відповідач виставив обумовлений будинок на продаж, проте отримані ним в якості авансу кошти не бажає повертати.

В зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь аванс в розмірі 26 060 грн. 00 коп., що становить еквівалент 1 000 доларів США, та понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. Зазначав, що отримані ним від позивача кошти, фактично є завдатком в рахунок платежу, належного за договором міни, про укладення якого вони домовлялися. Оскільки від укладення обумовленої угоди відмовився саме позивач, кошти, які були ним передані відповідачу поверненню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 також не визнав. При цьому вказував, що оскільки між сторонами фактично виникли відносини позики, строк повернення якої сторонами не було обумовлено, позивач будь – яких вимог щодо повернення коштів до звернення до суду не пред’являв, зазначений позов є передчасним, у зв’язку з чим задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, як встановлено з пояснень сторін, розписки, останні в травні 2016 року домовилися про майбутнє укладення договору міни житлового будинку № 26 по вул. Глєбова в м. Вознесенську Миколаївської області (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказаний житловий будинок за відповідачем не зареєстровано) на квартиру № 81 по вул. Будівельників у м. Вознесенську Миколаївської області, з доплатою за придбаний будинок. В рахунок обумовленої угоди позивач передав відповідачу кошти в загальному розмірі 1 000 доларів США (11.05.2016 року – 500 доларів США, 27.05.2016 року – 250 доларів США, 07.06.2016 року — 250 доларів США).

Зазначені обставини, в тому числі щодо розміру коштів, які були передані позивачем відповідачу, їх призначення, було визнано відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до передбаченого ст. 10 ЦПК України принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, підтвердивши їх доказами (фактичними даними) з дотриманням вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Разом з тим, обов’язок щодо доказування не є безмежним. Зокрема, обставини, визнані сторонами, або іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч.1 ст. 61 ЦПК України).

За такого, враховуючи, відсутність будь – яких застережень з цього приводу, а також доказів щодо визнання відповідачем наведених у позові обставин внаслідок помилки, обману, насильства, погрози тощо, підстав для неприйняття визнання відповідачем вищевказаних обставин суд не вбачає.

Зазначене спростовує посилання представника відповідача на існування між сторонами правовідносин, що витікають з договору позики.

Також, в судовому засіданні встановлено, що оформлення договору міни в передбаченому законом порядку не відбулося та жодна з сторін цього не бажає.

Зі свого боку ОСОБА_2 не повернув отримані ним кошти.

Вказані правовідносини регулюються нормами відповідної частини ст.570 ЦК України, при цьому передані кошти в залежності від обставин справи можуть підпадати під поняття «завдаток» або «аванс».

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів та інших правочинів, зокрема договору купівлі-продажу, обміну.

За договором міни кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на іншій товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

В силу ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Так, договір міни житлового будинку та іншого нерухомого майна укладається обов’язково в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 657 ЦК).

В разі недодержання цих вимог договір вважається нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Тобто, правовідносини при здійсненні оплатної передачі нерухомого майна його власником за грошові кошти іншій особі, а також відповідні наслідки цих правовідносин виникають лише після укладення в письмовій формі договору купівлі-продажу, його нотаріального посвідчення.

Тому й поняття «завдаток»та його наслідки виникають лише в тому випадку, якщо між особами було укладено договір відповідно до вимог чинного законодавства, але він не виконується з вини якоїсь із сторін або в разі, якщо сторонами укладено окремий договір про завдаток в тій же формі, в якій повинен укладатися основний договір.

У разі, коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили та не уклали в належній формі окремий договір про завдаток, сплачені в рахунок виконання договору платежі, відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались.

За таких обставин передані позивачем відповідачу кошти вважаються авансом та підлягають поверненню в тому розмірі, в якому вони надавались.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в національній валюті в розмірі 26 060 грн. 00 коп. (виходячи з співвідношення курсу національної валюти до доларів США станом на 07.07.2017 року – 26,06 грн./1 долар США).

Відповідно до положень ст. 79, 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові втрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, а граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 поніс судові витрати, пов'язані з отриманням правової допомоги в розмірі 1 000 грн. 00 коп., яку надавала йому адвокат ОСОБА_4 Остання надала розрахунок обумовлених витрат, що узгоджується з положеннями Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

За такого, з відповідача на користь позивача належать до стягнення судові витрати в розмірі 1 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 26 060 (двадцять шість тисяч шістдесят) грн. 00 коп., судові витрати в розмірі 1 640 (одна тисяча шістсот сорок) грн. 00 коп., а всього - 27 700 (двадцять сім тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.В. Лузан